Цього року Український інститут національної пам’яті рекомендував відзначити 8-9 травня подвійним форматом: 8-го числа – як День пам’яті та примирення, а 9-го – як Перемогу над нацизмом у Другій світовій війні. Урочистості запропонували проводити під гаслом «Пам’ятаємо! Перемагаємо!», з символом у вигляді червоного маку. Таким чином, концептуальна модель, офіційно прийнята в Україні з 2014 року, збереглася. Вона грунтується на резолюції 59/26 Генасамблеї ООН від 2004 року, яка закріпила ідейне навантаження 8-9 травня, як днів пам’яті жертв війни та примирення з неоднозначною історичною спадщиною. В Україні ця модель підкреслює проєвропейську орієнтацію держави та дистанціювання від російського стилю святкування.
Більшість харківських політиків та представлених в регіоні партій прислухалися до офіційних рекомендацій щодо формату урочистостей 8-9 травня. Але деякі вважали за краще презентувати «особливу думку»: одні закликали провести «безсмертний полк» на балконах, інші – вивісити червоно-чорні прапори УПА. Навіщо вони впадали в такі крайнощі, як в цілому харківські політики проявили себе 8-9 травня і яким чином використовували його в підготовці до місцевих виборів – у новому матеріалі Аналітичного Центру «Обсерваторія демократії».
Думка виборців з «навколопереможних» питань
5 травня Фонд «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва опублікував результати загальнонаціонального соціологічного дослідження «День перемоги та його місце в історичній пам’яті українців», проведеного спільно з Київським міжнародним інститутом соціології. Результати представлені як в усереднених показниках по Україні, так і в розрізі регіонів. У ракурсі теми інтерес представляє результат по Східному регіону, куди входить Харків.
На питання про те, що саме повинна святкувати Україна у травні, 42,3% опитаних мешканців Східного регіону відповіли, що тільки 9 травня (День перемоги над нацизмом). І трохи менше (40,5%) сказали, що треба відзначати обидві дати – як День пам’яті та примирення 8 травня, так і День перемоги 9-го. А виключно за 8 травня висловилися всього 7,4%.
Значно більше в Східному регіоні тих, хто вважає 9 травня перемогою радянського народу у Великій Вітчизняній війні, а менше – перемогою антигітлерівської коаліції у Другій світовій (58,8% проти 29,9%). Для 3,9% опитаних це просто додатковий вихідний, а інші сказали, що складно відповісти.
З приводу інших «навколопереможних» проблем історичної пам’яті, відображених у повній версії дослідження, регіональну різницю видно в питанні ставлення до визнання воїнів УПА борцями за незалежність України. У Східному регіоні більшість не схвалює це рішення (33,5%). Схвалюють – 28,2%. І 21,1% опитаних висловили байдужість до цього питання. Інші не змогли відповісти.
На питання про ставлення до заборони георгіївських стрічок 41,9% жителів Сходу відповіли, що оцінюють цю заборону негативно, і лише 23,2% – позитивно.
Примітно, що більше половини опитаних українців з усіх регіонів (51%) не знають про ходу «Безсмертний полк», яка щорічно проводиться в Росії. На Сході таких менше – 33%. А з тих, хто знає про «Безсмертний полк» в Східному регіоні, 32% ставляться до нього позитивно. Про схвалення подібних акцій більшістю харків’ян свідчать і локальні опитування в місцевих Telegram-каналах, результати яких ми приводили в недавньому матеріалі.
З чим і як вітали громадян харківські політики 8-9 травня
«Балконний полководець» у боротьбі за пострадянський електорат
Мер Харкова Геннадій Кернес – той політик, який прекрасно знає про ностальгічно-прорадянські орієнтири місцевого електорату і постійно їх експлуатує для підвищення своєї популярності. З приводу 8-9 травня він не змінив свою тактику: за місяць повідомив про намір святкувати виключно День Перемоги, ініціював «флешмоб на балконах» з портретами предків-визволителів, застосував риторику, схожу з радянською. Кернес відзначився розмахом інформаційної кампанії та великою кількістю проведених заходів.
Ще 13 квітня він закликав харків’ян вийти 9 травня в полудень на балкони з портретами своїх героїчних «прадідів». Ця ініціатива стала «лайт-варіантом» запланованої міськрадою ходи, аналогічної російському «Безсмертному полку», проведенню якої завадив карантин. Протягом наступних тижнів мер неодноразово нагадував про майбутній флешмоб, запрошував всіх бажаючих до міськради для роздруківки фото «прадідів-визволителів» та оформлення їх в рамки. А ближче до 9 травня під’їзди житлових будинків та поштові скриньки харків’ян були «заспамлені» інформаційними листівками про майбутній флешмоб та газетами до 75-річчя Перемоги від імені міського голови.
Дизайн газет представляв собою дивний стилістичний мікс з атрибутів української та радянської концепцій святкування, з додаванням старовинного шрифту у назву «Харьковские известия». Еклектично перемішалися червоні прапори, фрагменти фотохроніки, портрет Кернеса, тексти привітань, зображення маків, гасло «Ніколи знову», фотографії предків-учасників війни нинішніх чиновників міськради і оптимістичні зображення сучасного Харкова.
Харківська міськрада за кілька днів до 9 травня привітала залишившихся в живих 614 ветеранів Другої світової війни, що проживають в місті. А Геннадій Кернес відвідав деяких особисто і у своєму Telegram-каналі поскаржився, що через карантин у цьому році не буде спільної зустрічі на Меморіалі та польової каші, як у минулі роки.
8 травня мер опублікував відеопривітання, присвячене не Дню пам’яті та примирення, а 75-й річниці Великої Перемоги. Воно включало не тільки монолог Кернеса, але й спогади ветеранів про війну, кадри Харкова часів війни, фрагменти хроніки бойових дій та військових музейних експозицій, інсценування епізодів визволення Харкова і театралізоване вшанування похованих у місті знаменитих учасників війни. Пострадянськи-ностальгічну стилістику ролика, як і у випадку з «переможними» газетами, дещо розбавляв білий прапор із символом Дня пам’яті та примирення – червоним маком, що завершував відео. Однак напис біля маку на прапорі – «75 років Перемоги – наше велике свято!» знову повертав до смислового посилу мера.
Масштабною передсвятковою інформ-кампанією Кернес згенерував одразу декілька меседжів. Перший – по відношенню до електорату (спрямований на зміцнення своєї популярності). Другий – політичним конкурентам (що у світлі наближення місцевих виборів своїми виборцями ділитися не збирається). І третій меседж був надісланий центральній владі (про посилення Кернеса і необхідність «рахуватися» з ним).
Не виключено, що завуальованою відповіддю від центральної влади і можливим фактором стримування «переможних» та інших передвиборних «демонстрацій» Кернеса стали обшуки 8 травня в департаменті ЖКГ харківської міськради і будинках його чиновників, проведені обласною прокуратурою в рамках досудового розслідування справи про розтрату бюджетних коштів на суму 28 млн. грн. при виконанні робіт по освітленню міста. Обшуки також пройшли в пов’язаних з цими роботами комунальних підприємствах і в комерційних структурах, в цілому – за 20-ма адресами.
Можливо, якийсь «протверезний» вплив на харківського мера цей крок правоохоронців все-таки зробив. Оскільки його активність в урочистостях наступного дня, 9 травня, виглядала зкомканою. Вранці він швидко з’їздив на Меморіал покласти квіти в компанії чиновників міськради та голови облради Сергія Чернова, побував на висадці дубів в саду Шевченка, а у своєму Telegram-каналі і на Facebook-сторінці опублікував несподівано політкоректне привітання з 75-річчям Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, строго за офіційною «методичкою» Українського інституту національної пам’яті.
А помпезно анонсована онлайн-трансляція святкування Перемоги в YouTube-каналі звелася до годинного ролику розширеної версії опублікованого 8 травня відеопривітання Кернеса за участю ветеранів, істориків, журналістів і акторів, а також декількома розповідями харків’ян про своїх предків, які воювали.
Результати «флешмобу на балконах» були висвітлені несподівано скромно: на сторінках Кернеса в Telegram і Facebook інформації про це не з’явилося, а на сайті міськради опублікували невеликий звіт з 9-ю фотографіями декількох жителів центрального району міста з портретами предків на балконах. Очікуваних пафосних репортажів не спостерігалося. А з приводу ранкового «автопоїзда» ретро-автомобілів з «переможною» музикою і акторами в радянській військовій формі ввечері на сайті міськради опублікували повідомлення, що акція була організована технічним клубом «Самоходъ» (так, ніби міськрада не має до цього відношення).
«ОПЗЖ», «Партія Шарія» та Дмитро Шенцев: автопробігами – по конкурентам
Для «Опозиційної платформи-за життя» Геннадій Кернес – прямий конкурент у боротьбі за прорадянський електорат старшого віку (який схильний до ностальгії за минулим). А конкурентом Кернеса за більш молодих виборців (які мають скоріше не радянсько-ностальгічні, а «контрмайданні» орієнтири) виступає «Партія Шарія». В урочистостях до Дня перемоги обом партіям складно було конкурувати з міським головою, який мав перевагу за рахунок організаційних та інформаційних ресурсів. В міру своїх сил «вдарити» по конкуренту партії вирішили за рахунок масштабних автопробігів, які провели 9 травня. Також привітали харків’ян на своїх сторінках в соцмережах (очікувано – 9 травня і виключно з Днем Перемоги).
Голова міського осередку «ОПЗЖ» Андрій Лесик у своєму Facebook-профілі презентував автопробіг партії як «Безсмертний полк на колесах». А привітав електорат, акцентувавши на героїчному подвигу народу у Великій Вітчизняній Війні. Крім того, вшанував пам’ять загиблих співробітників «Беркута». Напередодні свята партійці вітали залишившихся в живих ветеранів війни, при цьому Лесик поскаржився, що міська та обласна влада не захотіли дати їм адреси ветеранів, і довелося розшукувати самим. Лесик підкреслив, що вітають вони від імені «ОПЗЖ», Віктора Медведчука та Оксани Марченко. 9 травня, крім автопробігу, партійний осередок на чолі з Лесиком організовано поклав квіти до Меморіалу, а деякі несли портрети «дідів». Обласне крило «ОПЗЖ» під проводом Василя Россіхіна і жіноче – під керівництвом Ірини Хижняк також взяли участь у заходах, але більше приділили уваги області, ніж місту.
Автопробіг «Партії Шарія» виглядав більш масштабним за кількістю автомобілів, які взяли участь. Харківський партосередок на чолі з лідером Наталією Гордієнко привітав електорат на своїй сторінці у Facebook 9 травня з посилом зберігати гордість та вдячність загиблим героям, дідусям і бабусям – учасникам війни та живим ветеранам за мир. Радянську символіку партія не використовувала, обмежившись своїми червоними банерами і кульками. Однак позначила позицію щодо інтерпретації «навколопереможних» тем передсвятковим постом у Facebook від 7 травня, в якому війна іменувалася Великою Вітчизняною, а ідея примирення різко відкидалась.
А нардеп від 176 округу Дмитро Шенцев традиційно проексплуатував проросійський сценарій святкування у центрі свого округу – Чугуєві. Було все: привітання з Перемогою у Великій Вітчизняній війні, автопробіг вулицями міста з портретами «дідів» і червоними прапорами, радянські військові пілотки на дітях, привітання ветеранів з духовим оркестром та військово-патріотичною музикою часів війни, гасло «спасібо дєду за побєду», флешмоб з публікаціями фото героїчних предків в соцмережах. І в якості кульмінації – відеопривітання депутата, прозоро натякаюче, що «фронтові 100 грам» – неодмінний атрибут «радянсько-ностальгічного» формату святкування.
Таким чином, Шенцев грунтовно використав свято для зміцнення свого електорального поля і формування візуального меседжу потенційним конкурентам на місцевих виборах, що в окрузі вони навряд чи на щось зможуть розраховувати. Його електорату «прорадянський» формат святкування імпонує, як і в минулі роки. Показово, що на парламентських виборах-2019 в окрузі в черговий раз переміг Шенцев, а не «слуги народу». Чугуїв за радянських часів був військовим та промисловим містом: тут базувалися армійські частини і працював один з двох в Союзі заводів, який виробляв паливне обладнання для тракторів. У місті осіло багато офіцерських та робітничих сімей, які прибули з усіх кінців СРСР. Тому проросійські й радянсько-ностальгічні орієнтири електорату тут дуже сильні.
«Праві» політсили – противага для «побєдобєсів»
Харківські осередки «правих» політсил 8-9 травня теж сказали своє слово. Їх електоральна ніша у Харкові хоч і не дуже велика, проте, існує (і вона не менша бар’єрних 5%). В розрізі місцевих виборів активність цих партій 8-9 травня відображає боротьбу за виборців в рамках своєї ніші. При цьому, «праві» традиційно виступають у Харкові своєрідною противагою проросійським політичним силам і «лякалкою» для пострадянського електорату, своїми діями формуючи полюси напруги «добрі захисники радянського минулого vs. злі націоналісти».
Лідер обласного осередку ПП «Національний корпус» Костянтин Немічев з привітаннями до харків’ян не звертався. Однак позначив свою позицію щодо формату урочистостей 8-9 травня у своєму Facebook-профілі. Він 8 числа поклав квіти на Меморіалі Слави, супроводивши фото процесу постом про необхідність пам’ятати мільйони загиблих у війні. Смислове навантаження як примирення, так і святкування Дня перемоги «Нацкорпусу» чуже через специфіку їх ідеології, тому Немічев у своєму пості сконцентрувався на меседжі пам’яті.
А «бойові» «Національні дружини» партії встановили на 8-9 травня свої патрулі біля харківських пам’ятників героям України, пояснивши це необхідністю захищати їх від проросійських вандалів, які активізуються у ці дні кожного року. До речі, зробили вони це з запізненням – у ніч на 7 травня пам’ятний знак Героям Небесної Сотні зловмисники встигли облити білою фарбою. В цілому, «Нацкорпус» 8-9 травня діяв стримано і навіть допоміг поліції своєю ініціативою охорони пам’яток.
У якості «лякалки» для прорадянського електорату 9 травня виступили праворадикальні організації «Правий сектор» і «Фрайкор». Вранці їх активісти прикріпили до кількох мостах міста червоно-чорні банери з написом «Дякую діду за те, що давив московську гниду». На деяких мостах їх банери сусідили з «переможними» банерами Кернеса, що додавало пікантності. Активісти охороняли свою «творчість» на мостах не менш пильно, ніж поліція – пам’ятки міста. А в обід чергували на Меморіалі Слави, пильно спостерігаючи за поведінкою «ворожої» колони «ОПЗЖ», яка на чолі з Лесиком пройшла по алеї і поклала квіти. Праворадикали стежили за «ОПЗЖ», а переважаючі сили поліції – за самими праворадикалами. Зіткнень цього разу не було.
А для прорадянських користувачів Facebook дратівливим чинником стали заяви «Правого сектору», «Демократичної сокири» та колишнього голови харківського обласного осередку ВО «Свобода» Ігоря Швайки. Регіональний осередок «Правого сектору», на противагу кернесівському «балконному полку», закликав харків’ян вивісити на балконах державний український або червоно-чорний прапор УПА на честь борців за незалежність України. «Демсокира», вітаючи аудиторію з Днем пам’яті та примирення, уїдливо пройшлася по атрибутах «радянського» формату святкування, порівнявши їх з квазірелігійними символами. А Ігор Швайка зневажливо висловився 9 травня у тому дусі, що святкувати Перемогу придумали «совєти» для виховання «совєцьких» людей, які зараз цю дату і відзначають.
«Політкоректні» привітання з індивідуальними особливостями
В руслі рекомендацій Українського інституту національної пам’яті жителів Харкова та області привітав з 8-9 травня голова облдержадміністрації Олексій Кучер: опублікував відеозвернення із покладанням квітів 8-го – на Меморіалі Слави, а 9-го – на Висоті Конєва. Символіку використовував також офіційну – на відворот піджака прикріпив стилізований червоний мак. Втім, переборщив: на відміну від Володимира Зеленського, який 8 травня у Луганській області на урочистих заходах був з маком на піджаку, а 9-го в Києві та Закарпатті – без, Кучер прикрашав себе символом пам’яті та примирення в обидва дні. Свою сторінку у Facebook також прикрасив «канонічними» маками.
Звернення губернатора до харків’ян було витримано в політкоректних тонах, без перегинів як у бік прорадянської, так і пихато-патріотичної риторики. Кучер сформулював тези про необхідність пам’ятати подвиг героїв війни та страждання її жертв, акцентував на індивідуальній пам’яті кожної сім’ї про трагічне воєнне минуле і зв’язку поколінь, пожалкував про неможливість через карантин зібратися разом, підкреслив цінність людського життя. Також подякував ветеранам і закликав усіх зустріти першу хвилину миру свічкою пам’яті (акція, яку ХОДА ініціювала, очевидно, в якості альтернативи кернесівському «балконному полку»).
Зе-нардеп-мажоритарник від 173 округу Олександр Бакумов (до якого посилився інтерес у зв’язку з величезним інтерв’ю від 4 травня і чутками про ймовірність його висування на посаду мера Харкова на майбутніх виборах) також взяв участь в урочистостях 8-9 травня. Він привітав харків’ян політкоректно і в рекомендованому Українським інститутом національної пам’яті форматі. Привітання 8-го числа супроводжувалося нейтральним відеороликом з зображенням живих маків, а 9-го – фрагментом кінохроніки взяття Берліна. Тези привітань підкреслювали ідеї пам’яті, гордості і вдячності визволителям. Був зроблений акцент, що вони боролися не за партію, а за свою родину та землю.
Більшість інших харківських Зе-мажоритарників теж опублікували на своїх сторінках в Facebook 8-9 травня привітання з урочистими датами. Відзначалися індивідуальні відмінності. Олексій Красов, Дмитро Любота, Андрій Одарченко та Олександр Літвінов привітали в рамках офіційної концепції: як з Днем пам’яті та примирення, так і з Днем перемоги. Марія Мезенцева та Юрій Здебський обмежилися привітанням тільки з Днем пам’яті та примирення, Дмитро Микиша – з Днем перемоги. А Олександр Куницький, Вікторія Кінзбурська та Євген Пивоваров у Facebook привітань не публікували.
Не забула привітати свою аудиторію і Юлія Світлична. Пост опублікувала 8 травня, однак змістила акцент на святкування Дня перемоги над нацизмом, а не Дня пам’яті та примирення. Маками або іншими офіційними символами свій профіль у Facebook не прикрашала. Головною тезою її звернення стало твердження про єдність всіх учасників бойових дій, воїнів АТО та ветеранів 2-ї світової, як у минулі роки, так і зараз, незважаючи на перебування вдома. Підкреслила об’єднуючу силу пам’яті та подяку українським героям. А святковий відеоролик був виконаний у вигляді колажу з фотографій участі Світличної в урочистостях 8-9 травня часів губернаторства, перемежованих зображеннями українських військовослужбовців.
Олександр Фельдман привітав харків’ян тільки 9 травня, з Днем перемоги у Другій світовій війні. Наголосив, що головне – це не пафосні заходи, а пам’ять про воїнів – визволителів. Згадав свого діда, який загинув під Сталінградом, і закликав до подяки та турботи про ветеранів. Також відзначив діяльність свого благодійного фонду з впорядкування місць поховань воїнів. Ні офіційної, ні радянської символіки нардеп у привітанні не використовував, супроводивши його нейтральним урочистим фото букета гвоздик на тлі палаючих свічок.
В цілому, цих політиків можна віднести до «помірковано-вітаючих»: їх звернення до харків’ян характеризувалися стриманістю, а крайнощів ні в бік прорадянської, ні націоналістичної риторики не спостерігалося. Більшість сформулювали тези та смислове навантаження привітань в рамках офіційних рекомендацій Українського інституту національної пам’яті.
Резюме
У ракурсі місцевих виборів результати соцопитування Фонду «Демократичні ініціативи» та активності харківських політиків 8-9 травня дозволяють припустити, що симпатії більшої частини виборців Харкова та області – на боці тих, хто проексплуатував пострадянські ностальгічні цінності. Дещо менше «іміджевих балів» заробили ті, хто слідував прийнятій державній концепції святкування двох дат. І на підвищення популярності в межах своєї невеликої електоральної ніші спрацювали «праві» політсили, які пропагували повну відмову від прорадянської інтерпретації подій 8-9 травня. У той же час, вони виступили противагою Кернесу, «ОПЗЖ» та «Партії Шарія».
Геннадій Кернес, «ОПЗЖ» та «Партія Шарія» підтвердили свою конкуренцію на спільному електоральному полі. Обидві партії були активні як у передсвятковій «обробці» електорату, так і 9 травня, безпосередньо у привітаннях та проведенні урочистих заходів. Діяли чітко в руслі своєї проросійської спрямованості. Причому, «ОПЗЖ» презентувала «важку» версію поклоніння «дідам», а «Партія Шарія» – лайт-варіант, який був спрямований на більш молодий електорат.
Незважаючи на високий рівень активності, обидві партії очікувано виглядали дещо «блідіше» їх головного конкурента Геннадія Кернеса. Тим не менш, зміцнили свої ідеологічні позиції в очах проросійського електорату і підкреслили для нього можливість варіювання між трьома ідеологічно схожими політсилами на місцевих виборах. А по відношенню до конкурентів кожна з них визначила не тільки свої претензії на спільний електорат, але й ідеологічну спільність, в рамках якої не виключені передвиборні союзи.
Найбільш масштабно проявив себе в «переможній» темі Геннадій Кернес. Однак 9 травня проявився й дисбаланс: підготовча інформ-кампанія виявилася незрівнянно потужнішою, ніж висвітлення результатів проведених заходів. Виглядало так, ніби щось в останній момент завадило меру закінчити справу так само пафосно та масштабно, як він вів її в період підготовки до святкування. Не виключено, що «фактором стримування» став сигнал від центральної влади у вигляді обшуків у міськраді 8 травня. Якщо це так, то схоже, що ЗеКоманда намацує і апробує нові для себе методи обмеження амбіцій Кернеса у майбутній виборчій кампанії.
Більшість харківських політиків, в тому числі – ЗеКоманда, Юлія Світлична та Олександр Фельдман, незважаючи на деякі особливості, у «вітальній» діяльності 8-9 травня зайняли нейтральну ідеологічну позицію і діяли в тій чи іншій мірі близько до офіційних рекомендацій Українського інституту національної пам’яті. Активною експлуатацією електорального розколу з питань історичної пам’яті не займалися. Це свідчить, що вони не прихильники крайнощів в гуманітарному блоці і використовують інші методи підвищення популярності серед електорату, ніж піар на гострих ідеологічних темах.
Аналітичний центр «Обсерваторія демократії».
Матеріал підготовлений в рамках проекту «Promoting Democratic Elections in Eastern Ukraine», який реалізується за фінансової підтримки Національного фонду на підтримку демократії (NED). Зміст публікації не обов’язково відображає точку зору NED і є предметом виключної відповідальності Аналітичного центру «Обсерваторія демократії».