Кремль пішов на чергову ескалацію не тільки шокувавши власних громадян оголошеною мобілізацією, а й поспішно організувавши, попри провальну підготовку, так звані «референдуми» на тимчасово окупованих територіях України. У зв’язку з «голосуванням», Великобританія, не чекаючи так званих «результатів», уже оголосила нові санкції проти РФ, а Білий дім зробить це найближчим часом. Про політичні і міжнародно-правові аспекти, а також про реакцію міжнародної спільноти на злочинну діяльність Кремля спеціально для Полінард коментує д-р Томаш Ляховський, головний редактор часопису «Obserwator Międzynarodowy», викладач кафедри міжнародного права і міжнародних відносин Лодзького університету (Республіка Польща).
Так звані «референдуми» на півдні та сході України не мають абсолютно ніякого правового підґрунтя і є частиною російської урядової політики та пропаганди, адресованої насамперед власним громадянам, а частково Заходу. З політичної точки зору, на думку польського експерта, вони потрібні Кремлю, щоб виправдати свою присутність на тимчасово окупованих територіях України та представити себе не агресорами чи окупантами земель, а силою, яка рятує «простих людей» від «українських нацистів». Ба більше, очікуване подальше незаконне включення цих земель до складу Російської Федерації дозволить легше переконати власних громадян у тому, що Москва веде війну (так звану «спецоперацію») на захист російської держави, а не на користь незрозумілих «республік» на Донбасі. Згідно з заявами російських високопосадовців (наприклад, Д. Медведєва), анексія цих територій має надати можливість використовувати «весь оборонний арсенал», включаючи тактичну ядерну зброю (хоча пропагандисти згадували навіть про стратегічну). Своєю чергою, політичним елітам та суспільствам західних країн адресується повідомлення, яке має їх залякати і змусити припинити допомагати Україні.
Відповідно до міжнародного права, т. зв. «псевдореферендуми», як в Криму в 2014 році, так і теперішні, вважатимуться незаконними, оскільки вони підривають суверенітет і територіальну цілісність української держави. Це принципи, які випливають зі Статуту ООН від 1945 року, а також з інших документів, таких як Заключний акт Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 року. Будь-який референдум про незалежність окремої області може бути законним лише за умови: а) офіційного схвалення Києвом; б) систематичного і структурного порушення основних прав людини у регіоні, який прагне відокремитися від української держави – така юридична конструкція remedial secession «надзвичайного відділення» у виняткових випадках дозволена міжнародним правом. Звичайно, останній пункт часто стосується аргументів Кремля з 2014 року про те, що «українські нацисти утискають російськомовне населення», порушуючи його основні права. Однак такі тези є вигаданими та не підкріплюються необхідним фактажем, говорить д-р Ляховський.
Російські пропагандистські виправдання, що т. зв. «референдуми» є реалізацією права на самовизначення відповідних областей також суперечить міжнародному праву. Даним правом можуть скористатися нації чи народи, проте жителі Луганської області, до прикладу, не є окремою «нацією» чи «народом». Крім того, у ситуації потенційного конфлікту між правом на самовизначення і територіальною цілісністю міжнародне право надає пріоритет саме принципу територіальної цілісності (якщо тільки, як зазначалося вище, держава походження не порушує права населення системним і структурним чином, що є умовами правового «надзвичайного відокремлення»). Насамкінець, очікуване після т. зв. «референдумів» входження цих областей до складу РФ буде порушенням її зобов’язань як держави-окупанта. Відповідно до ст. 43 Додатку до Четвертої Гаазької конвенції 1907 р. окупант зобов’язаний зберігати наявний рівень прав на зайнятій території і не змінювати їх. Анексія цих земель буде порушенням зобов’язання.
Право не може народитися з беззаконня, — проголошує один із керівних принципів міжнародного права. А тому держави не можуть визнавати наслідки порушення державою норм ius cogens (це фундаментальні норми для всього міжнародного правопорядку). Росія порушила декілька прикладів норм ius cogens, зокрема заборону збройної агресії, а також інші, такі як заборона геноциду та заборона тортур. Тому т. зв. «референдуми» є лише ще одним наслідком агресії Росії проти України, резюмує польський експерт з міжнародного права.
Розмовляв Павло Лодин, виконавчий директор Центру політичних наративів демократії