Ще донедавна Польщу, через кому після Угорщини, називали одним із ключових порушників правил Євросоюзу.
Зміна ситуації у світі, спричинена російсько-українською війною, змусила Варшаву прискорити пошук компромісу із Брюсселем (на відміну від Будапешта, який пішов протилежним шляхом).
Ключовою проблемою був польський закон про Верховний суд, який у ЄС вважають втручанням у незалежність судової системи. Це рішення не лише заморозило західну допомогу, необхідну Варшаві для постковідного запуску економіки, але й вилилося у штрафні санкції для країни.
І от після тривалих дебатів та суперечок Сейм ухвалив зміни до цього скандального законопроєкту. Проте не все так просто – проєкт змінено таким чином, що в ЄС все одно залишилися претензії.
В пошуках останніх комуністів
Про лідера правлячої польської партії “Право і справедливість” Ярослава Качинського часто кажуть, що в нього є лише дві принципові мети: декомунізація країни та покарання РФ за загибель його брата президента Леха Качинського.
Перша мета може здатися дещо дивною. Про яку декомунізацію може йтися у країні, яка вже більш ніж три десятиліття як вийшла з комуністичного полону? І яка провела декомунізацію ще на початку 1990-х.
Втім, на переконання Ярослава Качинського, ця декомунізація не була повною, адже залишилася сфера, де на керівних посадах досі є колишні комуністи.
Йдеться про суди. Тож судова реформа була одним із пріоритетів чинної влади.
Ця реформа була проведена у 2018 році, і ключовим її елементом стало створення Дисциплінарної палати Верховного суду з повноваженнями звільняти суддів та прокурорів.
Сам по собі крок цілком доцільний, але проблема полягала у тому, що уряд створив для себе можливості впливу на формування Дисциплінарної палати. А це явно суперечить практиці ЄС.
Відразу з’явилися підозри, що цей орган – просто інструмент польської влади для покарання суддів, що приймають неугодні владі рішення.
На новий рівень цей конфлікт вивело минулорічне рішення Суду ЄС, яке наказувало негайно заморозити діяльність Дисциплінарної палати з вимогою ліквідації її як органу, що порушує право ЄС. А також було заборонено розглядати справи про недоторканність суддів і скасовано усі її попередні постанови.
А після того як Варшава відмовилася виконувати цю ухвалу, ЄС прийняв рішення про призупинення виплати Польщі коштів із постковідного Фонду реконструкції, в рамках якого до неї мали відправити 770 млрд злотих.
Навіть після цього Варшава не виконала вимоги Суду ЄС. Наслідком цього став штраф у розмірі 1 мільйон євро на день. Ба більше, на початку цього року Брюссель не погодився на виплату Польщі 36 млрд євро грантів і дешевих кредитів, поки Варшава не почне виконувати рішення Суду ЄС.
А на додачу атака на верховенство права завдала істотного удару по репутації Польщі. Її все частіше стали зображувати як країну з авторитарними замашками, яка відкидає базові цінності ЄС.
Варшава йде на поступки
Конфліктна ситуація між Варшавою та Брюсселем мала всі шанси стати патовою.
Втім, лідерську позицію щодо її вирішення несподівано виявив президент Польщі Анджей Дуда.
Тут треба пояснити, що під час своєї першої каденції Дуда запам’ятався як слухняний виконавець партійної волі. Проте другий президентський термін розв’язав йому руки – і Дуда пішов проти волі своєї партії, внісши до Сейму законопроєкт, який мав розв’язати конфлікт навколо Дисциплінарної палати.
Робота над цим документом рухалася не просто. Не обійшлося без гострих суперечок між “ПіС” віцепрем’єра Ярослава Качинського, “Солідарною Польщею” міністра юстиції Збігнева Зьобро (головного архітектора судової реформи) та канцелярією президента.
Так, євроскептична “Солідарна Польща”, молодший партнер правлячої коаліції, різко виступила проти, звинувачуючи президентську ініціативу в паралізації судів. А також у тому, що Дуда піддався шантажу з боку Брюсселя.
Втім, російська агресія проти України дещо знизила градус напруги – стало зрозуміло, що Польща потребує порозуміння з ЄС (як політично, так і фінансово), а досягти цього неможливо без ліквідації Дисциплінарної палати.
“Польща просто заслуговує на ці гроші, а зараз, коли йде війна, Польща потребує іще більше”, – заявив одному з видань прем’єр-міністр Матеуш Моравецький.
Вагому роль відіграє й виборчий процес, в контексті якого отримання грошей може значно покращити шанси “ПіС” на переобрання у 2023 році.
Саме тому ухвалення змін до законодавства стало вкрай важливою задачею для уряду Польщі. Ба більше, це потрібно було зробити до візиту президентки Єврокомісії Урсули фон дер Ляєн, запланованого на 2 червня.
Тож 26 травня Сейм схвалив відповідні зміни до закону про Вищий суд. За проголосував 231 депутат, 208 були проти, 13 утрималися.
“Думаю, що президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн приїде до Польщі, щоб сказати, що Національний план реконструкції схвалений Комісією”, – заявив заступник міністра закордонних справ Марчин Пшидач.
Здавалося би, проблему вирішено? Але не все так просто.
Зміни чи їхня імітація?
Показовий момент: польська опозиція, яка гостро критикувала судову реформу, не стала голосувати за її скасування.
“Цей закон лише імітує зміни. А насправді це просто зміна банера, і тому нам було важко голосувати за поганий закон… І я не вірю, що чиновники ЄС не помітять, що це просто великий фейк”, – коментує прийняті зміни депутатка Сейму від опозиційної “Платформи” та колишня кандидатка в президенти Малгожата Кідава-Блонська.
Схожі оцінки – і в багатьох юристів.
“Це фейкова операція щодо дотримання вимог. Комісія вдає, що забезпечує верховенство права, а польський уряд прикидається, що дотримується його”, – висловив думку професор європейського права Мідлсекського університету в Лондоні Лоран Печ, попередивши, що “демонтаж” Дисциплінарної палати – це лише зміна назви.
Річ у тім, що напередодні голосування до законопроєкту були терміново додані зміни, направлені на збереження теперішньої ситуації.
Так, Дисциплінарна палата буде замінена Палатою професійної відповідальності із суддями, яких призначатиме Національна рада судочинства. Втім, проблема полягає в тому, що 11 із 33 суддів Верховного суду, з яких складатиметься Палата професійної відповідальності, обиратиме не хто інший, як президент. Це дозволяє стверджувати про збереження політичного тиску на новий орган.
А головне, всупереч вимогам Єврокомісії, Сейм не став скасовувати прийняті раніше рішення Дисциплінарної палати. А це означає збереження результатів тих кадрових чисток останніх років, за які Польщу критикували найбільше.
* * * * *
Завершення конфлікту Варшави та Брюсселя є дуже бажаним для України.
Цей конфлікт істотно знизив довіру в ЄС до Варшави, а відповідно, зменшив її можливості в лобіюванні інтересів України.
Тепер завершення цієї кризи залежатиме від позиції Єврокомісії – чи задовольняться там половинчастою реформою, чи підуть на принцип, вимагаючи її повного завершення.
Слід також розуміти, що проблема перейшла і в політичну площу. Тож не виключено, що Єврокомісія піде на поступки, розблокувавши гроші для Польщі без повного виконання Варшавою всіх вимог.
Поки євроінституції мовчать, адже процес ухвалення законопроєкту ще не завершено. Попереду ще голосування у Сенаті (верхній палаті) польського парламенту, де більшість має опозиція, а тому існує велика ймовірність, що законопроєкт буде відправлено на доопрацювання.
Тому ця історія ще матиме своє продовження.
Головне, щоб у фіналі Варшава та Брюссель все ж дійшли порозуміння та нарешті завершили цей конфлікт, розрубавши надто заплутаний гордіїв вузол.
СТАНІСЛАВ ЖЕЛІХОВСЬКИЙ, ЮРІЙ ПАНЧЕНКО. eurointegration.com.ua