Захід не поспішає погоджуватися на конфіскацію заморожених російських активів. А це допомогло б запобігти подальшій воєнній агресії.
же майже 800 днів Україна бореться за виживання в умовах повномасштабного російського вторгнення. Росія зараз перейшла в наступ і дедалі успішніше атакує енергетичну інфраструктуру України. Слідчі Міжнародного кримінального суду кваліфікували ці атаки як злочини проти людяності. В той самий час західні партнери не надають Україні достатньої кількості артилерійських снарядів і зенітних ракет для оборони. З огляду на складну ситуацію на фронті, проблеми з бюджетом в Німеччині й політичну напругу навколо допомоги Україні в США, не схоже, що союзники зможуть підтримувати Україну ще багато місяців чи років. Наприклад, європейські союзники й досі не в змозі знайти три мільярди євро на 800 тис. артилерійських снарядів, надання яких передбачає чеська ініціатива.
Одна з причин – те, що в Європі вже кілька місяців сперечаються, чи можна використати заморожені активи російського центрального банку на загальну суму майже 300 мільярдів доларів для допомоги Україні, і якщо так, то яким чином. В принципі, країни «Великої сімки» та ЄС сходяться на тому, що Росія не отримає заморожені активи центробанку назад, поки не виплатить репарації Україні. Однак лунають і скептичні голоси. Наприклад, багато хто в Німеччині каже, що конфіскація і передача заморожених російських резервів порушує міжнародне право. Критики вважають це питання хоч і морально коректним, проте вкрай чутливим юридично, політично та економічно. Але, попри відсутність консенсусу, різні юридичні висновки та коментарі експертів доводять, що російські державні активи не є недоторканними згідно з міжнародним правом і не підпадають під дію нині чинних угод про захист інвестицій. Нещодавно десять відомих юристів пояснили, чому міжнародне право дозволяє арешт і передачу російських резервів як легітимні контрзаходи.
З іншого боку, Європейський центральний банк й інші фінансові експерти занепокоєні тим, що конфіскація може надовго послабити єврозону й покласти край домінуванню західних валют. У коротко- та середньостроковій перспективі ці побоювання безпідставні, бо реальної альтернативи західним резервним валютам немає. Навіть авторитарні держави, які володіють майже 40 відсотками світових валютних резервів, віддають перевагу стабільним валютам країн G7. В другому кварталі 2023 року 89 відсотків усіх резервів зберігалося в доларах США, євро, єнах і фунтах стерлінгів. А коли сім провідних індустріальних країн ще й спільно торгують, відмова від стабільних валют навряд чи матиме сенс. Крім того, даремно оминають увагою питання, як на валютну стабільність єврозони вплине перемога Росії, в разі якої ще кілька мільйонів українців втечуть до ЄС, рятуючись від знищення росіянами.
Інші критики вважають, що вилучення коштів і передача їх Україні створить небезпечний прецедент. Нещодавно Politico повідомило, що такі країни, як Китай і Саудівська Аравія, активно лобіюють відмову від вилучення. Вони побоюються, що згодом черга може дійти й до їхніх активів. Але конфіскація російських державних активів не створить жодного негативного прецеденту. Навіть навпаки: вона стане чинником запобігання подальшим агресивним злочинам, що порушують фундаментальні положення Статуту ООН. Міжнародний порядок, заснований на правилах, буде зміцнено, а інші держави будуть утримуватися від невиправданих агресивних воєн. Міжнародне право стане засобом притягнення агресора до відповідальності й захисту жертв. Оскільки поріг для конфіскації високий, країни, які не починають незаконні повномасштабні агресивні війни, можуть бути впевнені, що їхні валютні резерви в безпеці.
У Німеччині, зокрема, поширені побоювання, що Росія привласнить державні й приватні іноземні активи, щоб помститися. Оскільки рубль не є резервною валютою, Росія не має значних державних активів країн G7. Однак Росія вже незаконно захопила західні компанії, такі як Danone, Carlsberg, Uniper або Wintershall, і, найімовірніше, продовжить це робити незалежно від дискусій про конфіскацію. В Росії й досі наявні активи європейських компаній на загальну суму понад 100 мільярдів доларів. Західні компанії, які залишилися в Росії після повномасштабного російського вторгнення і нового свавілля Путіна, пішли на величезний ризик. Це не повинно перешкоджати діям держави. Постраждалі компанії можуть подавати позови на Росію про відшкодування збитків до міжнародних арбітражних судів.
Інтенсивні дискусії всередині «Великої сімки» поки що не допомогли досягти згоди. За повну конфіскацію російських державних активів виступають передусім США, де заморожено лише близько восьми мільярдів доларів. Rebuilding Economic Prosperity and Opportunity for Ukrainians Act (REPO) пройшов відповідні комітети Сенату США ще на початку року, минулого тижня його ухвалила Палата представників Конгресу, схвалення Сенатом – питання часу. Це може стати початком вилучення [коштів] в США.
ЄС, почасти через позицію Німеччини, Франції та Європейського центрального банку, поки що зміг домовитися тільки про надання Україні доступу до відсотків за замороженими активами (близько трьох мільярдів доларів на рік). Ця пропозиція – перший крок, це краще, ніж нічого. І все ж таки цього недостатньо, щоб забезпечити Україну коштами, необхідними для виживання, годі казати про відбудову. Бельгія, де в центральному депозитарії Euroclear заморожено 200 мільярдів євро, поки що тільки оподатковує відсотки від заморожених активів і не передає Києву самі відсотки, як передбачають плани ЄС на 2024 рік. Більшу частину доходів від бельгійських податків на відсотки, які склали 1,7 мільярда євро, було спрямовано в фонд для України для фінансування допомоги українським біженцям. Тільки 200 мільйонів євро було виділено на закупівлю зброї, ще 334 мільйони заплановано на 2024 рік. У 2022 і 2023 роках в Бельгії накопичилися відсоткові платежі майже на п’ять мільярдів євро, які Euroclear – і, відповідно, Бельгія – не хоче виплачувати в повному обсязі. Тобто Україна втрачає п’ять мільярдів євро, якими можна було б оплатити два комплекси Patriot і 750 ракет.
В той самий час Велика Британія порушила в G7 питання можливості надати Україні кредити, забезпечені конфіскованими російськими державними активами. Нещодавно США підтримали це і запропонували використати очікувані в майбутньому відсоткові платежі. Це могло б дати від 30 до 40 мільярдів євро. Інший можливий варіант, менш залежний від коливань валютних курсів – європейська позика, подібна до тієї, що була під час пандемії коронавірусу. Позиками можна було б набрати значно більшу суму, а щорічні витрати на виплату відсотків можна було би покривати за рахунок прибутку. Поточних відсоткових виплат в розмірі трьох мільярдів євро вистачило би, щоб набрати суму в 150 мільярдів євро. За такою схемою ЄС міг би швидко зібрати гроші, й водночас вона стала би стимулом для європейців реально працювати над конфіскацією російських активів у найближчі роки.
В Німеччині, яка й досі вважається однією з найменш рішучих у цьому питанні країн ЄС, дискусія поступово набирає обертів. В своїй лютневій резолюції, присвяченій десятій річниці війни Росії проти України, Бундестаґ закликав німецький уряд підтримати ініціативи з надання Україні доступу до заморожених російських активів згідно з нормами міжнародного права. Лідер СДПН Ларс Клінґбайль нещодавно висловився на користь використання заморожених російських активів для закупівлі зброї для України. Відповідальні особи, зокрема в Німеччині, мають усвідомити нагальність ситуації та ухвалити зважене рішення. По суті, це питання не тільки юридичне, а й політичне. Рішення про конфіскацію матиме правові, економічні й політичні наслідки, але водночас існує реальна небезпека перемоги Росії в війні. Це стало б не тільки серйозною поразкою для міжнародного права, а й великою загрозою для європейської економіки, фінансових систем і безпеки в Європі.
В нещодавній спільній заяві міністри закордонних справ Великої Британії та Франції написали: «Якщо Україна програє, ми всі програємо. Ціна проваленої допомоги Україні буде набагато вищою, ніж ціна боротьби з Путіним». Що довше ми зволікатимемо з наданням допомоги Україні, зокрема шляхом вилучення російських коштів, то складнішою буде ситуація для України – і вищою буде ціна війни для Європи.
Переклад з німецької Дар’ї Прусенко.
Олена Галушка, Маттіа Неллес. ipg-journal.io