На тлі міжнародних переговорів за участі США, України та Росії питання виборів знову виходить на перший план. Про це також неодноразово повідомляли експерти.
Центральна виборча комісія України готує механізм, який дозволить мільйонам українців, які живуть за кордоном, взяти участь у парламентських і президентських виборах, зауважив її очільник Олег Діденко під час інтерв’ю УП.
ЦВК створило три групи, які працюють над потенційними змінами, які можуть внести у виборче законодавство. Одна з них займається саме голосуванням за кордоном та розглядає різні варіанти, зокрема електронне чи поштове голосування. Щоправда, ці методи у комісії не підтримують.
«Але всі зійшлися на думці про такий варіант як створення додаткових виборчих дільниць за межами посольств і консульств. І з цим пов’язаний якраз інститут так званої активної реєстрації, — розповів Діденко. — Вона полягає в тому, щоб наші громадяни за якийсь час до початку виборчого процесу могли подати заяву, фізично у посольство чи онлайн, що вони перебувають за кордоном і хочуть проголосувати там-то і там-то. І вже на підставі цих заяв і додаткової своєї інформації про місця концентрації українців наші дипустанови зможуть запропонувати МЗС і нам утворити додаткові виборчі дільниці».
Водночас усі складнощі не скасовують того, що вибори Україні провести доведеться. За даними The Economist, на Банковій уже навіть почали готуватися до швидкої президентської кампанії влітку.
Чи готова Україна до виборів і проблем, що постануть на шляху їхньої підготовки? Чи пробачать країні зниження виборчих стандартів? Які зміни в законодавстві необхідні, щоб цього уникнути? Про це «Українська правда» запитала голову Центральної виборчої комісії Олега Діденка.
Наводимо скорочену версію.
Почнімо з того, що у нас з реєстром виборців? Щоб люди могли проголосувати, ми мусимо знати, де вони є. Яка наразі ситуація?
– Тут теж дві складові. Одна – скажемо так, актуальність державного реєстру виборців у розумінні закону.
Щомісяця відповідні органи подають дані про зміну відомостей про виборців. На початку вторгнення ЦВК зупинила ведення реєстру. А коли були зняті основні безпекові ризики і посилено кіберзахист, то з грудня 2023 року почали його відновлення.
Перші пів року наповнювали бази інформацією, яку компетентні органи майже два роки подавали, але ми її в реєстр не вносили. Далі відбувалося оновлення так званої адресної бази, тобто інформація про виборчі дільниці.
Наступний етап, який ще триває – це відкриття так званого Особистого кабінету виборців. Щоб виборці змогли перевірити свої дані в реєстрі, змінити виборчу адресу і так далі. Тобто станом на зараз державний реєстр виборців формально є в актуальному стані.
Але є ще фактична складова, коли в нас мільйони внутрішньо переміщених осіб, а мільйони – виїхали за кордон. У нас є окуповані території. Є території, які повністю зруйновані. І фактична інформація про жителів цих населених пунктів у реєстрі не відображається. Бо, якщо громадянин не зареєструвався за новим місцем перебування, то він значиться в реєстрі за старим, навіть якщо це, скажімо, місто Бахмут.
Для розуміння, якщо говорити про місто Бахмут, на початок повномасштабного вторгнення там у реєстрі значилося близько 57 тисяч виборців, а на зараз – близько 56 тисяч. Тобто зміна відбулася на тисячу, а фактично ми всі знаємо, що там нікого немає…
І тому виникає питання механізму, як цю фактичну невідповідність відобразити і врахувати. В принципі, поки що ніхто не придумав робочого варіанту. Взагалі не зрозуміло, що робити, навіть перепис населення тут не рятує. От така наша реальність.
– Як можна в умовах масового переміщення і міграції забезпечити людям право проголосувати?
– Виходи є. Уже існують процедури, коли виборець може змінити виборчу адресу на місце свого фактичного проживання. Цю можливість запровадили з прийняттям Виборчого кодексу, й у 2020 році на місцевих виборах вона уже реалізовувалася. Або ж, якщо ми говоримо про загальнодержавні вибори, людина може змінити місце голосування без зміни виборчої адреси.
Ми зараз опрацьовуємо пропозиції до закону про повоєнні вибори і будемо пропонувати Верховній Раді ще більше спростити і розширити ці можливості.
– Це працюватиме і для виборців за кордоном?
– Там зараз мільйони українських громадян, а, за даними консульського обліку, їх там менше 400 тисяч. Це явно не відповідає дійсності. Щоб громадяни за кордоном змогли проголосувати, вони мають позначитися якимось чином: сказати свої виборчі адреси чи місце голосування.
Для них ми зараз готуємо пропозицію щодо запровадження ще одного механізму. Якщо Верховна Рада підтримає нашу ідею, то з’явиться третя можливість проголосувати – так звана активна реєстрація.
– Що це за механізм?
– Якщо ми говоримо про закордонне голосування, то зрозуміло, що і в мирний час це дуже складна задача. Тому що мало виборчих дільниць, вони дуже віддалені від виборців тощо.
А зараз кількість виборців за кордоном зросла разів у 10, а то і більше. У нас є оцінки, що десь 5–6 мільйонів виборців за кордоном. Ми не розуміємо, звичайно, яка буде міграція в післявоєнний період, ця цифра може зменшитися, бо якась частина громадян повернеться. Але, тим не менше, ми говоримо про мільйони людей.
Зрозуміло, що наші 102 дільниці, які існують зараз на території посольств і консульств, не можуть вирішити проблему. Тому ми створили три групи для напрацювання можливих змін до законодавства. Одна з них концентрувалась саме на голосуванні за кордоном. Розглядалися різні варіанти, починаючи з електронного голосування, поштового голосування, які ми як ЦВК не підтримуємо, особливо для повоєнних виборів.
Але всі зійшлися на думці про такий варіант як створення додаткових виборчих дільниць за межами посольств і консульств. І з цим пов’язаний якраз інститут так званої активної реєстрації.
Тобто ідея в тому, щоб наші громадяни за якийсь час до початку виборчого процесу могли подати заяву, фізично у посольство чи онлайн, що вони перебувають за кордоном і хочуть проголосувати там-то і там-то.
І вже на підставі цих заяв і додаткової своєї інформації про місця концентрації українців наші дипустанови зможуть запропонувати МЗС і нам утворити додаткові виборчі дільниці.
– Це ж також вимагає змін в законодавстві?
– Звичайно. Станом на зараз, закон передбачає можливість утворювати виборчі дільниці лише на території посольств і консульств.
Відповідно, поки що всю цю організаційну роботу навіть немає на яких підставах вести, поки не будуть прийняті зміни до закону.
– Але ваша позиція в тому, щоб спочатку знайти людей і під них утворювати дільниці?
– Наша позиція в тому, щоб законодавчо передбачити таку можливість, а після цього запустити ці всі механізми. Це, по-перше, наблизить дільниці до людей, і, по-друге, розширить їм можливості проголосувати.
Тому що пропускна здатність дільниці – 4-5 тисяч виборців, це в дуже інтенсивному режимі роботи. А цього недостатньо. Наприклад, у Польщі, здається, 960 тисяч українців і всього 5 дипломатичних установ.
– А ви рахували, скільки кожна така додаткова дільниця за кордоном буде коштувати бюджету?
– Це залежить від країни. Немає однієї цифри. І я не хочу називати цифри, тому що це все орієнтовно. В МЗС поки що навіть немає підстав почати таке рахувати, тому що законодавством не передбачено подібної історії.
Але загалом дуже сильно відрізняються умови країна від країни. Є, наприклад, місця, де відчувається готовність надати нам приміщення безкоштовно; в якихось країнах їх треба буде орендувати. І це вже різні підрахунки.
– Ви сказали, що ЦВК проти електронних виборів чи голосування поштою. Чому?
– Як на мене, воно можливе за двох умов: коли є достатній рівень розвитку технологій у країні, і коли є достатній рівень свідомості виборців й усіх учасників виборчих процесів. Щоб ніхто не зловживав і всі довіряли результатам. В Україні, мабуть, немає цих умов зараз. Натомість додаються великі ризики кіберзагроз, втручання з боку агресора.
А електронне голосування – це система, яку дискредитувати значно легше, ніж традиційне паперове. Тому що голосування відбувається в неконтрольованому середовищі, ніхто не бачить, де і як голосують. Неможливо забезпечити таємницю волевиявлення, щоб спостерігачі чи хтось міг переконатися, що виборець віддає свій голос вільно, без чийогось впливу. Неможливо, наприклад, коли є спір, взяти і перерахувати голоси.
Я часто говорю, що повоєнні вибори – це не місце для експериментів. Повоєнні вибори будуть дуже відповідальними і чутливими. Якісь необережні рухи, а тим більше зловживання, можуть спровокувати внутрішні конфлікти. А вони можуть мати дуже негативні наслідки, особливо зважаючи, що у наших виборців після війни буде, з одного боку, загострене почуття справедливості, а з іншого – багато зброї. Важливо, щоб ми не отримали внутрішній конфлікт зі ще гіршими результатами, ніж поразка у війні.
Всі учасники виборчого процесу, всі суб’єкти політичного процесу повинні усвідомлювати цю відповідальність. Це все дуже небезпечна історія.
Вибори – це в першу чергу про довіру, а не про технології.
З голосуванням поштою трохи краща історія, але вона має багато тих самих ризиків: неконтрольоване середовище, неможливість забезпечити таємницю, не можемо гарантувати, що не буде спроб організувати фальсифікації.
Плюс додається проблема роботи поштових служб. Ми вже встигли дослідити, що в різних державах пошти працюють по-різному, і в деяких – набагато гірше, ніж у нас. Відповідно може виникнути ситуація, коли виборець проголосує, відправить конверт із бюлетенем, а цей конверт не дійде вчасно і не буде врахований. Теж не найкраща історія.
– Але глобально кажучи, в цьому питанні ми стоїмо перед вибором: чи забезпечити максимально широку участь виборців, чи відмовити частині людей у можливості проголосувати, але зробити голосування максимально відповідним до стандартів. Правильно?
– Ми стоїмо перед вибором: чи нам забезпечити легітимні демократичні вибори, на яких можна сформувати легітимну владу і яким будуть довіряти українці й наші партнери, чи запровадити таку технологію, яка розширює можливості для голосування, але може підірвати довіру і дискредитувати результати. Як на мене, ми саме перед таким вибором стоїмо.
– Є ще кілька речей, пов’язаних із закордоном. По-перше, чи люди, які виїхали за кордон і вже кілька років мають там статус захисту, зможуть балотуватись на виборах президента чи парламенту?
– Станом на зараз, особи, які виїхали, не можуть балотуватися ні на президентських, ні на парламентських виборах. Тому що, відповідно до Конституції та Виборчого кодексу, вимагається факт постійного проживання на території України протягом останніх 5 чи 10 років, залежно від виду виборів. І така підстава як виїзд за кордон на час воєнного стану не передбачена.
ЦВК у 2022 році пропонувала вирішити цю проблему шляхом внесення воєнного стану як підстави, яка не обчислюється в терміні безперервного проживання. Ця пропозиція, ми чуємо, досі дискутується. Тому що хтось піднімає питання справедливості, питання законності – незаконності виїздів, можливості лише для жінок зробити цю зміну.
Це політичне питання, воно не дотичне до ЦВК. Тут законодавець має визначитися, а ми зі свого боку будемо виконувати закон.
– А які виключення передбачені, щоб це не рахувалось перериванням проживання в Україні?
– Виїзд на лікування, навчання, відрядження…
Я думаю, якщо з об’єктивних причин щось буде не ідеально, нам пробачать. Але зловживання навряд чи пройдуть безслідно. Не можна з такими історіями гратися.