Ахметов, Пінчук, Порошенко, Коломойський, Фірташ, Медведчук. У руках цих людей – великий бізнес і великі медіа, а у владі – ті, хто готовий лобіювати їхні інтереси. Усе це робить їх не просто заможними людьми. Вони – олігархи.
Свій вплив на політичні процеси і громадську думку дехто із них зберігає вже протягом двох десятиліть. Стільки ж часу в Україні говорять про необхідність деолігархізації.
Нині це питання порушив і президент Зеленський: обіцяє закон, який позбавить олігархів надмірного впливу на державні процеси. Хто ж може потрапити під приціл?
У класичному розумінні олігархи – це ті, хто завдяки потужним ресурсам може впливати на рішення влади, отримувати від неї преференції для свого бізнесу і, як наслідок, – збільшувати власні статки.
В Україні олігархи з’явились ще за президента Леоніда Кучми. Більшість із них збудували свої бізнес-імперії за рахунок приватизації, коли скуповували (подекуди за безцінь) державні заводи і підприємства. Як, наприклад, Рінат Ахметов.
Рінат Ахметов – найбагатший та один із найвпливовіших українських олігархів. Цей статус йому вдається зберігати протягом десятків років та за будь-якої влади.
Гірничо-металургійний комплекс, енергетичні та страхові компанії, банк, медіа, транспортний бізнес, сільське господарство, елітна нерухомість – усе це сфери його інтересів.
Головний актив, у якому Ахметов їх сконцентрував, – найбільша фінансово-промислова група України SCM.
Окрім того, олігарх має футбольний клуб «Шахтар» та благодійний фонд свого імені. Їхню діяльність активно рекламують канали його холдингу «Медіа Група Україна».
За останній рік Ахметов майже утричі збільшив свій капітал і нині його статки оцінюють у 7,6 мільярда доларів.
Друга найбагатша людина в українському списку Forbes – олігарх Віктор Пінчук. Його нинішній капітал – 2,5 мільярда доларів.
Свій бізнес він теж створив за рахунок приватизації державних підприємств. Відбулось це на початку 2000-х – у час, коли тесть Пінчука Леонід Кучма був президентом України.
Велику частку прибутку Пінчуку приносять його компанії з виробництва залізничних коліс та труб, які регулярно перемагають на державних тендерах.
Вони входять, до впливової української бізнес-групи «Інтерпайп» – головного активу олігарха Пінчука. У ньому він зосередив свої інтереси, зокрема, у металургійній і гірничо-збагачувальній промисловості.
Окрім цього, Пінчук – власник великої медіагрупи, філантроп, меценат, засновник центру сучасного мистецтва.
А ще він – організатор «Українського сніданку» у Давосі і Ялтинської європейської стратегії. Завдяки цим заходам олігарх і поліпшує власний імідж, і формує лояльний до себе громадсько-політичний пул.
На відміну від Пінчука та Ахметова, яким вдається вже багато років зберігати свій статус та вплив, Ігор Коломойський – із тих олігархів, хто останнім часом має серйозні проблеми.
Націоналізований «Приватбанк», звинувачення у корупції в особливо великих масштабах, американські санкції та кримінальні провадження у Сполучених Штатах, велика кількість арештованих активів – ось лише частина його негараздів.
Та навіть за таких умов Коломойському вдається залишатись серед найбагатших людей України: нині він на четвертому місці в українському списку Forbes зі статками у 1,8 мільярда доларів.
Коломойського називають творцем і спонсором президентства Володимира Зеленського (хоча і він, і сам Зеленський це заперечують).
Головні сфери інтересів цього олігарха – енергетика, важка промисловість, нафтогазовий сектор, авіатранспорт, медіахолдинг «1+1 медіа».
Банківська сфера теж була у цьому переліку, допоки один із основних активів Коломойського – «Приватбанк» – не націоналізували за президентства іншого олігарха – Петра Порошенка.
Петро Порошенко – олігарх, для якого основним заняттям стала політика. У різні роки він був міністром закордонних справ, міністром торгівлі, а у 2014-му став президентом України.
Окрім того, Порошенко – депутат кількох скликань Верховної Ради. Зокрема, чинного 9-го.
Станом на 2021 рік його статки оцінюють у 1,6 мільярда доларів, що робить його сьомим в українському списку Forbes.
Бізнес інтереси Порошенка – харчова промисловість, агро-промисловий комплекс, рітейл, фінансовий сектор, медіа.
Найвідоміший його бізнес-актив – кондитерська корпорація Roshen. У квітні 2016 року він передав її в управління до іноземної структури в рамках договору з Rothschild Trust.
А от свої медіа-активи Порошенко у «сліпий траст» не передавав, навіть будучи президентом.
Саме за президентства Петра Порошенка кум російського президента Віктор Медведчук повернув собі політичну вагу та здобув третій із головних атрибутів олігарха – медіавплив у вигляді трьох новинних телеканалів.
І хоч формально ці (нині заблоковані) ресурси належать його соратнику Тарасу Козаку, однак через частоту згадок Медведчука в ефірах ці канали інакше як «каналами Медведчука» не називають.
Цього року кума російського президента вперше офіційно визнали одним із найбагатших українців. Він – на 12-й позиції списку українського Forbes із капіталом у 620 мільйонів доларів.
Бізнес-інтереси Медведчука стосуються, зокрема, металургії та нерухомого майна Однак його головна зацікавленість у нафтогазовому бізнесі. Після того, як США ввели щодо Медведчука санкції, він записав свої бізнес-активи на дружину, Оксану Марченко.
Цього року санкції не лише щодо Медведчука, а й щодо його дружини, ввела і Україна. Окрім того, політика підозрюють у державній зраді та спробі розграбування національних цінностей в українському Криму – державних надр.
Ще один олігарх, який має зв’язки з Росією та проблеми з законом, – Дмитро Фірташ.
Після звинувачення у корупції офіційними органами США , він із 2014-го перебуває під домашнім арештом у Австрії в очікуванні вирішення питання про екстрадицію, якій опирається.
І хоч найбільш впливовим цей олігарх був ще за часів президентства Ющенка і Януковича, а за останні роки продав деякі свої активи, Фірташ досі залишається не лише впливовим, але і заможним: нині він на 25-му місці в рейтингу найбагатших українців із капіталом у 420 мільйонів доларів.
Загалом інтереси Фірташа – це паливно-енергетичний та аграрний сектори, металургія, логістика, будівництво та медіа.
Зокрема, йому належить переважна більшість місцевих газопостачальних компаній (облгаззбутів), які об’єднані під брендом «РГК».
****
Нині Ахметов, Пінчук, Коломойський, Порошенко, Фірташ, Медведчук – ключові фігури у політично-владних конструкціях, адже мають соратників у різних гілках влади (а дехто навіть сам є політиком).
Журналісти програми «Схеми» неодноразово фіксували їхні непублічні зустрічі з представниками різних політичних сил та відомств.
Зв’язки, гроші, медіавплив, які є у цих олігархів, змушують владу шукати у них союзника.
Самі ж вони готові використовувати свої ресурси у пошуках вигоди для власного бізнесу: хтось має друзів-депутатів, хтось – вплив на суди, а хтось просто формує лояльне до себе середовище. Головне – залишатися у виграші.
При цьому в Україні є і низка інших людей, яких можна назвати «олігархами». Наприклад, Вадим Новинський, Григорій та Ігор Суркіси, Олександр та Галина Гереги, Сергій Льовочкін, Юрій Косюк, Андрій Веревський, Олександр Ярославський, Віталій Хомутиннік.
Хтось із них слабший за головних олігархів медійно, хтось – політично. Однак, усі вони мають великі гроші та зв’язки, а, отже, можуть впливати на державні процеси.
Чи всі вони підпадуть під дію анонсованого президентом Зеленським закону про олігархів, сказати складно. Офіційного тексту документу ще немає, але він може з’явитися вже найближчим часом.
Однак відомо, що РНБО вже нарахувало щонайменше 13 заможних та впливових українців, які, після ухвалення законопроєкту, можуть певною мірою втратити свій вплив.