Україна є шостою серед досліджуваних країн по рівню цілковитої згоди з твердженням що “Демократія може мати свої недоліки, але це – найкраща система правління”. В цьому тренді вона приєднується до Європейських країн, перші п’ять позицій займають Швеція, Австрія, Німеччина, Іспанія, Швейцарія.
Дослідження провела Соціологічна група Рейтинг з Gallup International Association.
Мимоволі пригадується відомий афоризм про демократію, який приписують У.Черчиллю:
«Демократія, звісно, найгірша форма правління, але нічого кращого люди поки що не придумали».
Щоправда, пошук у Вікіцитатнику не підтверджує, що Черчилль саме в такий спосіб продовжив фразу про «найгіршу форму правління».
Однак в Україні з твердженням, що «Демократія може мати свої недоліки, але це – найкраща система правління», згодні 64%, 14% і згодні, і не згодні, і лише 16% з цим не погодились.
Найбільше незгодних з тим, що демократія найкраща форма правління серед опитаних в Іраку, Кенії, Пакистані, Перу, Молдові.
Еволюція українського суспільства
До Пакистану і Кенії нам далеко, а ось щодо Молдови варто задуматися…
У Молдові, мабуть, навіть частіше, ніж в Україні, змінювалася влада, завдяки виборам, але водночас у цій пострадянській країні найсильніший вплив російської пропаганди, а також є серйозні проблеми з Придністров’ям і Гагаузією.
Можливо, люди втомилися від політичної боротьби, що постійно розгортається, протестів, організованих прокремлівським олігархом Іланом Шором і партією «Шор». Але чи принесе виборцям, які голосують запроросійські партії, жадану стабільність?
Цікаво, що майже 15 років тому – 2009 року, напередодні президентських виборів, за підсумками яких Віктор Янукович опинився в кріслі глави держави, ключовою особливістю, що формувала порядок денний України, було прагнення політиків задовольнити попит громадян на політичний порядок і стабільність.
За даними «Українського соціологічного стандарту», ці принципи на тлі політичної та економічної кризи вважав значущими для себе кожен другий харків’янин.
Якщо вірити тодішньому соціологічному опитуванню, прагнення харків’ян до порядку і стабільності відсувало на другий план навіть таку традиційно значущу цінність, як добробут, її відзначили як найважливішу лише 20,4% опитаних.
З урахуванням популярності відповідей «порядок» і «стабільність» був очевидний суспільний запит на авторитарне за стилем діяльне начало. Тоді як демократичні цінності підтримували лише 9,9% і 6,7% респондентів відповідно.
Виходить, за 15 років українське суспільство значно еволюціонувало в бік демократичних цінностей.
Незважаючи на криваву війну, а може й тому, що в цій війні Україну підтримали провідні світові демократії (на відміну від авторитарних і диктаторських режимів, які допомагають агресії Росії), українці зміцнилися у своїх демократичних переконаннях.
Народовладдя. Довіра чи віра?
Також Україна входить до топ-десяти країн, які відповіли, що їхньою країною керує воля народу. З цим погодилися 44%, 17% частково згодні, однак 36% так не вважають.
Думки розділилися, але переконаних у народовладді, все ж більше.
І, знову ж таки, на свідомість громадян не може не діяти досить сильний загальносвітовий «лівацький» тренд, пропаганда того, що багато країн Східної Європи «залежні від США»; у цьому ж руслі працює і російська пропаганда. Проте українці здебільшого визнають, що те, що відбувається в країні, пов’язано з волею народу.
Загалом відповіді респондентів дають змогу досить оптимістично дивитися на перспективи України як демократії.
Цікаво, що серед країн, які вважають, що їхньою державою керує воля народу, абсолютно різні за політичним устроєм Швеція, Індія, Афганістан, Косово, Швейцарія, Малайзія.
Найменше відчувають, що народ керує країною в Боснії та Герцеговині, Росії, Болгарії, Північній Македонії.
Очевидно, уявлення про волю народу в різних суспільствах пов’язане і з суспільно-політичною ситуацією, і з менталітетом. Для афганців, наприклад, влада Талібану – це втілення їхньої волі.
Світова тенденція…
За оцінками Інституту демократії університету Гетеборга у Швеції хвиля автократизації набирає обертів.
На свіжій інфографіці ви можете побачити зростання кількості автократичних режимів за минулі 20 років: з 11 до 42.
Кількість закритих автократій уже перевищує кількість ліберальних демократій, оскільки разом із загальним зростанням населення у світі, кількість людей, які живуть в умовах обмежень демократії, автократичних режимах і диктатурах зросла до 71%.
Уперше за більш ніж два десятиліття у світі сьогодні більше закритих автократій, ніж ліберальних демократій.
28% населення – 2,2 млрд осіб – живуть у закритих автократіях. 13% населення – 1 мільярд осіб – живуть у ліберальних демократіях.
Кількість країн, що стали на демократичний шлях розвитку, скоротилася до 14, і в них проживає лише 2% населення світу.
Як вважає Стаффан Ліндберг, директор і засновник Інституту демократії університету Гетеборга у Швеції, найнебезпечніша тенденція: «процес автократизації змінює баланс сил у світі». Зростаюча кількість автократій наразі становить 46% світового ВВП.
Частка світової торгівлі між демократіями знизилася з 74% у 1998 р. до 47% у 2022 р. Автократії стають дедалі менш і менш залежними від демократій, як у плані експорту, так і імпорту. Водночас за останні 30 років залежність демократій від автократій подвоїлася.
Олена Зеленіна. gromada.group