Відносини між Іраном та Саудівською Аравією мають складну історію, сформовану на грунті співпраці, конфліктів та, навіть, певної форми нормалізації, оскільки протягом багатьох років Іран і Саудівська Аравія були учасниками політичних конфліктів у регіоні. Наприклад, їхня підтримка протилежних сторін у таких конфліктах як в Ємені та Лівані призводила до загострення ситуації між двома державами.
Проте, ці відносини від початку їхньої напруженості через релігійні, геополітичні та ідеологічні протистояння еволюціонували до нормалізації у 2023 році за посередництва Китаю, коли обидві держави оголосили про готовність до діалогу, співпраці та зменшення напруженості, що відкриває перспективи співпраці у різних сферах та сприяє загальній стабільності в регіоні.
Важливо зазначити, що однією з причин такої зміни геополітичного дискурсу стала політична стратегія Ірану «Сусіди на першому місці», яку реалізує адміністрація Ібрагіма Раїсі. Стратегія спрямована на зменшення впливу західних держав на Іран шляхом вирішення проблем та поліпшення його відносин із сусідніми державами. Однак, Саудівська Аравія, незважаючи на подібну миротворчу стратегію, усвідомлює потенційну загрозу своїй національній безпеці, від підтримуваних у регіоні Іраном проксі.
Враховуючи мінливість подій, зокрема воєнних, що відбулися 7 жовтня 2023 року, інтервенція ХАМАСу не змінила баланс між Іраном і Саудівською Аравією, навпаки – держави зберігають між один одним «помірковану стабільність та мир». Тобто Ер-Ріяд та Тегеран усвідомлюють, що наразі двостороннє загострення у відносинах не стоїть на порядку денному і збереження сталого миру є більш оптимальним варіантом, в силу низки факторів, одним із яких є те, що для Саудівської Аравії – це затрати ресурсів, нині спрямованих на реалізацію стратегічної ініціативи наслідного принца «Візії 2030».
У свою чергу, Іран, відповідно до його стратегії «Сусіди на першому місці», намагається створити коаліцію арабських країн, що матимуть антизахідні настрої для того, щоб впливати та реалізовувати свою радикальну, ідеологічну зовнішню політику. Тому, наразі, Саудівська Аравія та Іран намагатимуться, попри все, стримувати свої емоції та критику на адресу один одного. Звичайно, що відкриття посольств, консульств, здійснення офіційних візитів і зустрічі офіційних осіб обох держав демонструють кроки про вдаване посилення й зміцнення дипломатичного діалогу, хоча насправді, це має лише формальний характер, для того, що підтримувати мінливі відносини.
Потенційною причиною виникнення нестабільності та напруження між Ер-Ріядом та Тегераном може стати підписання саудівсько-ізраїльської угоди про нормалізацію відносин за посередництва США. Угода може передбачати собою підписання безпекових гарантій між Вашингтоном та Ер-Ріядом, згода на розвиток цивільної ядерної програми та закупівлю новітньої зброї. У свою чергу, королівство погодиться на нормалізацію відносин з Ізраїлем, знизить інтенсивність контактів з Китаєм та активніше дотримуватиметься інтересів США на Близькому Сході. Ізраїль, у рамках цієї угоди, робитиме конструктивні кроки по відношенню палестинців, від чого отримає політичний та економічний виграш.
Звичайно, що в даному контексті важливо розуміти чи погодиться Ізраїль на такі умови, враховуючи риторику уряду Беньяміна Нетаньягу. Проте можливість такого партнерства Ісламська Республіка розглядає як серйозну загрозу для Ірану, шляхом утворення осі, де на чолі з США, що буде противагою іранській і стримуватиме Ісламську Республіку від дестабілізаційних заходів у регіоні. Натомість, така вісь може збільшити внутрішні ризики для Ірану під тиском сепаратистських та інших опозиційних груп.
Висновки
Отже, відносини між Іраном та Саудівською Аравією є складними, що зазнали численних змін і транформацій, пройшовши низку етапів у становленні та розвитку. Підґрунтям у примиренні двох держав є принциповість і прагматизм, розуміння, що лише діалог може знизити напруженість і захистити національні інтереси обох країн.
Збереження стабільності та миру в регіоні є ключовою позицією для Саудівської Аравії, не зважаючи на потенційні ризики, пов’язані з геополітичними змінами. Слід зважати, що нормалізація відносин між королівством та Ізраїлем, може стати для Ірану небезпечною та загрозливою. Саме тому, Ісламська Республіка, щоб зірвати цей процес, може застосовувати різні дипломатичні й недипломатичні інструменти. Не виключино, що такими інструментами можуть бути гібридні засоби, наприклад, дезінформаційні кампанії серед арабських держав щодо підриву позиції Саудівської Аравії, як провідної арабської і мусульманської держави.