Якщо не ставити питання, чи можливі вибори 2019 року без зміни Конституції, маємо шанс з політичних маніпуляцій перейти на рівень правової доцільності
Тему зміни Конституції на сьогодні прив’язали до виборів 2019 року. І враховуючи, що коментують з політичних мотивів, то нав’язують населенню несприйняття таких змін. Простіше кажучи, якщо б це запропонував не один чи декілька політиків, то можливо, а так – нехай залишається стара.
Щоб вийти з поля суб’єктивності, пропоную звернути увагу на дві складові.
Уявіть собі, що ідею зміни Конституції України (прийняття нової) висунув не політик, а звичайний громадянин з якогось міста чи села. Просто донести це до центральних ЗМІ він не зміг. Можливо хтось з політиків саме від цього громадянина почув цю ідею. І саме таким чином з непублічної вона набула розголосу. Цілком можлива ситуація. Згадайте часті репости про розумних школярів, які виграли різні олімпіади, але про це ніхто не знає, бо про них не пишуть ЗМІ. Тому, щоб ідея стала відома, потрібен доступ до публічних ресурсів. В політиків він є.
Конституція – це правовий акт, Основний Закон України. Тому перш ніж шукати в питанні її зміни політику, порахуйте скільки невідповідностей у чинних законах, які мають узгоджуватись з Конституцією, скільки недотриманих положень, скільки правових порушень.
З правової точки зору, нам треба або визнати, що ми живемо за межами правового поля, тоді про статус правової держави треба забути. Або писати і приймати нову Коституцію. І цього разу дійсно, як суспільний договір. Адже джерелом влади в нас є народ. І нехай свідома і грамотна його частина, яка бачить в собі сили і можливість, долучається до написання Основного Закону України.
Не рекомендую прив’язувати потребу прийняти нову Конституцію до виборів 2019, і не ставити питання, чи можливі такі вибори без зміни Основного Закону. Упустивши політичні маніпуляції, ми зможемо вести діалог на рівні правової доцільності.
Тепер відкриваємо Конституцію, щоб зрозуміти, наскільки в поза правовому полі ми живемо. Декілька прикладів, а далі рекомендую хоч раз в житті усім почитати цю невеличну і не складну “книжечку”. Я брала для аналізу ті статті, з якими доводилось працювати і довго читати, щоб зрозуміти, чому їх порушують.
Стаття 5. Про джерело влади, яким є народ. Про гарантії суверенітету. Про неможливість узурпації влади. Там прописано все дуже чітко. Навіть до кожної частини є тлумачення Конституційного суду.
Стаття 8. Про принцип верховенства права. Скажу коротко – його давно і несвідомо замінили принципом верховенства закону в кращому випадку. В гіршому, в кого влада – в того ресурси.
Стаття 10. Державною мовою в Україні є українська мова. Про непоодинокі спроби нав’язати нам двомосність нагадувати не буду. Бо до цієї ситуації активно підключилось Закарпаття та менше інші регіони, які претендують на застосування мови нацменшин на рівні з державною. Для цих мов в плані застосування Конституція не має заборон. Але і не може бути для будь-якої з них спеціального статусу. Тому такі вимоги поза законом. І є не більше ніж політичною заявою, яка повторюється з певною періодичністю.
Зверніть увагу на статтю 19, в якій вказано, що “Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України”.
Розділ про права людини і громадянина свідомо упускаю. Має ж бути в кожного бажання прочитати Коституцію і зрозуміти, в чому на сьогоднішній день полягає зміст і користь суспільного договору.
Окрема і цікава тема, яка за останні три роки не покидає інформаційний простір – декларації. Стаття 67 Конституції України передбачає, що усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік. Що заважало дотримуватись букви Основного Закону і заповнювати декларації без НАЗК і не завжди працюючого сайту мені особисто не зрозуміло. Більше того, Конституція вказує на декларування доходів, а не видатків.
Після неї стаття 68. Процитую без коментарів. “Кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності”.
Перейдемо до повноважень парламентарів та роботи Верховної Ради, бо і там є порушення. Наприклад, чотири роки громадськість вимагає змінити склад ЦВК, адже в окремих членів 4 роки тому закінчився строк їх повноважень. Останній рік ці вимоги звучать гучно, адже 2019 вибори, які сьогодні пов’язують з усіма змінами, заявами, справами і т.д. Отже, частина 21 статті 85 говорить, що призначення на посади та звільнення з посад членів Центральної виборчої комісії здійснюється за поданням Президента України. Важливо в цій частині звернути увагу на те, що Верховна Рада України призначає членів Центральної виборчої комісії, а не повністю весь орган. Тобто про голосування «пакетом» мови бути не може. Більше того, Закон “Про Ценральну виборчу комісію” визначає підстави та порядок припинення повноважень члена Комісії, в тому числі визначає перелік дострокового припинення таких повноважень. Це якщо не відмовляться від спроби припинити достроково повноваження одного члена ЦВК і призначити 14.
І в контексті роботи парламенту, звернула увагу на статтю 89, яка дозволяє для забезпечення діяльності законодавчого органу створювати комітети, тимчасові спеціальні комісії для підготовки і попереднього розгляду питань та тимчасові слідчі комісії. Думаю, зміст слова “тимчасові” не варто пояснювати. Але при цьому парламентарі не перше скликання формують Спеціальну контрольну комісію Верховної Ради України з питань приватизації, прирівнюючи її до рівня комітетів. Навіть вписали її в статтю 9 Закону України “Про приватизацію державного і комунального майна”, який був прийнятий у січні 2018 року. Щоправда про те, що Конституцією визначена її тимчасова робота парламентарі забули.
На незначних прикладах та окремих статтях, зрозуміло, що Конституцію України треба читати кожному, знати свої права і обов’язки. Для того, щоб ми не жили за Основним Законом, який усі порушують, можливо доцільно, прийняти нову Конституцію, але не з політичних мотивів, а як юридичний документ, який має мати найвищу юридичну силу і зміст в країні.
Ірина Овчар. 24tv.ua