Місяць очікування нового губернатора
Після того, як у вересні Володимир Зеленський не підписав наказ про повторне призначення Юлії Світличної на посаду голови Харківської облдержадміністрації, стало зрозумілим, що ведеться пошук інших кандидатів. Це підтвердив і сам Президент в ході прес-марафону з журналістами 10 жовтня. Він зазначив, що у питанні про призначення нових губернаторів його команда має певні проблеми. Першою з них є дефіцит кадрів (адже мало хто хоче працювати за таку зарплату). Друга стосується суто Харкова: Зеленський сказав, що має двох кандидатів на посаду голови Харківської ОДА, але як тільки починають говорити про можливість призначення когось із них, ллються потоки негативної інформації щодо цього претендента. Причиною була названа боротьба місцевих політичних кланів за вплив в регіоні. Таким чином, наші припущення про фактори затягування ситуації з призначенням харківського губернатора, які ми висловили у попередньому матеріалі, цілком підтвердилися словами Президента.
Вже в останні дні вересня у соцмережах та в пресі почали з’являтися повідомлення, що невдовзі Харківщина отримає нового губернатора. 28 вересня екс-нардеп від «Самопомочі» Роман Семенуха на своїй сторінці у Facebook заявив, що новим головою ХОДА стане Олексій Кучер. Раніше про ймовірне звільнення Юлії Світличної повідомив харківський бізнесмен Юрій Сапронов. Обидва в негативному ключі відгукнулися про політичну діяльність Світличної: перший висловив надію, що з приходом Кучера у харківській обласній владі закінчиться «совок», а другий порадив Світличній мати гідність та не чіплятися за посаду.
Найвірогіднішим кандидатом на посаду голови ХОДА протягом жовтня називався саме Олексій Кучер, діючий народний депутат-мажоритарник від «Слуги народу», який пройшов до Верховної Ради від 179 округу, випередивши голову Харківської облради Сергія Чернова, який також балотувався по цьому округу. Кучер є членом парламентського комітету з питань правової політики. До обрання депутатом працював адвокатом. Деякі епізоди його адвокатської практики стали предметом дискредитаційної кампанії в пресі та соцмережах. Зокрема, захист Володимира Литвина (підозрюваного у «справі про рюкзаки»), депутата Харківської міськради Бориса Бароніна (його підозрювали у незаконному заволодінні земельними ділянками), судді Дзержинського райсуду Харкова Сергія Лазюка (підозрювався в отриманні хабаря), Олега Ширяєва (підозра у рейдерському захопленні елеватора). Також ретельному розбору у соцмережах була піддана декларація Кучера, яку він подав до НАЗК, зокрема, відсутність доходів у нього та його дружини за минулий рік та наявність при цьому двох будинків, трьох квартир, трьох земельних ділянок та п’яти авто.
Іншим претендентом на харківське губернаторство називали Ірину Венедиктову, депутата Верховної Ради від «Слуги народу», яка пройшла за партійним списком під третім номером. За фахом – юрист, доктор юридичних наук. До обрання депутатом обіймала посаду завідувача кафедри цивільно-правових дисциплін юридичного факультету Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, була радником у декількох юридичних фірмах. У Верховній Раді є головою комітету з питань правової політики, експерт ЗеКоманди з правової реформи. Сама Венедиктова заявляла, що співпрацює з командою Зеленського з літа 2018 року, з осені того ж року стала їх радником з правових питань, а з Володимиром Зеленським познайомилась через Руслана Стефанчука. Після появи інформації про можливість призначення Венедиктової на посаду голови Харківської ОДА у соцмережах та в деяких ЗМІ розгорнулась дискредитаційна кампанія проти неї. Об’єктом критики стали майно та статки Венедиктової та її чоловіка.
Політичний жовтень пройшов в очікуванні призначення нового губернатора. 7 жовтня Олексій Кучер подав декларацію про доходи до НАЗК як кандидат на посаду голови Харківської облдержадміністрації, і на питання журналістів підтвердив свої амбіції щодо цієї посади. 8 жовтня на сайті НАЗК з’явилася декларація Юлії Світличної, яка подала свою кандидатуру на посаду заступника секретаря РНБО. У місцевих ЗМІ журналісти поспішили повідомити, що через декілька днів Харківщина отримає нового губернатора. 9 жовтня інформація про погодження кандидатури Кучера з’явилася у прес-релізі за підсумками засідання Кабінету Міністрів, однак невдовзі була видалена. Наступного дня в ході прес-марафону Президент Зеленський повідомив про проблеми з призначенням голови ХОДА.
А місцева громадськість та медіа знову, як і у вересні, «зависли» в очікуванні остаточного рішення центральної влади по кандидатурі «губернатора». З’являлася інформація, що Президент провів декілька зустрічей з двома претендентами на посаду з метою остаточного вибору. А інформаційні атаки на обох у соцмережах та деяких ЗМІ підтверджували, що між ними ведеться прихована інформаційна боротьба, до якої, можливо, підключаються й місцеві групи політичного впливу.
20 жовтня Кабмін нарешті погодив кандидатуру Кучера на посаду голови ХОДА. Але у харківських ЗМІ це вже не викликало активної реакції. Деякі з них навіть не опублікували цю інформацію, на відміну від тотожної серпневої ситуації з Юлією Світличною, коли після її погодження Кабміном вийшла низка великих статей з цього приводу. Очевидно, місцеві журналісти та громадськість вже втомилися від зволікань президентської команди у питанні про губернатора. Тим більше, що, як і в ситуації зі Світличною, Президент Зеленський не поспішав підписувати наказ про призначення Кучера.
Протягом жовтня Юлія Світлична продовжувала працювати на посаді голови ХОДА. Але чим ближче до кінця місяця, тим більше ставало зрозумілим, що свій статус їй зберегти не вдасться. Та й посада замсекретаря РНБО під великим питанням (деякі джерела повідомили, що проти призначення Світличної висловився Секретар Ради Олексій Данилов). Таке становище Юлії Світличної активізувало процес, який навряд чи був би можливим за наявності у неї підтримки з боку президентської команди.
26 жовтня близькому до групи Райніна-Світличної екс-заступнику голови ХОДА Євгену Шахненку прокуратура оголосила підозру за частиною 2 статті 367 Карного кодексу Україні (службова недбалість). Звинувачують його у тому, що в ході реалізації державної програми з реконструкції очисних споруд у Малій Данилівці він погодив проектно-кошторисну документацію та підписав акт виконаних робіт від фірми-підрядника, яка закупила матеріали за завищеними у декілька разів цінами. В результаті збиток держави склав 18 млн. гривень. Цікаво, що влітку за фактом присвоєння державних коштів під час реконструкції Малоданилівських очисних споруд правоохоронними органами вже була відкрита справа. Але тоді ім’я Шахненка в ній не фігурувало – підозрюваними були лише підрядники. Відкриття ж справи проти заступника ХОДА явно зачіпає репутацію Світличної, а також демонструє нелояльність до неї з боку нової влади, зокрема, новопризначеного харківського прокурора Олександра Фільчакова.
Отже, в кінці жовтня стало очевидним, що політичній групі Райніна/Світличної не вдалося налагодити стосунки з командою Зеленського. Який фактор зіграв тут визначальну роль, важко сказати: прагнення Президента виконати свої обіцянки по перезавантаженню місцевої влади, вереснева конфліктна ситуація, яка виникла між командою Зеленського та групою Світличної, або активність та доступ безпосередньо до Президента з боку двох інших претендентів на губернаторство. Скоріше за все, зіграла роль сукупність означених факторів. Утім, в ході марафону з журналістами Зеленський зазначив, що його найбільшим розчаруванням на посаді президента є політики-інтригани, які не здатні працювати та висловлювати свої наміри відкрито. Можливо, це розчарування зіграло свою роль у негативному рішенні Зеленського по Світличній.
У такій несприятливій для себе ситуації група Райніна/Світличної для отримання перспектив щодо майбутніх місцевих виборів, скоріше за все, буде шукати варіанти укладання домовленостей з іншими політсилами, аніж команда Зеленського. Навряд чи це будуть місцеві політичні «клани», адже надто явним є конфлікт інтересів між ними. Більш вірогідно, що пошук союзників буде вестися на рівні всеукраїнських політсил. Зокрема, об’єктом уваги з боку Райніна вже стала місцева франшиза «Опозиційної платформи-За життя». Але це досить проблемний варіант, адже усі інші місцеві групи також можуть претендувати на цю колаборацію, а зараз в союзі з «ОПЗЖ» знаходиться діючий нардеп Олександр Фельдман.
Не виключено, що група Райніна/Світличної піде на місцеві вибори самостійно, спираючись на власні політичні ресурси. Цілком реальним виглядає можливість створення нового політичного проекту, «обличчям» якого стане Юлія Світлична. Вона має непоганий політичний імідж, і здатна скласти конкуренцію іншим харківським політикам на виборах. У будь-якому випадку невдовзі спостерігатимемо активізацію групи Райніна/Світличної у пошуку формату участі у майбутніх місцевих виборах для збереження своїх позицій у регіоні.
Жовтнева активність харківського міського голови
Ще один меседж Володимира Зеленського, який харківські політики отримали в ході його прес-марафону, стосувався майбутніх виборів міського голови. Президент ясно дав зрозуміти, що він не планує підтримувати кандидатури діючих «одіозних мерів» великих міст, зокрема Харкова, якщо вони будуть повторно балотуватися. Причиною він назвав неможливість проводити спільну політику з цими мерами. До того ж, озвучив плани готувати сильних кандидатів від своєї команди, а також повторив свою головну ідею про необхідність перезавантаження місцевої влади.
Для діючого харківського голови Геннадія Кернеса такий меседж Зеленського є несприятливим, адже дає зрозуміти, що явної підтримки з боку ЗеКоманди на майбутніх виборах не буде (хоча виключати тіньову співпрацю наразі зарано). Варіантом є або йти на вибори самостійно, або шукати можливості союзу з «Опозиційною платформою-За життя». Отже, харківська франшиза цієї партії стає об’єктом інтересу одразу трьох харківських політичних груп: окрім Райніна/Світличної та Олександра Фельдмана, вірогідним претендентом є і Геннадій Кернес.
З іншого боку, Геннадій Кернес є досить самостійною та впливовою політичною фігурою на місцевому рівні, і союз з «За життя» для нього, можливо, не є критично важливим. Кернес має шанси виграти вибори навіть якщо піде на них, спираючись на свою партію «Довіряй ділам». Популярність мера серед харків’ян поки залишається високою, незважаючи на зовнішні несприятливі обставини у вигляді відсутності підтримки з боку ЗеКоманди, інформаційного тиску з боку громадських організацій та явні проблеми в місті зі станом комунального господарства. Однак, остання обставина може зіграти проти Кернеса навіть більше, ніж відсутність підтримки на рівні центральної влади. Харківський електорат досить чутливо реагує на проблеми з опаленням, гарячою водою, прибиранням снігу, слизькими вулицями та іншими комунальними проблемами (за соціологічними опитуваннями, майже 46% визнають їх найважливішими). А якщо взимку міській владі не вдасться ефективно їх розв’язувати, підтримка кандидатури Кернеса на майбутніх виборах знизиться.
У жовтні діючий міський голова демонстрував активність, спрямовану на накопичення передвиборчих дивідендів, за усіма можливими напрямками: починаючи від звичної господарської діяльності «на благо усіх харків’ян» та боротьби з політичними конкурентами – закінчуючи демонстрацією лояльності політиці центральної влади та розбудовою осередків своєї партії на місцях.
Щодо демонстрації лояльності політичному курсу Зеленського з боку Геннадія Кернеса знаковим стало прийняття 16 жовтня на 30-й сесії міськради звернення до Президента та депутатів місцевих рівнів про підтримку «формули Штайнмайера» та політики Президента з пошуку мирного врегулювання ситуації на Донбасі. Міськрада закликала усіх політиків припинити маніпуляції на цю тему та утриматися від організації та участі в акціях «Ні капітуляції», які масово проводилися у містах України на початку жовтня. Цікаво, що означене звернення було прийнято міськрадою, незважаючи на заяву Зеленського про небажання підтримувати діючого харківського голову на майбутніх виборах. Втім, окрім демонстрації лояльності центральній владі, Кернес, очевидно, переслідував й іншу мету – ще раз наголосити на своїй політичній позиції в очах місцевого електорату.
Серед інших цікавих кроків Кернеса у жовтні заслуговує на увагу відвідування Харківського коксового заводу та ПАТ «Турбоатом». Зустріч з новим керівництвом та співробітниками першого Кернес провів 3 жовтня. Розглядалися проблеми виплати заборгованостей з заробітної плати та токсичні викиди заводу, які шкодять екології Новобаварського району Харкова. За результатами зустрічі керівники заводу пообіцяли вирішити екологічну проблему шляхом модернізації технологій та очисних установок. А Кернес вирішив контролювати їх діяльність і 15 жовтня відкрив на заводі свою приймальню. До речі, не обійшлося без скандальної передісторії. Прихід на завод нового керівництва, з яким зустрічався Кернес, деякі ЗМІ пов’язують з рейдерським захопленням 27 вересня, яке відбулося не без проінформованості міської влади та за звичної в таких випадках бездіяльності прокуратури й поліції.
На ПАТ «Турбоатом» Кернес провів особистий прийом 10 жовтня. Розглядалися звернення за матеріальною допомогою, а також комунальні проблеми – ремонти внутрішньоквартальних доріг та житла працівників заводу. До того ж, за зверненням колективу підприємства на сесії міськради 16 жовтня було вирішено перейменувати станцію метро «Московський проспект» на «Турбоатом». Цим рішенням міський голова знову «вбив декількох зайців»: з одного боку, нібито задовольнив інтереси колективу заводу, зігравши на підвищення популярності серед співробітників, а з іншого – зробив «реверанс» в бік проукраїнської частини харківського електорату, провівши «декомунізацію» станції метрополітену – крок, якого напевно від нього не очікували.
Третій ефект офіційно не висвітлюваний, але помітний спостерігачам. Гендиректором ПАТ «Турбоатом» є Віктор Суботін, який до того ж входить до складу виконавчого комітету харківської міської ради, а в минулому був головою правління та членом наглядової ради ПАТ «Мегабанк», обирався депутатом міськради. В плані впливу на харківську політику це досить активна фігура, хоча і не така публічна. Його активність щодо укладання союзів з певними політичними групами спостерігається перед кожними місцевими виборами. Та й сам Суботін є вигідною щодо встановлення з ним домовленостей фігурою, про що свідчать жваві візити на його підприємство навіть політиків всеукраїнського рівня перед кожними виборами. Так, у червні в ході передвиборчої парламентської кампанії завод відвідав Юрій Бойко. Окрім означеної вище активності Геннадія Кернеса щодо «Турбоатому», у жовтні значно частішою стала поява позитивної інформації про завод та особисто Суботіна на місцевому каналі телебачення, який належить меру. В сукупності з перейменуванням станції метро та візитом Кернеса на підприємство це може свідчити про встановлення певних домовленостей щодо участі у майбутніх виборах між міським головою та гендиректором «Турбоатому». А якщо врахувати літній візит Юрія Бойка на завод, то картина майбутніх виборів може виглядати ще цікавішою.
На згадуваній жовтневій сесії міськради Геннадій Кернес вирішив і певні проблеми господарського характеру. З міського бюджету були виділені додаткові кошти у розмірі 90 млн. грн. для комунального підприємства «Харківські теплові мережі» на виплату заборгованості з заробітної плати робітникам. Як відомо, зарплата на підприємстві не виплачувалась належним чином протягом останніх трьох місяців, а на початку жовтня працівники деяких підрозділів оголосили з цього приводу протести. Ситуація загрожувала зривом опалювального сезону. Очевидно, в мерії зрозуміли, що скандал заходить надто далеко, а питання гарячої води та опалення є важливим для місцевого електорату, і досить швидко зреагували. В цілому, на підготовку до зимового сезону харківська міськрада вже витратила більше 955 млн. грн., що є рекордною сумою за останні роки. Це свідчить про усвідомлення мерією важливості цієї сфери господарської діяльності в світлі майбутніх виборів мера.
Не полишив у жовтні харківський голова і боротьби з політичними конкурентами. На тій самій 30-й сесії було прийнято остаточне рішення про будівництво дороги через ринок «Барабашово», а на облаштування торгового майданчика для переселених з території майбутньої дороги підприємців «під крило» комунального підприємства «Міський торговий ринок» були виділені кошти з міського бюджету. Рішення прийняли незважаючи на протести барабашовських підприємців під стінами мерії в день проведення сесії міськради. А ще на початку місяця, 2-го числа, зустріч із невдоволеними підприємцями провів 1-й віце-мер Ігор Терехов. Як повідомляли ЗМІ, він був неухильний у рішенні будувати дорогу і навіть погрожував незгодним бульдозером. Отже, Кернес продовжує відкриту війну проти Олександра Фельдмана, зазіхаючи на його матеріальні активи.
Заплановані вибори в новоутворених ОТГ
11 жовтня Центральна виборча комісія прийняла Постанову № 1920, в якій оголосила про проведення перших місцевих виборів у 86 новоутворених об’єднаних територіальних громадах країни, зокрема у чотирьох громадах Харківської області. Вибори призначені на 22 грудня 2019 року, а з 2 листопада починається виборчий процес. У Харківській області вибори пройдуть в одній громаді Балаклійського району (Донецька селищна ОТГ) та в трьох громадах Куп’янського району (Кіндрашівська сільська ОТГ, Курилівська сільська ОТГ, Петропавлівська сільська ОТГ). Мешканці об’єднаних громад обиратимуть депутатів до своїх рад та голів ОТГ.
У Куп’янському районі у зв’язку із виборами склалася цікава ситуація. Через те, що тут немає офіційного представництва партії «Слуга народу», депутат Верховної Ради від цієї політсили Дмитро Любота (177 округ, який включає і Куп’янський район), вирішив взяти ініціативу із гуртування місцевої громадськості під брендом партії на себе. Він пішов неформальним та досить незвичним шляхом – на своїй сторінці у Facebook оголосив конкурс кандидатів від «Слуги народу» для висування на посаду голів ОТГ Куп’янського району, в яких призначені вибори. До участі у конкурсі запросив усіх бажаючих, для чого запропонував заповнити анкету в електронному вигляді.
Невідомо, чи в Куп’янському районі до грудневих виборів партія «Слуга народу» встигне зареєструвати місцеву організацію, яка стане суб’єктом висування кандидатів. Утім, для виборів в ОТГ це не критично – на рівні селищ та сіл діє мажоритарна система з можливістю самовисування. А з огляду на проголошену ЗеКомандою мету перезавантаження влади на всіх рівнях, до цих виборів буде прикута увага як місцевих політичних еліт, так і політтехнологів та журналістів на предмет того, чи буде проведено оновлення на первинному рівні місцевих рад, до складу яких протягом декількох електоральних циклів, зазвичай, обираються одні й ті самі громадяни. До того ж, грудневі вибори в об’єднаних територіальних громадах стануть першими для новопризначеної ЦВК, своєрідною перевіркою її на здатність до повноцінної організації роботи. У розрізі співвідношення політичних сил на місцевому рівні та їх боротьби за представництво в ОТГ ці вибори також представлятимуть певну цікавість. Але вони не будуть надто значущими ані в розрізі майбутніх місцевих виборів до обласних та районних органів влади, ані в демонстрації динаміки рейтингів «Слуги народу» у порівнянні з парламентськими виборами. Адже вибори на рівні ОТГ відбуватимуться за мажоритарною системою, і президентська партія цілком може організувати свої фракції в радах ОТГ вже постфактум, з числа обраних самовисуванців.
Децентралізація та майбутні місцеві вибори
Олександр Корнієнко, перший заступник голови фракції «Слуга народу» у Верховній Раді, 24 жовтня в інтерв’ю повідомив, що до середини листопада має відбутися з’їзд партії «Слуга народу», однією з цілей якого буде питання про майбутній формат участі у виборах до місцевої влади. Щодо анонсованих раніше планів команди Зеленського провести дострокові місцеві вибори по всій Україні навесні 2020 року, Корнієнко зазначив, що для проведення дострокових виборів необхідно внести суттєві зміни у законодавство, зокрема в Конституцію, а перед тим довести до логічного кінця реформу децентралізації. Це – тривалий процес, який навряд чи завершиться у найближчі місяці. Він порадив орієнтуватися на визначений Конституцією строк місцевих виборів – жовтень 2020 року. Достроковими місцеві вибори, за словами депутата, будуть у разі завершення децентралізації навесні або на початку літа. Якщо ж це відбудеться пізніше – вибори проведуть в строк.
Напередодні, 23 жовтня, в ході публічної презентації змін до Конституції України та пріоритетів уряду щодо реформування місцевого самоврядування, від імені президентської команди були озвучені плани завершити децентралізацію до виборів та запровадити трирівневу модель місцевого самоврядування за схемою «громада – округ – регіон». Строк повноважень виборної влади місцевого рівня буде 4 роки. Головною ланкою місцевої влади стане громада зі своєю радою та головою. Замість теперішніх районів будуть запроваджені укрупнені округи. А на регіональному рівні залишаться обласні ради з виконавчими комітетами при них. Місцеві держадміністрації будуть ліквідовані – їх замінять префектури з контролюючими функціями щодо діяльності рад. Усі зміни будуть закріплені законодавчо, і лише після цього проведено місцеві вибори. Отже, у команді Зеленського, очевидно, починають розуміти, що на заваді блискавичній законотворчості та прагненню якнайшвидше провести місцеві вибори стають об’єктивні обставини, а завдання повного перезавантаження влади виконати не так вже й просто.
Спостерігаємо поступову трансформацію планів щодо організації майбутніх місцевих виборів з боку центральної влади. Рух відбувається від однозначних заяв про необхідність їх дострокового проведення у найкоротші терміни – до усвідомлення необхідності доведення до кінця адміністративно-територіальної реформи та внесення на цій основі змін в законодавство, і лише після цього – проведення виборів.
Комплементарно до планів центральної влади проводити місцеві вибори на основі завершеної децентралізації та відповідних змін законодавства у жовтні 2020 року відгукувались деякі місцеві політики. Особливо відзначився у цьому напрямку голова Харківської обласної ради, президент Української асоціації районних та обласних рад Сергій Чернов. Після проведення 25 вересня семінару-наради представників органів місцевого самоврядування та прийняття на ньому Резолюції та звернення до Уряду з викладом змісту концепції та закликом реалізувати її, Чернов розгорнув діяльність з донесення її основних положень до громадськості. Зокрема, презентував їх на круглих столах, прес-конференціях, засіданні профільного комітету Верховної Ради, зустрічах з представниками Кабінету міністрів та Офісу Президента.
Своєю активністю у питаннях просування ідей завершення децентралізації, необхідності відповідних законодавчих змін, проведення на їх основі місцевих виборів у визначений строк Сергій Чернов, можливо, намагався продемонструвати лояльність політиці діючої центральної влади – з одного боку, а з іншого – нагадати про себе харківському електорату, підкресливши свою політичну суб’єктність, спроможність мобілізувати навколо себе представників місцевого самоврядування і вести діалог від їх імені з командою Зеленського. Ймовірно, і перше, і друге повинно сприяти досягненню мети політика – переобранню в керівництві майбутньої обласної раді (можливо, на позиції голови виконкому, якщо такі будуть створені).
Резюме
Отже, ситуація з призначенням нового голови Харківської облдержадміністрації протягом жовтня затягувалася й так і не була вирішена. Цьому сприяли як кадрові проблеми в команді Президента Зеленського та прихована боротьба між наближеними до Офісу Президента претендентами – Олексієм Кучером та Іриною Венедиктовою, так і спротив призначенню з боку зацікавлених місцевих «кланів», зокрема, з боку групи Райніна/Світличної.
На прикладі «зависання» призначення голови ХОДА проявився тренд невідповідності юридично закріпленої в Україні форми правління у вигляді парламентсько-президентської республіки реальному стану речей – фактичному перетворенню на президентську республіку. Хоча Кабмін ініціює подання кандидатур на цю посаду, але фактично рішення з призначення приймає Президент та його Офіс. Затягування з підписанням Президентом наказу по новому голові ОДА може тривати доти, доки кандидатура не буде повністю задовольняти Президента та його оточення, чітких строків підписання в українському законодавстві – немає. І цей тренд, як бачимо, суттєво впливає на регіональні події.
Для Геннадія Кернеса передвиборча ситуація складається не так сприятливо, як в минулому. Серед негативних факторів виділяються: недвозначний меседж Зеленського про небажання підтримувати його на майбутніх виборах, навність політичних активів у Олександра Фельдмана, а також перспектива отримати конкурента від ЗеКоманди в боротьбі за мерське крісло. Однак, для Кернеса є і позитивні чинники: все ще високий рейтинг, наполеглива робота по утриманню свого електорату, наявність низки впливових союзників серед місцевої бізнес-еліти, розбудова партії «Довіряй ділам» на рівні районів, знання місцевої електоральної специфіки та певний досвід її використання, і, нарешті, фактор часу. Адже, чим пізніше відбудуться місцеві вибори, тим меншим буде рейтинг особисто Зеленського та його команди серед місцевого електорату. Особливо, якщо вибори пройдуть восени 2020 року – а це виглядає наразі досить вірогідним, з огляду на озвучені в кінці жовтня плани ЗеКоманди провести вибори на основі завершення децентралізації та відповідних змін законодавства, а також усвідомлення тривалості цих процесів. До майбутньої осені може статися, що так званий протестний електорат віддасть свої голоси вже не за команду Зеленського, а проти неї.
Протягом жовтня позиція президентської команди щодо строку проведення місцевих виборів трансформувалася з намірів якнайшвидшого їх проведення – до усвідомлення необхідності попереднього завершення реформи децентралізації, внесення пов’язаних з цим змін в законодавство, проведення виборів вже на цьому підгрунті. В кінці жовтня від ЗеКоманди надійшли меседжі, що, скоріше за все, вибори будуть проведені у встановлений законодавством строк, восени 2020 року. Паралельно таку концепцію дати виборів відстоював і голова Харківської облради Сергій Чернов, займаючись її активним просуванням як через інформування громадськості, так і шляхом діалогу з президентською командою. В цілому, жовтнева активність Чернова може бути свідченням його наміру взяти участь у майбутніх місцевих виборах і претендувати на збільшення свого впливу за умови перерозподілу влади від нового інституту префектів до обласної ради та її виконкому.
Аналітичний центр «Обсерваторія демократії».
Матеріал підготовлений в рамках проекту «Promoting Democratic Elections in Eastern Ukraine», що реалізується за фінансової підтримки Національного фонду на підтримку демократії (NED). Зміст публікації не обов’язково відображає точку зору NED і є предметом виключної відповідальності Аналітичного центру «Обсерваторія демократії».