Приречений Кремль у розпачі намагається зміцнити свої позиції у захоплених районах України не лише військовими методами, а й політичними. Незважаючи на непередбачуваний результат бойових дій, путінська адміністрація серйозно готується проводити там вибори. У вересні! “Громада” розбиралася: що шукають «джентельмени удачі» та навіщо?
З електоральною ініціативою пов’язують свої надії всілякі колаборанти і збанкрутілі чиновники, які вже зробили вибір на користь Росії та раді хоч якось зачепитися у владі, хай і з ризиком для життя.
Де тепер Олександр Якименко та Павло Лебедєв?
Екс-глава СБУ часів Януковича Олександр Якименко наразі бореться з «українським підпіллям» на Херсонщині. А колишній міністр оборони України Павло Лебедєв (хто ще пам’ятає такого?) обійняв посаду віце-президента Російського союзу промисловців та підприємців.
Головним бенефіціаром виборів планує стати “Єдина Росія”. На офіційному сайті партії вже опубліковано списки кандидатів на праймериз, включаючи висуванців із «нових територій». Більшість нових єдиноросів – це місцеві бюджетники: директори шкіл, сільських клубів, клерки міських адміністрацій та дрібні підприємці. У ЛНР та ДНР до них додається вища номенклатура сепаратистських республік, що сформувалася за минулі вісім років.
Серед кандидатів-єдиноросів до регіонального парламенту ЛНР фігурує голова окупаційної адміністрації Сєвєродонецька, тричі контужений Марк Воржев, він з 16 років у «донбаському ополченні», герой роликів пропагандиста RT Грема Філіпса, помічник голови Народної ради ЛНР.
А ось ще цікавіший екземпляр бізнесмен з Донецької області Валерій Бурлаченко, який балотувався до місцевої влади від «Слуги народу», але не склалося, а тепер іде в депутати від «Єдиної Росії». Кажуть, він не спромігся навіть розщедритися на нові фото- та агітматеріали. І так зійде…
Барон зброї та «прилепинці» ломяться «За правдою»…
Намагаються вибудувати свої виборчі стратегії на анексованих територіях партії системної опозиції. КПРФ має свій кадровий резерв на Донбасі, сформований ще 2014 року з місцевих осередків забороненої в Україні Компартії України. У ЛНР та ДНР існували свої республіканські компартії (які, втім, не допускали до місцевих виборів), і тепер вони переоформлені як регіональні структури КПРФ. Першим секретарем обкому КПРФ Запорізької області призначено колишнього депутата Верховної ради Криму Олега Слюсаренка, Херсонської області — сенатора-комуніста від Ульянівської області Айрата Гібатдінова.
Ще задовго до війни серед сепаратистів-прихильників забороненої КПУ на Донбасі можна було помітити зовсім екзотичних персонажів. Наприклад, колишній радянський офіцер, письменник-фантаст, комуніст, толкієніст. Тому коли Путін роздавав у подарунок лідерам пострадянського простору свої мітки, магічні 9 кілець Влади з легендаріуму Толкієна, то в цьому немає нічого дивного. Лише письменник-фантаст міг розраховувати на успіх повномасштабного вторгнення в Україну та захоплення Києва за три дні.
Активно формує свої структури і ЛДПР — покровителем нових організацій виступає звільнений з американської в’язниці барон зброї Віктор Бут. Намагається не відставати і «Справедлива Росія — За правду» — там сподіваються залучити до лав кандидатів донбаських соратників свого співголови, літератора Захара Прилепіна, який брав участь у бойових діях у регіоні. Відкриває свої відділення та партія «Нові люди», яка пройшла до Держдуми на минулих виборах як «системно-ліберальний» проект.
Повідомлено про підозру за пособництво державі-агресору
Є серед кандидатів і по-справжньому гучні імена з-поміж колишніх діячів української політики. Один із них — Дмитро Табачник, який бере участь у праймеріз «Єдиної Росії» у Запорізькій області. У середині 1990-х він очолював адміністрацію президента Кучми і вважався кимось подібним до сірого кардинала, а пізніше був міністром освіти в роки президентства Януковича.
Навіщо їм такі хиткі крісла на мікроскопічних територіях? Чому вони не вливаються, скажімо, в рух «Другая Украина» Віктора Медведчука, де поки що немає нікого зі знакових фігур із середовища колаборантів? Можливо, розуміють, що за Медведчуком немає жодної реальної політичної сили? А тому чіпляються за кремлівські політико-бюрократичні важелі.
Як інформує СБ України, колишній міністр освіти часів Януковича Дмитро Табачник, майно якого було заарештовано в Україні, підозрюється у державній зраді та співпраці з ФСБ РФ.
Встановлено, що Дмитро Табачник перебуває на прямому “зв’язку” з кадровим співробітником 9-го управління Департаменту оперативної інформації 5-ї служби ФСБ Олегом Козловим, з яким координував свою підривну діяльність проти України після початку повномасштабного вторгнення.
За даними слідства, він брав активну участь в організації псевдореферендумів в окупованих районах Херсонської та Запорізької областей та безпосередньо виконував завдання Москви щодо “переформатування” освітньої та медичної галузей під потреби країни-агресора.
Саме за його координації, як зазначають у спецслужбі, гауляйтери Сальдо і Балицький переобладнали під казарми більшість навчальних закладів і лікарень регіону.
Для надання Табачнику “статусу”, восени минулого року його призначили “радником” керівника окупаційної адміністрації в тимчасово захопленій частині Запорізької області та включили до місцевого осередку кремлівської партії “Єдина Росія”.
Також були встановлені факти участі фігуранта у розграбуванні майна мешканців Мелітополя. Спільно з Мурадом Саідовим – так званим “смотрящим” за регіоном від Кадирова, у квітні минулого року вони організували вивезення до Криму сільгосптехніки зі складів місцевого агрохолдингу.
На підставі зібраних доказів Табачнику повідомлено про підозру за пособництво державі-агресору та порушення законів та звичаїв війни.
Ахтунг, орднунг!
На що сподіваються Табачник та інші? На психологічний тиск на місцеве населення, на примус людей брати участь у політичному житті за російськими законами, а з іншого — на демонстрацію ілюзії, що війна йде за планом, що Росія тут назавжди. І мало кого бентежить, що Росія «суб’єкти окупації» контролює лише частково.
Путін у квітні узаконив депортацію українців, які відмовилися від ухвалення російського громадянства. Норма почне діяти із наступного року.
Вересневі вибори мають стати контрольною точкою цієї адміністративної асиміляції: від нових громадян потрібно виявити лояльність до нового порядку.
Оцінки та судження…
На зустрічі у “Політичній кав”ярні” Харківского прес-клубу експерти оцінили потуги організувати вибори на захоплених територіях та участь у них таких персонажів як Табачник вельми іронічно.
Олексій Толкачов – політик та громадський діяч впевнений, що подібні персонажі будуть швидко ліквідовані, як і всі, хто підстелився під окупаційну владу.
Політолог, кандидат історичних наук Євген Ярошенко сподівається, що у вересні намічені Кремлем вибори не відбудуться в окупованих районах Запрозької та Херсонської областей.
– Я знаю чимало таких кандидатів на Херсонщині і думаю, є над чим попрацювати, насамперед, ЗСУ. Щоб ми швидше могли звільнити наші землі, а росіяни свої вибори нехай проводять десь під Тюменню.
Дипломат, кандидат історичних наук Марко Шевченко іронічно нагадав, що для Дмитра Табачника, який починав колись з посади голови Адміністрації президента України Леоніда Кучми і тепер закінчує її здобувачем депутатського крісла на клаптику тимчасово окупованої території Запорізької області, – це “прекрасне завершення політичної кар’єри”.
Хоча далеко не очевидно, чи відбудуться ці вибори на тлі українського контрнаступу.