27 травня. Сонячний день у Мапуту, столиці Мозамбіку. Вулицями міста вперше в історії їде кортеж міністра закордонних справ України. У президентському палаці на Дмитра Кулебу чекає президент Філіп Ньюзі.
Під час зустрічі президент підтверджує згоду на відкриття українського посольства. Кулеба обіцяє доєднати Мозамбік до програми безкоштовних поставок зерна Grain from Ukraine. Він пояснює Ньюзі, який мир хоче Україна, як російська агресія нищить міста і шкодить Африці через зростання цін.
31 травня. Вулицями Мапуту їде кортеж керівника російського МЗС Сергія Лаврова. Він втретє в Мозамбіку, росіяни давно співпрацюють з країною.
Ньюзі спілкується з Лавровим за зачиненим дверима.
“У голови МЗС Мозамбіку Вероніки Макамо можливості переговорити з російським колегою з якоїсь причини не знайшлося. Хоча для зустрічі з Дмитром Кулебою… вона час приділила”, – пише журналістка російського “Коммерсантъ”, яка супроводжувала Лаврова.
Вона запитує на пресконференції мозамбікського міністра суспільних робіт Карлуша Мешкіту, чи дійсно країна зберігає нейтралітет, якщо дала згоду відкрити посольство України.
“Відкриття українського посольства не означає, що ми опиняємось під впливом України або дотримуємося її інструкцій. У нас є наші переконання, і ми знаємо, яким чином захищати наші погляди”, – відповідає міністр.
Російське посольство в Мозамбіку існує багато років, але плани відкриття українського викликають в Росії настороженість.
Це один з епізодів битви, яка розгорнулася між Україною та Росією за прихильність Африки. За останній рік Кулеба здійснив два турне і відвідав 9 країн Африки, Лавров – чотири турне і 14 країн.
29 травня, коли Кулеба був на інавгурації президента 210-мільйонної Нігерії, на іншому боці континенту Лавров намагався зачарувати перспективами торгової угоди Кенію – країну, яка є однією з найрозвиненіших в Африці. Того ж дня в кенійський порт завезли 34 тисячі тонн безкоштовних російських добрив.
Кулеба приїжджає переконувати африканські країни в необхідності підтримати українську формулу миру, Лавров – у тому, що у війні винні Захід та підконтрольний йому Київ.
В МЗС України кажуть, що росіяни намагаються “ставити палки в колеса” і відстежують будь-яку активність української дипломатії.
“Російські посли ходили в африканських столицях, намагалися зірвати візит Кулеби”, – каже речник МЗС Олег Ніколенко.
Лавров натомість звинувачує “США та їхніх васалів” у спробі зірвати саміт Росія-Африка.
“Африка – це ще одне місце, де розгортається цей конфлікт”, – вважає експерт Південноафриканського інституту міжнародних відносин Стівен Грузд.
На кону цієї боротьби – підтримка 54 африканських країн.
BBC Україна з’ясувала, як Україна і Росія намагаються схилити Африку на свій бік, як африканці реагують на це протистояння і які країни можуть стати найближчими партнерами України.
Чому Африка важлива Росії та Україні
Причина протистояння полягає у зростанні ролі Африки. Низка африканських країн серед лідерів за темпами економічного зростання у світі. Це величезний і молодий споживчий ринок, за даними ООН чверть населення житиме в Африці в 2050 році. Тут зосереджені поклади мінеральних ресурсів, які відіграють важливу роль для технологічних виробництв.
Тож компанії з усього світу, провідні держави – Китай, Індія, Бразилія, Туреччина, близькосхідні країни, намагаються завоювати позиції на континенті, який раніше мав тісні стосунки переважно з ЄС та США.
Прикладом є Туреччина, яка за правління Ердогана відкрила на континенті 30 нових посольств, навчає десятки тисяч африканських студентів, будує школи, мечеті і шпиталі, просуває свій бізнес і авіалінії.
“Багато країн шукають альянс з Африкою. Тут великий ринок та молоде населення. Україна не має лишатися осторонь. Африка відкрита до нових партнерів”, – відзначає професор Нігерійського інституту міжнародних відносин Ефем Убі.
Роль Африки на міжнародній арені зростає. 54 африканських країни складають 28% з 193 учасників ООН, голосування іноді перетворюються в боротьбу за підтримку Африки.
У 2017 році африканську політику активізувала Росія, яка спиралася на імідж СРСР в Африці та надання послуг найманцями ПВК “Вагнер”.
Після вторгнення в Україну Росія опинилася в ізоляції і під санкціями з боку більшості країн Заходу. Основним завданням російської дипломатії стало запобігти приєднанню до санкцій країн Африки, Азії та Латинської Америки, здобуття підтримки, поширення на них антизахідної і антиукраїнської пропаганди.
Росія намагається використати співпрацю з Африкою, щоб показати і світу, і домашній аудиторії, що лишається впливовим гравцем.
Мета економічна – розширити експорт та отримати більше контрактів для російських компаній, щоб компенсувати втрату західних ринків. Врешті-решт, за можливості – отримати з Африки боєприпаси, запчастини чи зброю. У ПАР та ще кількох країнах Африки є свій військово-промисловий комплекс.
Для України важливе голосування Африки в ООН за резолюції, які підтримують цілісність країни. Зазвичай, за подібні резолюції в Генасамблеї голосує трохи більше 50% африканських держав, інші переважно утримуються.
Важлива у протистоянні також економічна складова. Україна до повномасштабної війни конкурувала з Росією в експорті зерна та олії, деяких видів зброї, освіті для африканських студентів.
Російський напад вдарив по зв’язках України з Африкою. Експорт на кілька місяців майже припинився через блокаду портів, чимало з понад 20 тисяч африканських студентів мусили залишити країну через обстріли. Миротворці, чия присутність в Африці багато років була складовою іміджу України, мусили повернутися додому.
Українці також побачили, як отримані в Африці бойові навички, досвід воєнних злочинів проти цивільних найманці ПВК “Вагнер” можуть застосовувати проти українців. В січні Дмитро Кулеба повідомив BBC Україна, що саме українська влада ініціювала визнання “Вагнер” міжнародною злочинною організацією.
“Українсько-африканський ренесанс”
Новий етап у відносинах з Африкою Кулеба називає українсько-африканським ренесансом. Він має бути взаємовигідним.
“Африканські країни хочуть не лише допомагати нам вирішувати наші проблеми, їх насамперед цікавить, які їхні проблеми ми можемо вирішити”.
За словами Кулеби, Україна може допомогти у сфері продовольчої безпеки, навчанні, кібербезпеці, цифровізації держпослуг, фармацевтиці.
Чорноморським зерновим коридором з серпня по травень експортували 3 млн тонн зернових в Африку, а за програмою гуманітарної допомоги Grain from Ukraine – доставили 170 тисяч тонн пшениці, зокрема, Сомалі, Кенії та Ефіопії.
“Велика втрата і помилка нашої держави, що ми занедбали Африку”, – визнає Кулеба.
В африканській політиці задіяний Володимир Зеленський. Він провів перемовини з лідерами майже 20 країн Африки і оголосив про відкриття 10 нових посольств на континенті та торгового дому Україна-Африка, призначив спецпредставника України в регіоні Максима Субха.
Подією став візит 16 червня з місією до Києва представників 7 африканських країн, зокрема, президентів ПАР, Сенегалу, Коморських островів, Замбії, прем’єра Єгипту. Хоча у Києві скептично ставляться до можливостей цієї місії, це дозволило розширити двосторонні контакти і донести українську позицію.
Україна вже має 10 посольств в Африці. МЗС повідомило, що нові планують відкрити в Гані, Демократичній республіці Конго, Кот-д’Івуарі, Мозамбіку, Руанді, Судані, Танзанії. І ще три – в країнах, які поки що не називають.
“Відкриття посольств – сигнал, що Україна хоче співпраці. Кожна країна в Африці є унікальною та потребує окремого підходу”, – пояснює посол України в ПАР, Мозамбіку та Ботсвані Любов Абравітова.
“Африканські країни надихає, що Україна по багатьох напрямках демонструє високі результати в умовах війни, а ми таким чином замальовуємо білі плями на мапі інтересів України”, – додає Олег Ніколенко.
З цими амбіціями не все просто – дві країни досі не надали дозвіл на відкриття посольств. Серед них Танзанія, до якої мають інтерес українські компанії. Восени 2022 року країна відклала на невизначений термін візит Кулеби.
“Танзанія вважає себе абсолютно нейтральною – Лаврова не приймали, не приймають і Кулебу”, – пояснює посол України в Кенії, Руанді та Танзанії Андрій Праведник.
“Коливання Танзанії випливає з відчуття, що сильна дипломатична присутність України обов’язково означає стати на бік Києва”, – вважає журналістка BBC Monitoring в Найробі Беверлі Очієнг.
Водночас в країні працюють посольство та культурний центр Росії, а пов’язана з “Росатомом” компанія готується добувати уран.
Натомість Руанда, яка 1994 року пережила геноцид, а нині є одним із лідерів за темпами зростання на континенті, є прикладом мотивації щодо співпраці з Україною.
“Президент Руанди Поль Кагаме підтверджує, що буде підтримувати Україну і сприяти миру”, – каже посол Андрій Праведник.
За словами дипломата, Руанда хоче співпраці зв цифровізації, підготовці фахівців атомної енергетики, фармакології, ветеринарній медицині, будівництві.
Які позиції України на континенті
Союзників, таких як Польща чи Британія, в України в Африці немає.
Жодна країна Африки не запровадила санкцій проти Росії, не підтримала спецтрибунал з розслідувань російських злочинів.
Проте деякі країни виділяються. Гана, Ліберія, Нігер і Кот-д’Івуар у 2022 році приєдналися до Кримської платформи, мета якої – повернення Криму під контроль України. Кенія, Ліберія, Марокко і Туніс увійшли до групи з питань оборони України (Рамштайн).
10 країн підтримали виключення Росії з Ради ООН з прав людини, 15 – стягнення з Росії репарацій в резолюції ГА ООН у листопаді 2022 року.
В Африці домінують країни, які прагнуть зберігати нейтралітет і хочуть миру якнайшвидше, пояснює професор Нігерійського інституту міжнародних відносин Ефем Убі.
“Стоять на позиції арбітражу, щоб дві країни могли домовитися про мир”.
Україну часто підтримують в ООН країни Африки, які мають дружні відносини з Заходом та Туреччиною.
Важливу роль відіграє історичний досвід. Коморські острови та Кенія, які підтримують Україну, постраждали від сепаратизму.
Джибуті зазнала нападів з боку Еритреї, нинішньої союзниці Росії. Президент Джибуті Ісмаїл Омар Гулле в інтерв’ю Africa Report засудив війну проти України та закликав захистити цивільних.
Підтримці Сьєрра-Леоне та Ліберією посприяла участь українських миротворців у встановленні миру в цих країнах.
Сюрпризом стала Ангола, яка попри тісні відносини з Росією, проголосувала в ООН за резолюцію, що засуджує анексію чотирьох українських регіонів.
“Ми були жертвою зовнішньої агресії з боку режиму апартеїду (ПАР до 1994 року). Ми боролися проти інтервентів, ми розуміємо, що всі інші народи мають таке саме право це робити. І ми не розуміємо, як ті, хто тоді допомагали робити це, зараз анексували чотири регіони в сусіда”, – пояснив VOA Português президент Анголи Жоау Лоуренсу.
Фактори, які грають проти України
По-перше, ностальгія за Радянським Союзом, який асоціюють з допомогою визвольним рухам, наданням освіти та економічної допомоги. Росію сприймають як єдиного спадкоємця СРСР.
“Українські фахівці допомогли побудувати сотні інфраструктурних об’єктів у десятках африканських країн: заводи, гідроелектростанції, порти, мости, дороги, лікарні, школи. Україна прийняла тисячі африканських студентів, багато з них стали видатними політиками, представниками бізнесу та відомими громадськими діячами”, – нагадав Кулеба у зверненні на День Африки.
За його словами, деякі бійці багатьох визвольних рухів Африки також тренувалися в радянській Україні.
Проте в Африці про це мало хто знає.
Ностальгія зближує з Росією країни, де правлять партії, які постали з лівих визвольних рухів, наприклад, ПАР, Намібію, Алжир, Уганду.
Алжир за час війни взяв участь у спільних військових навчаннях з Росією, відкрив бюро RT, а президент Абдельмажид Теббун під час візиту до Путіна у червні 2023 року назвав його “другом всього людства, другом усіх країн”.
“Ми в Африці любимо Росію. До 1900-х років вся Африка, крім Ефіопії, була колонізована. Багато африканців потрапили в рабство. Тоді Росія спочатку теж була імперією. Але важливим є те, що в Росії прийшли до влади комуністи. Вони були антиколоніалістами”, – заявив ТАСС президент Уганди Йовері Мусевені.
Другий фактор – антизахідні настрої, поширені через претензії щодо часів колоніалізму, Холодної війни, війн в Іраку та Лівії.
“Деякі країни не підтримують Україну чи підтримують війну не тому, що щасливі через вторгнення, вони висловлюють так невдоволення Заходом. І вони бачать Захід і Україну як одне ціле”, – пояснює аналітик Центру безпеки та миротворчості у Гані Адіб Саані.
Директор Інституту стратегій в Кот-д’Івуарі Сільвен Н’Гессан каже, що хоча його країна підтримує Україну в ООН, в суспільстві думки розділилися.
“Росія не мала права вторгатися до України, це порушення міжнародного права. Але дехто зайняв позицію близьку до Росії і нагадує, що Європа, Захід мають звичку вторгатися – в Ірак, Лівію”, – пояснює він.
Підтримку Росії обґрунтовують бажанням бачити багатополярний світ.
“Хотів би привітати Путіна та попросити росіян підтримати свого лідера. Ми в Африці віримо у мультилатералізм. Не віримо в однополярну модель, коли одна сила домінує”, – заявив ТАСС президент Намібії Хаге Гейнгоб.
Побудовою багатополярного світу керується і влада Південноафриканської республіки, яка вбачає у Росії важливого партнера в об’єднанні BRICS. ПАР провела у лютому 2023 року спільні військово-морські навчання з Росією та Китаєм, а у травні посол США звинуватив країну в поставці партії зброї в Росію – влада ПАР заперечує це.
Роль грає негативне ставлення до Франції через політику в колоніальні часи, у Холодній війні. Україна у війні заручилася підтримкою Франції, її супротивники стають на захист Росії.
Французьким військовим під час операції “Бархан” в Західній Африці у 2014-2022 роках не вдалося придушити джихадистів, чимало мешканців сприйняли це як небажання реально допомагати. У Малі та Буркіна-Фасо прийшли до влади військові хунти, які зробили ставку на Росію і ПВК “Вагнер”. З ними співпрацює і ЦАР.
“Громадяни в Малі та Буркіна-Фасо втратили довіру до Франції. Вони повернулися обличчям до “вагнерівців”, не тому що люблять їх, а щоб висловити свою відразу до Франції – “ворог мого ворога – мій друг”, – пояснює Адіб Саані.
Зрештою, багато країн зацікавлені в економічній співпраці з Росією. Вона постачає зерно і добрива.
Росія є найбільшим постачальником зброї Африці: її купують Алжир, Єгипет, Ангола, Нігерія, Судан, Ефіопія, Уганда.
Африканські країни цікавляться можливостями РФ в атомній енергетиці – “Росатом” з липня 2022 року будує АЕС Ель-Дабаа для Єгипту.
Це одна з причин, чому Україні важко отримати підтримку навіть від Єгипту, відносини з якими завжди були у пріоритеті.
До війни Єгипет був серед 10 провідних ринків українського експорту. Компанія “Нібулон” Олексія Вадатурського планувала інвестувати 2 млрд доларів у перевезення зерна Нілом, модернізацію елеваторів, стати гарантом продовольчої безпеки Єгипту. Амбіціям завадило вбивство Вадатурського у липні 2022 року, в якому Україна звинуватила Росію.
Єгипет підтримує в ООН цілісність України, але намагається розвивати відносини з Росією.
Щоб розвинути відносини з субрегіональними лідерами – Єгиптом, ПАР, Сенегалом та Ефіопією, де вже сильні російські позиції, Україні потрібні успішні економічні проєкти, зв’язки з місцевими лідерами та експертами.
Більшість країн налаштовані не класти яйця в один кошик, ситуація в Африці змінилася у порівнянні з початком 2000-х, коли континентом цікавилися лише кілька гравців.
“Країни Затоки, Китай, Туреччина, Росія, Індія, Бразилія, Ізраїль, Британія, ЄС, США, Іран … В африканських лідерів зараз є вибір, з ким працювати”, – пояснює експерт Південноафриканського інституту міжнародних відносин Стівен Грузд.
Російські “подарунки” Африці
“Завдання Лаврова – утримати країни, з якими Росія вже активно співпрацює, як Ангола чи Мозамбік, розширити контакти з іншими. Це спроба показати, що Росія потужний гравець, заявити, що Захід руками України веде війну проти Росії”, – вважає африканістка мережі Global Ukraine Марта Олійник-Дьомочко.
Росія намагається організувати приїзд якомога більшої кількості африканських лідерів на форум “Росія-Африка”, який пройде в Санкт-Петербурзі 26-29 липня.
РФ посилює позиції в інфопросторі через відкриття агентств Sputnik Afrique та Sputnik Africa і збільшує допомогу африканським країнам – технікою, добривами, продовольством, зброєю, місіями лікарів. Фундамент м’якого впливу – бюджетні місця в російських вишах.
Кількість стипендій африканцям Росія збільшила з 2,3 тис в 2022 році до 4,7 тис. в 2023 році, наразі там навчаються 35 тисяч африканців, шість тисяч – за російський кошт.
Допомогу Росія надає і країнам, які голосують за цілісність України в ООН: Сьєрра-Леоне, яку обрали непостійним членом РБ ООН, росіяни надали 50 спецвантажівок, Кенії – 34 тис тон добрив, Малаві – 20 тисяч тон добрив, Чаду – 207 стипендій для студентів.
Країни, які тісно співпрацюють з Росією мають більше – Малі отримало низку старих військових літаків та гелікоптерів.
Україні у воєнних реаліях важко щось протиставити російським “подарункам”, навіть надання стипендій студентам впирається у фінансові проблеми.
“Ідею по стипендіях не реалізували, зокрема, через війну, яку Росія веде з 2014 року, ми були неспроможні виділяти стипендії”, – пояснює Любов Абравітова.
Можливо стипендії вдасться надати за підтримки європейських інституцій. Україна могла б допомогти у підготовці медиків та IT-фахівців для подолання “цифрового розриву”.
На думку доцентки ІМВ КНУ ім. Шевченка Світлани Андрущенко, Україна могла б розвинути співпрацю шляхом відкриття спільних підприємств та філій університетів, цифровізації банківського сектору, виробництва добрив на континенті, аби зменшити залежність від російських.
В міжнародних організаціях можна розробляти спільні проєкти для вирішення економічних, безпекових, кліматичних проблем.
У перспективі країнам Африки може бути цікавий воєнний досвід України, хоча зараз вони обережні щодо цього, каже Абравітова.
“Але вони усвідомлюють силу української армії, дивляться на перспективу”, – відзначає дипломатка.
Інший аспект роботи з Африкою – роз’яснення наслідків присутності ПВК “Вагнер” на континенті.
Допомогу Росія надає і країнам, які голосують за цілісність України в ООН: Сьєрра-Леоне, яку обрали непостійним членом РБ ООН, росіяни надали 50 спецвантажівок, Кенії – 34 тис тон добрив, Малаві – 20 тисяч тон добрив, Чаду – 207 стипендій для студентів.
Країни, які тісно співпрацюють з Росією мають більше – Малі отримало низку старих військових літаків та гелікоптерів.
Україні у воєнних реаліях важко щось протиставити російським “подарункам”, навіть надання стипендій студентам впирається у фінансові проблеми.
“Ідею по стипендіях не реалізували, зокрема, через війну, яку Росія веде з 2014 року, ми були неспроможні виділяти стипендії”, – пояснює Любов Абравітова.
Можливо стипендії вдасться надати за підтримки європейських інституцій. Україна могла б допомогти у підготовці медиків та IT-фахівців для подолання “цифрового розриву”.
На думку доцентки ІМВ КНУ ім. Шевченка Світлани Андрущенко, Україна могла б розвинути співпрацю шляхом відкриття спільних підприємств та філій університетів, цифровізації банківського сектору, виробництва добрив на континенті, аби зменшити залежність від російських.
В міжнародних організаціях можна розробляти спільні проєкти для вирішення економічних, безпекових, кліматичних проблем.
У перспективі країнам Африки може бути цікавий воєнний досвід України, хоча зараз вони обережні щодо цього, каже Абравітова.
“Але вони усвідомлюють силу української армії, дивляться на перспективу”, – відзначає дипломатка.
Інший аспект роботи з Африкою – роз’яснення наслідків присутності ПВК “Вагнер” на континенті.
У травні ООН опублікувала доповідь про вбивство армією та найманцями в у Малі у березні 2022 року приблизно 500 людей, зокрема, жінок та дітей. Guardian повідомила, що на місці злочину були бойовики “Вагнер”.
“Досвід України демонструє неспроможність країни-агресора вкладати в розвиток, її спрямованість на знищення. Присутність Росії у форматі ПВК “Вагнер” – це затягування дестабілізації в країнах, багатих на корисні копалини”, – вважає Світлана Андрущенко.
У 2019 найманці ПВК “Вагнер” програли у протистоянні з джихадистами на півночі Мозамбіку. З проблемою згодом розібралися миротворці з Руанди та спільноти південноафриканських країн – для України це можливість переконати Африку, що проблеми краще вирішувати власними силами, а не залученням російських найманців.
Які країни можуть стати найближчими партнерами України
На думку Беверлі Очієнг, Україні буде важко знайти партнерів на континенті, якщо переконувати обирати між Києвом та Москвою.
“Україні важко боротися за зовнішні зв’язки, не торкаючись війни. Це ставить багато африканських країн, дипломатів у незручне становище, коли кажуть про нейтралітет, який не те саме, що байдужість”, – каже вона.
Україна могла б скористатися посередницькою ініціативою африканських держав, пропонувати учасників перемовин зі свого боку і використовувати це для розвитку відносин.
“Налагодження партнерських стосунків займе час. Не слід забувати, що з протилежного боку дуже потужна машина пропаганди”, – зазначає Стівен Грузд.
Україна може скористатися досвідом Ізраїлю, який розвинув співпрацю з країнами Африки в аграрній, військовій та IT-сферах.
Є шанси розвинути співпрацю з демократичними країнами, які мають дружні відносини з Заходом і не мають “радянської ностальгії”. Йдеться, насамперед, про Марокко, Кенію, Гану, Кот-д’Івуар, Нігерію та Ботсвану.
“Якби я робив перелік країн, з якими Україна може прагнути тісних відносин – це були б саме вони. Ці країни є амбіційними, переважно близькі до Заходу”, – пояснює Грузд.
Позиція Марокко викликала увагу в Україні.
У грудні 2022 року Africa Intelligence повідомило, що США переконали Марокко надати Україні запчастини для танків, потім MENA Defence повідомило, що в Україну надійшли 20 реконструйованих танків Т-72Б, які колись Марокко купило в Білорусі.
Українські ЗМІ писали, що вперше африканська країна надала допомогу зброєю. В МЗС Марокко натомість наголошували: країна не є стороною конфлікту.
Професорка Центру глобальних досліджень Міжнародного університету в Рабаті Беатріс Меса відзначає, що Марокко хоче лишитися нейтральним, зберегти відносини і з Росією, і з Україною, не прагне бути посередником.
“Марокко не зацікавлене лише в консолідації відносин з Україною на шкоду Росії”, – каже експертка.
Вона нагадує, що Марокко купує зерно в обох країнах, а ще й зацікавлена в співпраці з Росією в атомній енергетиці та військовому секторах. Водночас в Україні на момент вторгнення вчилися 10 тисяч студентів з Марокко.
Саме в Марокко почалося турне Кулеби Африкою, який назвав королівство “воротами в Африку” і висловив позицію щодо Західної Сахари – найактуальнішого питання для країни.
Марокко контролює більшу частину цієї території ще з 1979 року, вона багата на нафту, фосфати і рибу, але на неї претендує також рух Polisario, за підтримки суперника Марокко – Алжира. Спірний статус території ускладнює розвиток.
“Марокко хоче надійних партнерів, які допоможуть розвивати цей регіон”, – пояснює Беатріс Меса.
За словами Кулеби, Україна розглядає план Марокко щодо автономії Західній Сахари як “серйозну базу” для розв’язання суперечки.
Королівство має великий вплив в регіоні.
“Марокко діє як посередник в регіональних конфліктах, співпрацює з країнами-сусідами у військовій галузі, використовує релігійну дипломатію, пропагує поміркований іслам”, – розповідає Беатріс Меса.
Гана, Кот-д’Івуар та Нігерія є перспективними партнерами України в Західній Африці. На ці держави негативно впливає активізація джихадистів у регіоні, що призвело до встановлення військових диктатур у Малі та Буркіна-Фасо, які розпочали співпрацю з “Вагнер”.
“Гану можна спробувати схилити до більш проукраїнської позиції, вона виступає проти присутності “вагнерівців”, – вважає Олійник-Дьомочко.
Президент Гани Нана Акуффо-Аддо висловлював занепокоєння появою “вагнерівців”, що викликало гнів у Буркіна-Фасо.
“Ані Франція, ані Росія не повинні бути альтернативою. Від нас, африканців, залежить, що ми можемо зробити для себе. Ми повинні припинити цей синдром залежності, який штовхає нас з обіймів француза в обійми росіянина”, – заявив він в інтерв’ю Jeune Afrique.
На думку аналітика Центру безпеки і миротворчості в Гані Адіба Саані, у взаємовигідних відносин України та Гани великі перспективи. Стосунки можна зміцнити на базі участі українських компаній у розвитку АПК, диджиталізації та енергетики Гани, яка страждає від енергодефіциту.
Гані може бути цікава безпекова співпраця з Україною, особливо в протидії проникненню джихадистів.
“Якби ми могли співпрацювати в сфері безпеки, це б допомогло, уряд зацікавлений, щоб терористи не проникли в країну. З кожним днем я бачу все більше ганійців, занепокоєних власною безпекою”, – пояснює Саані.
На його думку, Україні треба співпрацювати з лідерами громадської думки та ЗМІ в Гані, створити організацію дружби, розпочати студентські обміни, пояснювати свою позицію. В суспільстві досі чимало тих, хто сприймає війну виключно як протистояння Заходу з Росією.
“Запросіть нас в Україну, покажіть руйнування, що сталося з людьми. Коли політики говорять – люди не слухають, багато ганійців думають, що вони брешуть. Коли говорить громадянське суспільство – люди слухають”, – каже він.
Директор Інституту стратегій в Абіджані Сільвен Н’Гессан каже, що Кот-д’Івуар зацікавлений у якнайшвидшому завершенні війни, яка стала шоком для країни через зростання цін.
Країні вигідна співпраця з Україною в сільському господарстві та освіті.
На його думку, українцям варто сприяти у вирішенні африканських проблем, зокрема, безпекових.
“Ця війна далека від Африки, поза питанням зернових, яке прямо зачіпає її. Вистачає внутрішніх проблем – бідність, стан економік після Covid-19, джихадистські атаки, розміщення біженців, яких Кот-д’Івуар прийняв з сахельських країн, інфляція, освіта”, – пояснює він.
У 2011 році українські миротворці зіграли роль в операції в Кот-д’Івуарі з відновлення демократії, допомогли заступити на посаду нинішньому президенту Алассану Уаттарі. Зараз інтереси України та Кот-д’Івуару збігаються, бо країни не зацікавлені в поширенні впливу джихадистів та найманців.
Нігерія, за словами професора Нігерійського інституту міжнародних відносин Ефема Убі, прагне лишитися нейтральною.
Експерт нагадує, що в Нігерії традиційно дружні відносини з Росією та Україною, тож новий президент Нігерії Бола Тінубу продовжить політику нейтралітету.
На думку Убі, Тінубу закличе світ допомогти у боротьбі з бойовиками в Західній Африці, і Україні варто зробити внесок.
“Це один з найгарячіших регіонів Африки. Нам потрібна допомога міжнародної спільноти проти тероризму”, – пояснює експерт.
Водночас Україна може допомогти з АПК та освітою.
“Ми хочемо бути серед найбільших виробників пшениці. Маємо вчитися в України”, – каже експерт.
На думку Убі, співпраця з 210-мільйонною Нігерією, яка представляє чверть споживчого ринку і є найбільшою економікою Африки, має для України перспективи.
У Східній Африці найближчим партнером України є Кенія.
Напередодні російського нападу представник Кенії в ООН Мартін Кімані засудив визнання Росією “ДНР” та “ЛНР”.
“Ми маємо завершити наше відновлення з попелу мертвих імперій таким чином, щоб не повернутися назад у нові форми домінування та гноблення”, – заявив дипломат.
“Ця заява зміцнила позицію Кенії як морального та дипломатичного голосу регіону, але тут багато хто дивувався, яке відношення до них має ситуація в Україні”, – згадує журналістка BBC Monitoring в Кенії Беверлі Очієнг.
Росія намагається схилити Кенію на свій бік, Лавров під час візиту у травні запропонував торгову угоду. Російські африканісти пропонують використати кенійські порти для дозаправки і обслуговування російських суден, які йдуть з Індії до Росії і не можуть користуватися портами ЄС.
“Кенія підтримує Україну, засудила російське вторгнення і буде залишатися надійним партнером України”, – переконаний посол Праведник.
На думку Очієнг, в Кенії немає чіткої політики щодо України, хоча вона підтримує цілісність країни в ООН і торгує з нею. Вона ближче Києву на тлі інших країн субрегіону.
“Україна могла б скористатися цим, щоб зробити Кенію своїм дипломатичним союзником – без підштовхування її до вибору між Києвом і Москвою”, – вважає Очієнг.
А на півдні перспективним партнером є Ботсвана, одна з найстабільніших держав з давньою історією демократичного правління. За оцінкою Transparency International, одна з найменш корумпованих в Африці.
“Ботсвана могла б бути союзником України, має давню традицію вільних виборів, що зближує країни”, – вважає Стівен Грузд.
Особливість Ботсвани в тому, що на відміну від сусідів, вона здобула незалежність мирно – без воєн чи боротьби з апартеїдом.
Країна є одним з провідних видобувачів алмазів. Тут планують відкрити секретаріат Кімберлійського процесу – міждержавної організації, яка стежить за тим, щоб “криваві алмази”, видобуті в зонах конфлікту, не використовували для повалення законних урядів.
Україна бере участь в організації і прагне, щоб на полицях ювелірних крамниць позначали країну походження, аби відстежити діаманти, виготовлені з російських алмазів.
“Пріоритет для України – це запобігти Росії використовувати діаманти, які видобуває російська Алроса, для продовження фінансування тероризму проти України”, – пояснює посол в ПАР, Ботсвані та Мозамбіку Любов Абравітова.
Ботсвана підтримує цілісність України в ООН, існують можливості для співпраці.
“Ботсвана хоче самостійно себе забезпечити продуктами харчування. Левова частка продовольства надходить з ПАР, коли почалася пандемія і припинилося постачання, країна опинилася на межі голоду”, – згадує Абравітова.
За її словами, Ботсвана потребує добрив, кормів для худоби, кращої меліорації в дельті ріки Окаванго, і з цим можуть допомогти українські компанії.
Втім, які б не були амбіції України – не варто очікувати надшвидких результатів у розвитку партнерства з африканськими країнами, це – “гра в довгу”.
Георгій Ерман. BBC Україна