Упродовж 4-27 грудня 2022 року Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) провів власне всеукраїнське опитування громадської думки «Омнібус». Методом телефонних інтерв’ю з використанням комп’ютера (computer–assistedtelephoneinterviews, CATI) на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів (з випадковою генерацією телефонних номерів та подальшим статистичним зважуванням) опитано 2005 респондентів, що мешкають у всіх регіонах України (крім АР Крим). Опитування проводилося з дорослими (у віці 18 років і старше) громадянами України, які на момент опитування проживали на території України (у межах, які контролювалися владою України до 24 лютого 2022 року). До вибірки не включалися жителі територій, які тимчасово не контролювалися владою України до 24 лютого 2022 року (АР Крим, м. Севастополь, окремі райони Донецької та Луганської областей), а також опитування не проводилося з громадянами, які виїхали закордон після 24 лютого 2022 року.
Формально за звичайних обставин статистична похибка такої вибірки (з імовірністю 0,95 і з врахуванням дизайн-ефекту 1,1) не перевищувала 2,4% для показників, близьких до 50%, 2,1% для показників, близьких до 25%, 1,5% – для показників, близьких до 10%, 1,1% – для показників, близьких до 5%.
За умов війни крім зазначеної формальної похибки додається певне систематичне відхилення. Зокрема, якщо ще в травні серед всіх опитаних нами респондентів 2,5-4% проживали на окупованих після 24 лютого територіях (і це відповідало відсотку тих, хто там проживає, бо генерація номерів телефонів була випадковою), то зараз через вимкнення окупантами телефонного зв’язку нам вдалося опитати лише 3 респондентів (з 2005), які наразі проживають в окупованих населених пунктах. Важливо зазначити, що хоча погляди респондентів, які проживали в окупації, дещо відрізнялися, але при цьому загальні тенденції були досить подібні. Тобто неможливість зараз опитати таких респондентів істотно не впливає на якість результатів. Є й інші фактори, що можуть впливати на якість результатів в умовах «воєнного часу» (див. Додаток 2).
Загалом, ми вважаємо, що отримані результати все одно зберігають високу репрезентативність та дозволяють досить надійно аналізувати суспільні настрої населення.
Підхід до дослідження поширеності наративів «розколу» в українському суспільстві
Проти України постійно з високою інтенсивністю продовжується інформаційна війна і спроба насадження проросійських наративів серед населення. У вересні 2022 року ми вивчали, наскільки українці сприйнятливі до наративів «розколу». Всього ми ставили респондентам запитання щодо 7 таких можливих «ліній розколу».
У грудні 2022 року ми повторно поставили запитання щодо 3 особливо серйозних (за можливими деструктивними наслідками) наративів для відстеження динаміки:
- «Існує серйозний конфлікт між політичним та військовим керівництвом України»;
- «Влада України готова піти на неприйнятні компроміси з росією»;
- «Захід втомився від України і хоче, щоб Україна домовлялася з росією».
Для кожної «лінії розколу» респондентам пропонувалися два твердження, які є протилежними інтерпретаціями, одна з яких свідчить про те, що респондент згоден, що є такий «розкол», а друга – що, навпаки, «розколу» немає. Респондент мав обрати одне з тверджень, з яким згоден у більшій мірі, а також зазначити, чи він/вона повністю згоден/згоден, чи лише скоріше. Для мінімізації ефекту порядку усі 3 пари тверджень зачитувалися різним респондентам у різному порядку, а «усередині» кожної пари твердження також зачитувалися в різному порядку.
І. «Конфлікт між політичним та військовим керівництвом України»
Лише 10% українців зараз вірять, що між політичним та військовим керівництвом існує серйозний конфлікт, і частка таких респондентів з вересня до грудня знизилася з 14% до 10%. Натомість з 71% до 77% стало більше тих, хто переконаний, що політичне керівництво України та військове командування діють злагоджено як одна команда із спільною метою перемогти у війні.
ІІ. «Влада України готова піти на неприйнятні компроміси з росією»
Між вереснем і груднем стало трохи більше тих, хто вважає, що влада готова піти на неприйнятні компроміси з росією (з 5% до 7%), але при цьому все одно абсолютна більшість (84%) українців зберігають переконаність, що влада не збирається і не піде на неприйнятні компроміси з росією (у вересні було 87%).
ІІІ. «Захід втомився від України і хоче, щоб Україна домовлялася з росією»
Також лише 15% українців вірять, що Захід втомлюється від України та хоче, щоб Україна вела перемовини з росією (стільки ж було у вересні). Водночас з 73% до 76% стало більше тих, хто вважає, що Захід продовжує надавати підтримку України і очікує завершення війни на прийнятних для України умовах.
Поширеність наративів «розколу» у регіональному вимірі і серед лінгвістичних категорій населення
Хоча із Заходу на Схід дещо знижується впевненість в «об’єднавчих» інтерпретаціях, але фактично у всіх регіонах абсолютна більшість оптимістично оцінюють злагодженість дій військово-політичного керівництва, прихильність влади до безкомпромісного опору і продовження підтримки Заходом.
Подібна тенденція стосується і лінгвістичних категорій. Хоча російськомовні українці (які за національністю вважають себе українцями, але вдома переважно розмовляють російською мовою) дещо менш упевнені, але і серед них лише абсолютна меншість дотримуються наративів «розколу».
А. Грушецький, коментарі до результатів опитування
Інформаційна безпека держави і інформаційна гігієна простих українців є важливими елементами національного спротиву. Від моменту повномасштабного вторгнення (і насправді ще з 2014 року) багато хто з оглядачів підкреслюють, що перемогти Україну можна лише «розхитавши зсередини». Наприклад, у нещодавньому інтерв’ю УП міжнародний редактор «The Economist» Аркадій Островський висловив думку, що «Україну ззовні зараз перемогти неможливо. Внутрішньо підірвати, напевно, можна. Тому єдність така важлива».
Просування агентами російського впливу різних наративів і спрямовано на підрив України зсередини (зокрема, і в Україні є ряд публічних осіб різних професій, які свідомо чи несвідомо діють як провідники російських наративів). Наразі ми бачимо досить оптимістичну картину, що абсолютна більшість українців згуртовано відкидають безглузді російські наративи. Особливо важливою є регіональна єдність, тому що до самого повномасштабного вторгнення зберігалася відчутна регіональна диференціація за різним поглядами (що активно використовувалося росіянами), але наразі очевидно правдивим є «Схід і Захід разом». Те саме стосується і мови спілкування.
Утім, потрібно зберігати пильність, оскільки ворог підступний і здатний модифікувати безглузді наративи у більш тонкі та менш помітні форми і таким чином розхитувати країну зсередини.