Угорщина проводить найбільш проросійську політику з усіх країн Європейського Союзу. Однак із берегів Дунаю надходять і позитивні сигнали
Від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Угорщина проявила дуже стримане ставлення до ситуації. З одного боку, уряд країни займається гуманітарною допомогою, погоджується на деякі санкції Євросоюзу проти РФ та підтримує розслідування воєнних злочинів Росії у Міжнародному кримінальному суді. З іншого, — угорці відкрито виступають проти поставок зброї, надання для цього своєї території та запровадження ембарго на російські енергоносії.
Офіційний Будапешт пояснює це тим, що для Угорщини найважливішими є національні інтереси і безпека. Утім, навіть в цю логіку важко вписується продовження відстоювання російських політичних та економічних інтересів на шкоду інтересам ЄС, його цінностям та спробам допомогти Україні у цей важкий і трагічний період. Та чи все так безнадійно?
«Угорщина на боці Угорщини»
Угорщина проводить найбільш проросійську політику з усіх країн Європейського Союзу. Прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан дуже обережно говорить про війну, відкрито ігноруючи трагедію, що розгортається в Україні. На його думку, надмірне залучення у російсько-українську війну може негативно вплинути на внутрішню політику держави.
Прикметно, що у перші дні після нападу РФ на Україну угорська інформаційна агенця назвала те, що відбувається в Україні, «російською військовою операцією», що не дивно, з огляду на майже повний контроль політики традиційних ЗМІ режимом Орбана. Лише згодом наратив щодо ситуації подекуди змінився. Зрозуміло, що Орбан напередодні вкрай важливих для нього парламентських виборів волів якомога сильніше ізолювати угорське суспільство від подій в сусідній країні. Через що одним із важливих моментів його виборчої кампанії було саме питання політики Угорщини щодо цього конфлікту.
Так, очільник уряду, всупереч об’єднаній опозиції, чітко заявив, що в разі перемоги партії «Фідес» Угорщина не буде втягуватися у війну в Україні. А домінуючий наратив зводиться до двох гасел: тримати Угорщину подалі від війни та піклуватися про її «національні» інтереси.
«У війні між Росією та Україною Угорщина стоїть на боці Угорщини. Допомагаємо нужденним, але хочемо захистити себе і захистити власні національні інтереси», — наголосив Орбан після саміту ЄС і НАТО в Брюсселі.
Тому підтримка України, хоч і мала місце, була обмеженою. А в деяких випадках взагалі відсутньою.
«Я б сказав, що 30-40% прихильників «Фідес» є дуже проросійськи налаштованими», — відзначив аналітик «German Marshall Fund» з питань Центральної Європи Даніель Хегедус.
Варто визнати, що інформаційна політика угорського уряду досягла своєї мети. Так, згідно з результатами опитування «Századvég», майже усі громадяни Угорщини (90%) вважають, що їхню країну не слід втягувати у збройний конфлікт і що гарантування її безпеки є головним пріоритетом. Лише 9% дотримується думки, що покарання Путіна є більш важливим та невідкладним завданням.
Після квітневих виборів навряд чи можна говорити про якісь зміни у політиці Угорщини. Не виключено, що «Фідес» проводитиме подібну лінію з іще більшою завзятістю. Це чітко простежується, між іншим, у риториці Віктора Орбана, який заявив, що він переміг не тільки опозицію, європейських лівих і Джорджа Сороса, а й президента України Володимира Зеленського.
Така позиція Будапешту шокує багатьох як в Україні, так і на Заході. І не проходить повз увагу навіть тих, хто іще донедавна мав тісні відносини з Орбаном та його політичною силою.
Операція «Самоізоляція»
На квітневих виборах консервативно-націоналістична партія Віктора Орбана впевнено перемогла. І масштаб цієї перемоги дивує та вражає — «Фідес» зберегла конституційну більшість.
Навряд чи можна говорити про прозорий характер парламентських перегонів в Угорщині. Саме тому опозиції довелося об’єднатися, щоб мати шанс на перемогу.
Втім, блок, створений шістьма партіями (від консерваторів до лівих), не виправдав очікувань. Невдача була викликана головним чином внутрішніми проблемами.
Попри це, зовнішні фактори також відіграли вагому роль в непопулярності опозиції. Річ у тім, що послання кандидата на премʼєрське крісло від опозиції Петера Маркі-Зая щодо активнішої участі Угорщини в НАТО та ЄС не відгукнулося виборцям. Одна із причин – це обмеження у пʼять хвилин, яке надали опозиції для агітації.
Упродовж останніх років уряд Орбана зумів викупити усі окружні газети, які раніше часто публікували критичні думки щодо уряду, і перетворив їх на рупори правлячої партії. Пропагандистська машина «Фідес» безжально дискредитувала об’єднану опозицію, зображаючи її представників розпалювачами війни, які виступають за те, щоб відправити угорські війська у зону бойових дій в Україні.
Насправді ж Маркі-Зай закликав до більш зваженої політики, попереджаючи про посилення ізоляції Угорщини через «неліберальну» модель Орбана, а у контексті війни порівняв останнього зі «зрадником», що наражає угорців на небезпеку. Він також припускав, що «орбанівська зрада» інтересів ЄС та НАТО призвела до «міжнародного вигнання та виключення» Угорщини й навіть може призвести до запровадження санкцій проти Будапешту.
Як виявилося, лідер опозиції мав рацію. Адже реакція Євросоюзу після перемоги Орбана не забарилася.
Розуміння Брюсселем того факту, що хрестовий похід очільника угорського уряду проти європейських інституцій може продовжитися, як і політика щодо війни в Україні (включно із питанням санкцій), став причиною для оголошення Єврокомісію активізації механізму скорочення фінансування і надіслання представниками ЄС до Будапешту офіційного листа в якості першого кроку до його застосування.
Більше того, позиція Будапешта зробила владу Угорщини токсичною ще й для нещодавніх союзників, як то Польщі, де критику на адресу Віктора Орбана не обійшли не лише опозиційні політики, а й представники правлячої партії.
Досі у багатьох питаннях Орбан міг розраховувати на підтримку польського консервативного уряду «Права і справедливості». Втім, війна в Україні повністю змінила оптику у цьому плані — змінила усе, окрім політичної орієнтації Орбана, пропутінізм якого останнім часом лише підтвердився. Це стало тригером погіршення відносин між «Фідес» та «ПіС».
Адже Варшава однозначно підтримує Україну й вимагає іще більш жорстких санкцій проти РФ. Це змушує польський правлячий табір дистанціюватися від Будапешту.
Уряд Віктора Орбана ж, навпаки, хоч і підтримує певні рішення ЄС та НАТО, однак не вступає у відкритий конфлікт з Москвою.
Так, влада Угорщини підтримала такі санкції, як відключення Росії від системи SWIFT. Також угорські політики не блокували подальші пакети санкцій ЄС та не перешкоджали фінансуванню закупівлі Європейським фондом миру летальної зброї. Однак одним з найбільших каменів спотикання стала незгода Угорщини щодо заборони імпорту російської нафти, передбаченої шостим пакетом санкцій щодо РФ.
Віктор Орбан, з метою гарантування угорським громадянам менших рахунків та більших заощаджень, багато в чому базував свою виборчу кампанію на дешевій енергії й не хотів псувати відносини із Росією, перетворивши питання енергетики на «червоні лінії» для Будапешту.
Опитування «Századvég» наочно демонструє, що це отримало свої плоди. Так, переважна більшість (71%) респондентів вважає, що чинний прем’єр-міністр хоче зберегти мирні відносини з РФ, тим самим гарантуючи газо- та енергопостачання Угорщини. Набагато менша кількість — 25% — переконані, що Орбан служить інтересами Путіна.
«В Угорщині побутує думка, що дружба з Кремлем дає дешевий газ і дешеву енергію. Орбана сприймають не як того, хто продає Угорщину Росії, а як державного діяча, який балансує між світом Сходу та Заходу», — вважає доктор Домінік Хей з Інституту Центральної Європи.
Дійсно, багатьма своїми діями Угорщина відкрито демонструє нехтування європейською єдністю. І передбачення стосовно можливого збільшення її ізоляціоністських тенденцій лише підтверджуються. Проте, позитивні зсуви все ж прослідковуються.
Проблиски надії
Усе ж зусилля міжнародної спільноти, мабуть, таки змогли подекуди «пробити стіни» Рибальського бастіону. У нещодавньому інтерв’ю посол Угорщини в Україні Іштван Ійдярто заявив, що Росія є країною-агресоркою. А також те, що його держава не блокуватиме вступ України до НАТО та ЄС.
«Хочу запевнити вас у тому, що коли почнуть розглядати питання членства України в Європейському Союзі, Угорщина підтримає його», — пообіцяв угорський дипломат, що синхронізується із заявами міністра закордонних справ Петера Сіярто щодо підтримки прискореного вступу України до ЄС.
Мають місце певні ознаки того, що непримиренна позиція уряду Орбана може змінитися й щодо нафтового ембарго. Як заявив очільник угорського МЗС, Будапешт може погодитися на заборону, якщо ЄС «знайде рішення проблем, які він створює».
Якою ситуація буде насправді — час покаже. Однак позитиві сигнали з берегів Дунаю вже ж таки надходять. І це не можна не вітати.
СТАНІСЛАВ ЖЕЛІХОВСЬКИЙ. tyzhden.ua