Будапешт і Варшава загрожують ветувати прийняття бюджету ЄС у зв’язку з рішенням того прийняти механізм санкцій щодо них.
5 листопада Європейський парламент і Рада ЄС дали добро на впровадження в закон про бюджет на 2021-2027 рр. “Механізму умовності з верховенства права” — інструменту, який дозволяє Єврокомісії санкціонувати країну-члена за недотримання верховенства права.
Головними порушниками спокою в ЄС, тобто державами, які це саме верховенство права порушують, як відомо, є союзниці в боротьбі з ліберальним Брюсселем — Польща і Угорщина.
Доcі, незважаючи на скарги Єврокомісії в суди, Будапешт і Варшаву не вдавалося гарантовано змусити відмовитися від зазіхань на незалежність судів (Польща) чи репресій щодо НУО (Угорщина).
Тепер така можливість у головного виконавчого органу ЄС може з’явитися.
Зрозуміло, що уряди Віктора Орбана і Матеуша Моравецького цього активно пручаються.
Прем’єр Угорщини раніше вже направив на ім’я голови ЄК Урсули фон дер Ляйєн, президента Європейської ради Шарля Мішеля і канцлера ФРН Ангели Меркель, яка головує зараз в ЄС, лист із загрозою ветувати бюджет.
Як повідомило 12 листопада, посилаючись на джерела в дипломатичних колах, польське видання RMF24, аналогічний лист відправив і його польський колега Матеуш Моравецький.
Лист, за словами джерел ЗМІ в дипколах, які наводяться в іншому матеріалі, “неточне” і “спантеличує”.
Зокрема, викликає подив обіцянка прем’єра Польщі ветувати бюджет на рівні національного парламенту — Сейму. Адже законодавством така процедура не передбачена.
У Лісабонському договорі детально прописана і процедура формування і прийняття бюджету, і умови для права вето.
Попередній проєкт фінансового документа до Ради ЄС, куди також входять представники країн-членів (рангом не нижче міністра), подається Єврокомісією не пізніше 30 вересня.
Далі, за необхідності, Рада ЄС консультується з ЄК, а після передає проєкт вже в Європейський парламент, який може вносити правки. Рада ЄС, в свою чергу, може змінити правки ЄП, причому тут рішення приймаються кваліфікованою більшістю.
У Ніццькому договорі 2001 р. кваліфікована більшість — це більшість членів (50%), 62% населення ЄС і 73,9% голосів (255 з 345). Так, у тому документі кількість голосів у країн відрізнялася. У Польщі було 27, а в Угорщини — 12.
У 2009 р. був прийнятий Лісабонський договір. Було змінено і формат кваліфікованої більшості, або “подвійної більшості”, який почав діяти з 2014 р.
Тепер для отримання кваліфікованої більшості документ повинен отримати підтримку 55% країн-членів, тобто 15 з 27, які також представляють як мінімум 65% населення ЄС.
Блокування ж тієї чи іншої законодавчої ініціативи можливе, якщо правом вето скористаються щонайменше чотири країни — члена ЄС, які представляють понад 35% населення.
Тому загроза Орбана і Моравецького не більш ніж загроза. Причому Польща й Угорщина не перші країни — члени ЄС, де при владі перебувають популісти, які намагаються наскоком змусити Брюссель діяти в їхніх інтересах.
Свіжий приклад — бюджетні війни Італії з керівництвом Євросоюзу 2018 р.
У серпні Рим почав шантажувати Брюссель загрозою блокування бюджету. Популісти з “Ліги Півночі” і “Руху п’яти зірок”, які знаходилися тоді при владі, таким чином намагалися змусити ЄС прийняти їх підходи до міграційної кризи.
Не вийшло. Мало того, вже в жовтні Єврокомісія завдала удару у відповідь, відхиливши проєкт річного бюджету вже Італії, оскільки уряд популістів заклав в нього вищий дефіцит, ніж повинен був бути, — 2,4% замість належних 2%.
Дефіцит утворився, точніше, повинен був утворитися, оскільки “бійці” лідера “Ліги” Маттео Сальвіні проштовхували свої популістські соціальні програми, спрямовані на фактичний підкуп виборця.
І знову-таки після тривалих запеклих дискусій і загроз Рим був змушений здатися на милість Брюсселя.
Не бюджет, а фонд
Цілком імовірно, що аналогічно може завершитися і демарш Будапешта і Варшави.
Навіть гірше. Та сама Польща, схоже, вирішила вистрілити собі в ногу. Тому що, повертаючись до публікації RMF24 про загрозу Моравецького використовувати Сейм для блокування бюджету, йдеться, швидше за все, не про проєкт бюджету.
Йдеться про Фонд реконструкції економіки обсягом 750 млрд євро, який створюється для надання допомоги країнам-членам у боротьбі з наслідками економічної кризи, викликаної пандемією Covid-19.
От саме створення даного фонду Варшава може заблокувати, адже спершу його повинні ратифікувати всі національні парламенти.
Виходить, що Моравецький загрожує відстрочити надання економічної допомоги в тому числі і рідній Польщі. Звідси і невиразність і деяка ефемерність в його погрозах.
Якщо ця теорія вірна, то правляча партія “Право і Справедливість” затіяла дуже ризиковану гру, яка, якщо виборцям стане зрозуміла її суть, завдасть серйозної шкоди рейтингу цієї політичної сили.
А позиції партії Качинського і так складно назвати міцними. Це проілюстрували президентські вибори 2020 р., де саме фактор пандемії зіграв не останню роль.
Нагадаємо, Анджей Дуда насилу обійшов кандидата від опозиційної “Громадянської платформи” Рафала Тшасковського, ледь набравши в другому турі 51 переможний відсоток голосів.
Щодо Орбана, то над ним досі тяжіє провал на місцевих виборах 2019 р., за результатами яких його партія “Фідес” програла і Будапешт, і ще десяток міст.
По-хорошому, Орбану і Качинському варто було б бути менш пихатими, враховуючи той факт, що Дональд Трамп, який активно підтримував євроскептиків на зло Берліну і Парижу, програв президентські вибори.
Обраний президент Джо Байден з великою часткою вірогідності не буде церемонитися з правими урядами Польщі та Угорщини.
Тим більше що не так давно демократ поставив їх на один щабель з режимом Олександра Лукашенка: “Ви самі бачите, що сьогодні відбувається у світі, — від Білорусі до Польщі і Угорщини — відбувається підйом тоталітарних режимів. І [Трамп] підтримує всіх бандитів у світі”.
Без друга в Овальному кабінеті Варшаві і Будапешту буде дуже складно боротися з Брюсселем. І нібито раціонально було б перейти до більш обережного діалогу з керівництвом ЄС.
Однак уряди цих країн з якоїсь причин вирішили йти напролом і підвищити напругу дискусій з партнерами по союзу. Причому не маючи при цьому скільки-небудь потужних інструментів впливу. Ні, заблокувати створення Фонду реконструкції — це, звичайно, буде рішучим кроком. У прірву — з огляду на внутрішньополітичний контекст Угорщини і Польщі.