Життя народу та політиків – це своєрідна комп’ютерна гра, де чітко продумані правила, винагороди або покарання для гравців.
У стародавні часи була закладена архаїчна система управління державою з помпезними виступами політиків. З тих часів майже нічого не змінилося, крім появи інтернету. І тільки сучасне інформаційне суспільство радикально змінило цей стан речей.
Раніше офіційну інформацію давали перші особи владних структур або спеціально навчені люди – прес-секретарі. А сьогодні кожна людина з державної системи стає спікером, у всіх беруть інтерв’ю і всі потребують коментарів.
Практично всі чиновники є у соціальних мережах. Це означає, що кількість медіаосіб збільшилася, отже, зросла і кількість їхніх висловлювань. Тобто це не як раніше: кажуть щось для народу під час свят, на з’їзді, під час виборчої кампанії. Зараз потрібно спілкуватися щодня.
Одночасно з цією прозорістю діє і другий фактор – інформаційний вакуум.
Чиновники спілкуються винятково один з одним. Для них релевантна думка таких, як і вони.
Незважаючи на те, що держслужбовці перебувають під прицілом суспільної уваги, в Україні їхнє благополуччя, просування кар’єрними сходами, призначення на посаду, збереження цієї посади, захист від кримінального переслідування ніяк не залежать від громадської думки.
Пересічним українцям починає здаватися, що люди у владі або якось неймовірно подурнішали, або знахабніли до такого рівня, що їм все одно, яке враження вони справляють.
Але чиновники зовсім не прагнуть демонструвати неповагу громадянам. Вони живуть своїм життям, в ситуації гострої конкуренції, і щиро не розуміють, як виглядають зі сторони.
Наталія Білоус, політолог. fakty.com.ua