Суд над дослідницею кремлівських впливів у Франції Сесіль Весьє перетворився, зусиллями адвокатів позивачів, на судовий процес над Україною.
Жеремі Ассус, адвокат одіозного телеканалу RT та за сумісництвом — шести позивачів, що “не впізнали себе” в книзі Сесіль Весьє “Кремлівські мережі у Франції” – два дні поспіль переконував суддю та прокурора, ніби в Україні при владі — самі “нацисти”. Стратегія, власне, не нова: підтасовці тем та підміні відповідальностей Кремль та його захисники навчилися не вчора.
“Ви знайомі особисто з Олегом Тягнибоком? – спитав він свідка Анастасію Кириленко, російську журналістку, яка розслідує фінансові оборудки Кремля на Заході. “Вам відомо, що ця особа — нацист? Вам відомо, що українські політики носять уніформу та нагороди дивізії “СС-Галичина?” – не вгамовувався Ассус, очевидно, сподіваючись у такий спосіб відвести дискусію від провідної теми. А саме — від технологій та методів, які використовує Москва, шукаючи впливу на французькі політичний клас, громадську думку та бізнес, що їх дослідила та викрила Сесіль Весьє (див інтерв”ю про книгу УТ)
Ім’я очільника “Свободи” лунало на процесі знову і знову: в запитаннях до інших свідків, до Сесіль Весьє, та навіть у репліках до суддів. “Ми принесли фото, де Олег Тягнибок зігує по-фашистськи”, – спробував зманіпулювати судом Жеремі Ассус. Щоправда, обіцяна «сенсація» мала знайтися в стосі з 900 сторінок, що були подані за півтори години до слухань. На щастя, на відміну від подібної ситуації у справі автора одіозного фільму “Україна: маски революції” Поля Морейри, суд відмовився розглядати документи, додані в останню хвилину, так, щоб у опонентів не було можливості попередньо з ними ознайомитися. Цього разу технологія не спрацювала. Але вже відомо, що друзі Кремля матимуть невдовзі нові можливості її випробувати. Та сама група осіб позвалася до журналіста Ніколя Енена , автора книги “Російська Франція” (інтерв”ю Тижню) та до часопису “Le Monde».
“Під час процесу над блискучою книгою Сесіль Весьє “Кремлівські мережі у Франції” адвокат позивачів визнав, що Російська держава вдається до пропаганди та додав, ніби “всі держави її практикують,” – розповів у інтерв’ю Тижню письменник та історик Антуан Аржаковський, який виступив свідком у справі. – Вважаю, треба добре пояснити громадській думці, що ні, всі держави не практикують пропаганду в той самий спосіб, що й Росія. Саме тому РФ була визнана 23 листопада 2016 року, на рівні Європейського парламенту, агентом пропаганди, що свідомо шкодить Європейському Союзу. Єдиною організацією, яку було визнано відповідальною за подібні дії, є ІДІЛ. Європейські громадяни мають добре розуміти, що релятивізм адвоката є не лише певною формою цинізму, але й неправдою. Додам також, що якби Франція раптом заповзялася досліджувати в деталях “фломандських фашистів”, європейські інституції відразу ж покарали б за подібні дії французький уряд, а вільні медіа в Європі відразу ж зреагували б, продукуючи інший, правдивий дискурс. Це, на жаль, сьогодні не можливо уявити в Росії. Як ми знаємо, одна публікація на Facebook про те, що Крим — це Україна, може коштувати авторові два роки російської в’язниці. Отже, треба чітко усвідомлювати, в чому полягає надзвичайна небезпека, яку містить у собі російська пропаганда та її легітимізація, яку просуває адвокат позивачів.”
Кого образила озвучена приналежність до мережі впливу Кремля? Сесіль Весьє впродовж двох днів, щоразу — майже до півночі мусила відбиватися відразу від шести позовів. Йдеться про “альтернативного блогера” Олів’є Беруе (сайт Les Crises ), колишнього радника з міжнародних питань Жана-Люка Меланшона Джорджі Кузьмановича та його дружину Віру Нікольскі, авторку дисертації про кремлівського ідеолога Александра Дугіна, про керівника Координаційної Ради Союзу співвітчизників у Франції Георгія Шепєлєва, про автора сайту “Європа та Росія” П”єра Ламблу та про швейцарську письменницю Елен Рішар-Фавр. Всі ці люди, відкрито висловлюючи підтримку московському режиму, тим не менш, не хочуть бути з ним ідентифікованими. Навіть вони, відверто просуваючи інтереси Кремля, усвідомлюють, що ця діяльність не так щоб сприяє добрій репутації.
Наскільки впливи Кремля залишаються потужними у Франції? Сесіль Весьє перелічила в книзі кілька категорій свідомих та опосередкованих просувачів московських інтересів. Це — нащадки білих іммігрантів, котрі активно підтримали аннексію Крима, представники “четвертої”, радянської хвилі, яких гуртує в Союзі співвітчизників пан Шепєлєв, а також — зацікавлені французькі політики, від крайніх правих до крайніх лівих, та представники потужного бізнесу з інтересами в Росії. Всі вони, кожен у своєму середовищі, намагаються гуртувати групи підтримки, залучати до своєї діяльності якмога більше людей, просувати бачення, що дуже сильно збігаються із месіджами RT та Sputnik.
Українська тема у виступах позивачів лунала домінантою. Насамперед тому, що сама книга вийшла в 2016 році, як реакція на захоплення Криму та війну на Донбасі. Відтак, судова трибуна використовується апологетами Кремля як комунікаційний майданчик у боротьбі за легалізацію, в очах французів, російської збройної агресії. Очевидним важливим пріоритетом позивачів також є дискредитація України, по всіх можливих параметрах. Так сталося, що адвокату RT найбільше припав до серця Олег Тягнибок. Дияволізація “Свободи” та її лідера, з використанням штампів з епохи Другої світової війни, також є поширеною технологією правників на службі Кремля: відомо, що велика частина французького судового корпусу сповідує ліві політичні погляди.
Вердикт у справі буде проголошено 31 травня. По завершенні дебатів прокурор запропонував виправдати автора книги. Це дозволяє сподіватися, що хоч цього разу Москві не вдасться використати судову систему для покращення свого загального іміджу. Але судді ще не висловилися. Між часом кремлівська мережа впливів, що заперечує власне існування, готується до нових судових розглядів.