Ця цитата шокує будь-кого, хто знайомий з історією не за конспірологічними джерелами. Самодержець всеросійський Володимир Путін сказав з «морозильної камери» чергове доленосне одкровення.
“Единство народа было ключевой составляющей выхода России на новые рубежи. Так было всегда. Давайте вспомним то, что происходило во времена, ну скажем, Александра Невского. Ведь он ездил в Орду, кланялся ордынским ханам, получал ярлык на княжение, в том числе и прежде всего для того, чтобы эффективно противостоять нашествию Запада”.
Якщо хтось думає, що ця фраза – плід хворої фантазії володаря кремлівського трону, який поїхав «дахом» на ґрунті альтернативної історії, або безграмотний ляпсус записного спічрайтера, той помиляється.
Вже давно всі «найкращі» сили російських академічних наукових колективів спрямовані на наукове та ідеологічне обґрунтування азіатсько-африканського вектора розвитку Росії. І справа навіть не в євразійських теоріях фашиствуючого філософа Олександра Дугіна, який, незважаючи на кремлівську поблажливість, все ж таки залишається маргінальним напрямом псевдонаукової «думки». Робиться все, щоб азіатсько-африканський вектор став мейнстрімним в академічній науці, і похмурий Дугін російському кентавру влади та спецслужб тут не так уже й потрібен.
Велика Євразія проти Великої Європи
Понад десять років тому онук легендарного радянського дипломата – міністра закордонних справ СРСР Андрія Андрійовича Громико – директор Інституту Європи РАН Олексій Громико вигадав: «загальний економічний простір від Владивостока до Лісабона»
По суті, він повторив та обґрунтував горбачовську ідею «спільного європейського дому».
Інтеграційна ідея не нова. Була озвучена у Франції ще де Голлем («Європа від Атлантики до Уралу», 1956). Тому, до речі, зрозуміло, чому нинішній французький президент Макрон годинами розмовляв зі своїм російським колегою і тривалий час намагався зрозуміти, чого той хоче сьогодні від України та Європи, і, схоже, зрозуміти не зміг, що Кремль хоче, щоб ті перестали існувати.
З подачі Олексія Громико «Спільний економічний простір від Лісабона до Владивостока» підтримав Путін (2010), видавши цю ідею за свою. Незабаром сюди ж приєднався і білоруський «батька» Лукашенко «Велика Європа від Атлантики до Тихого океану» (2011).
Таким чином, розвиток геополітичних відносин Росії рухався у бік Великої Європи.
Довідка «Громади»
Велика Європа – (англ. Greater Europe, фр. Très grande Europe) – одне з поширених у політичній площині позначень Європейського регіону, який включає в себе також всю територію Росії та деяких інших країн, що знаходяться в безпосередній близькості до континентальної Європи.
Здається, люди такого роду, як Путін з товаришами, розраховували таким чином на те, що їхнє організоване злочинне угруповання зможе в подібних проектах успішно конкурувати і згодом – домінувати, враховуючи величезні ресурсні багатства.
Але, як кажуть, щось пішло не так…
У 2013 році в умовах наростаючого охолодження відносин між Росією та країнами Заходу російські експерти запропонували іншу ідею – проект Великої Євразії.
І хто б ви думали цей видатний мислитель? Той самий професор Караганов, який недавно пропонував шандарахнути ядерною зброєю по «умовній Познані». Так би мовити, щоб європейці до смерті (у буквальному значенні слова) злякалися!
У цьому випадку «євразійський простір» передбачалося сформувати на платформі нової геостратегічної спільності, де головними двигунами та полюсами інтеграції мають стати Росія та Китай. Мовляв, Росія, Китай та інші держави Великої Євразії мають значну кількість спільних інтересів, хоча їхні погляди на суверенітет та легітимність державного управління можуть відрізнятися.
«Поза дискусією ефективно освоювати нові ринки…»
Зрозуміло, все це покривається флером вільної, рівноправної та взаємовигідної участі у процесах, що відбуваються, на відміну від Великої Європи, де «необхідно виконати низку умов, щоб набути рівноправності» .
У лапки взято пряму цитату зі статті колективу авторів (серед яких є і Томанн П’єр-Еммануель – доктор геополітичних наук, професор Інституту соціальних, економічних та політичних досліджень, Ліон, Франція) під назвою «Велика Європа та Велика Євразія: геополітика перспектив співпраці» ( 2020).
Статтю було підготовлено на грант факультету світової економіки та світової політики дослідницького університету «Вища школа економіки» (Москва).
Про те, як виглядають ці свободи, рівноправність, справедливий світ і взаємна вигода ми переконалися дуже скоро, коли були анексовані Крим та розв’язана війна на Донбасі.
З економічної точки зору Росія стала орієнтувати свою економіку на Азію, Близький Схід і глобальний Південь, де вона може «поза дискусією про специфіку її державної та національно-культурної ідентичності ефективно освоювати нові ринки, нарощувати експорт своїх товарів, у тому числі й озброєнь».
Отож воно що! Точніше не скажеш, перед нами – щиросерде визнання в тому, що ні цивілізовані правила гри, ні чесності прозорого бізнесу, ні міжнародні норми та доброчесна конкуренція Росії з її «особливою» державною та національно-культурною ідентичністю не потрібні.
Чому відбувся цей різкий поворот і став «науково» обґрунтовуватись? Та тому, що провідну роль у просуванні цієї ідеї відіграв сировинний та ресурсний російський бізнес із центром у Сибіру.
У російських ділових колах, що живляться сировинними ресурсами і багатствами Сибіру, дозріло розуміння, що, по-перше, Росія технологічно відстала від країн Заходу (яка вже тут рівноправність!) і не зможе на рівних конкурувати із західною економічною могутністю, а по-друге Китай технологічно примудрився випередити Росію, в якій влада і бізнес 30 років тільки й займалися тим, що грабували радянську спадщину.
Задумано спритно: значить, є сенс пристебнутись до Піднебесної як до своєрідного локомотива. І в стилі 90-х не конкурувати на ринках, а рейдерськи захоплювати території та ресурси, а там, де захопити не виходить, тупо знищити конкурентів під виглядом протистояння із «бездуховністю», «содомією та сатанізмом підступного Заходу».
Сучасна Росія – спадкоємиця Золотої Орди
Якутський художник Денис Циренжапов у 2014 році намалював портрет Володимира Путіна в образі татаро-монгольського хана. У Центрі Гумільова (це – одна з ідеологічних опор євразійства, заснована на коктейлі з конспірології та альтернативної історії) вирішили уточнити мотиви художнього експерименту.
Ось що відповів автор (цитую мовою оригіналу):
«Русская культура переняла у Золотой Орды монгольскую культуру и форму правления, тип власти. В конец 15 века (и окончательно при Иване Грозном) Ханская ставка была перенесена в Кремль, Хан переехал в Кремль и Царь стал Ханом. Не стоит забывать, что монголы создали две сверх державы — российскую и китайскую. А ведь когда-то мы все жили в одной стране. И я говорю не просто о жителях одной страны, переселившихся «в гости» в другую – я имею ввиду, что Россия, Монголия и Китай (а также Иран, Ирак, Индонезия) были частями одной страны!
Это случилось в период существования самого большого в мировой истории государства – Монгольской империи! Государство, сложившееся в XIII веке в результате завоеваний Чингис-хана и его преемников, включало в себя самую большую в мировой истории смежную территорию от Дуная до Японского моря и от Новгорода практически до Автсралии (площадь ок. 33 000 000 квадратных километров). Поэтому я нарисовал нашего Путина не как президента, а как Хана. Слово президент чуждое нам, в Америке и Евросоюзе Президенты, а у нас — Хаан».
У гордині своєї величі не врахували лише одного: у Китаю свої інтереси, в яких економічно сильна Росія, йому абсолютно не вигідна.
Дуже вдало пожартував з приводу висловлювання Путіна про те, як Олександр Невський «ефективно протистояв нашестю Заходу» харківський історик та політолог Андрій Попов: «У нього ж передвиборна кампанія! І так він (Путін) пояснює, що до Китаю їздив за ярликом на правління. З козирів пішов!
Ласкаво просимо до Золотої орди
Навіщо ваш оглядач так докладно про це пише? Я давно розмірковую про те, що відбувається. Зрозуміло, ми з вами не маємо часу читати теоретичні міркування російських учених-геополітиків. Але сьогодні від теорії рашисти перейшли до практики. Це пояснює багато з того, що сталося після 2014 року і чому настало рокове 24 лютого 2022-го.
Багато російських теоретиків від геополітики розглядають Україну як «шельфову» територію континенту, тобто органічно пов’язану з Великою Євразією. Так само, як, скажімо, Середземномор’я – з Великою Європою. Мовляв, Росія ніколи не зможе відмовитися від політичного домінування над Україною, бо без України євразійський шельф не буде завершеним і геополітично, і економічно заможним.
Думаю, ми ніколи не забудемо, яку злочинну роль у подіях, які призвели до руйнувань наших міст та загибелі тисяч українців, зіграли не лише пропагандисти, на кшталт Соловйова, Скабеєвої та Мардану, а й російська академічна політична наука, науковці провідних університетів – Московського інституту міжнародних. відносин та Вищої школи економіки.
Це щодо ідейного теоретизування. Насправді за цим стоїть страх кримінальних російських бізнес-еліт перед конкуренцією із Заходом, бажання послабити, а ще краще – фізично знищити конкурентів.
Не знаю, як читач, а автор цих рядків відчуває жах від перспективи цивілізаційної катастрофи, що насувається. Росію, яка ще недавно мала шанс спрямувати доходи від експлуатації своїх ресурсних багатств на технологічний прогрес і розвиток, затягує чорна прірва тероризму, відсталості, міжнародного рейдерства і ненависті до всього іншого. А разом із нею і весь світ під тиском країн-терористів. Напад ХАМАС на Ізраїль – з цього ж ланцюжка подій з переділу та обвалення світу.
Ласкаво просимо до Золотої орди, дорогі росіяни. Але ж ми такої долі для України не хочемо!
Олена Зеленіна. gromada.group