Результати опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» 13-23 травня у великих містах Львівщини серед постійних мешканців та переселенців, показали, що абсолютна більшість (близько 90%) жителів міст, як постійних, так і новоприбулих, відчувають надію, коли думають про ситуацію в Україні.
• Більше 90% опитаних в обох категоріях опитаних повністю підтримують Збройні сили України, більше 75% – дії президента Зеленського (і ще 16-17% – скоріше підтримують).
• Дії міського голови Львова Андрія Садового повністю підтримують – 26% постійних мешканців, скоріше підтримують – 39%. Дії голови обласної державної адміністрації Максима Козицького повністю підтримують 24%, скоріше підтримують – 35% (третина вагалися із відповіддю).
• Постійні мешканці висловлюють високий рівень задоволеності окремими сферами життя міста. Відносно краще вони оцінюють дотримання громадського порядку та забезпечення продовольчими товарами. Дещо менш задоволені зміцненням оборони міста та забезпеченням ліками.
• Оцінюючи можливі воєнні загрози, постійні мешканці висловлюють дещо більше занепокоєння, аніж переселенці. Так найбільше як місцеві, так і переселенці бояться ракетних ударів по воєнних об’єктах (оцінюють як високу загрозу: місцеві – 46%, переселенці – 40%). Дещо менше бояться диверсій проти об’єктів інфраструктури та ракетних ударів по цивільних об’єктах (оцінюють як високу загрозу: місцеві та переселенці – по 24-26%). Диверсій проти цивільного населення частіше бояться місцеві мешканці (висока загроза – 16%, середня – 40%), ніж переселенці (висока – 15%, середня – 31%). Натомість захоплення населених пунктів більшістю опитаних в обох категоріях не оцінюються як високий та середній рівень загрози.
• Абсолютна більшість (понад 80%) місцевих мешканців беруть участь у захисті країни. 49% – допомагають фінансово, 38% – займаються волонтерством, 13% – беруть участь в інформаційному спротиві, 9% – працюють в критичній інфраструктурі, по 3% – служать в територіальній обороні або в ЗСУ. 16% зазначили, що не мають змоги допомагати (відносно більше їх серед найстарших).
• Дві третини опитаних переселенців Львівщини є жителями східних областей України, 19% – прибули з центральних регіонів, 18% – з південних. 62% – це жінки (половина з них мають дітей віком до 17 років). 38% – чоловіки. Середній вік переселенців – 43 роки. 46% постійно вдома спілкуються російською мовою, 34% – двома мовами (як українською, так і російською), 19% – тільки українською.
• 38% опитаних переселенців головною причиною вибору Львівщини для тимчасового перебування, назвали наявність родичів або близьких друзів. 20% обрали Львівщину через інформацію про наявність вільних місць для тимчасового проживання, 18% – через рішення організації, відповідальної за поселення. Лише 7% зазначили, що поїхали на Львівщину через можливість отримати роботу. 18% – вказали іншу причину.
• Переселенці загалом краще оцінюють ставлення до себе місцевих жителів, аніж жителі міст Львівщини оцінюють своє ставлення до внутрішньо переміщених осіб (ВПО). Так, 49% опитаних переселенців говорять, що ставлення місцевих до них дуже позитивне, ще 32% – скоріше позитивне. У свою чергу, 18% місцевих жителів зазначили, що цілком позитивно ставляться до біженців, 35% – скоріше позитивно, 34% – нейтрально. 11% місцевих зазначили, що ставляться до переселенців негативно.
• 24% опитаних мешканців Львівщини зазначили, що вже прийняли особисто у себе біженців з інших регіонів країни. Ще 15% – готові прийняти. 57% – не висловили бажання прийняти переселенців.
• Понад 90% біженців хотіли б завести знайомства та друзів серед місцевих жителів. З іншого боку знайти друзів серед переселенців не проти трохи більше половини (56%) місцевих (не мають такого бажання – 34%).
• Попри те, що 80% тих, хто недавно приїхав на Львівщину, спілкуються у побуті двома мовами, або лише російською, більшість з них (67%) намагаються з місцевими спілкуватися виключно українською (серед російськомовних таких – 57%, двомовних – 64%).
• 46% переселенців не бачать проблеми мовного непорозуміння з місцевими жителями. 41% вбачають у цьому незначну проблему, 12% – значну. Натомість серед місцевих 31% – не бачать у цьому жодної проблеми, 42% вважають цю проблемою незначною, 25% вважають, що це значна проблема.
• 61% ВПО вважають, що не існує напруження у відносинах між переселенцями і місцевими жителями, 36% – іншої думки. Серед місцевих жителів про певне напруження говорять 52%, про його відсутність – 42%.
• 39% опитаних мешканців міст Львівщини зазначили, що їм невідомі факти порушення соціальних норм та непристойної поведінки з боку біженців з інших регіонів України. 32% знають про такі випадки виключно з засобів масової інформації. 27% стикалися з подібними випадками особисто.
• Як місцеві мешканці, так і переселенці, абсолютно згодні з тим, що міста, в котрих вони зараз знаходяться є комфортними для проживання.
• Лише 14% опитаних біженців зазначили, що їм бракує продуктів харчування або одягу, 21% скаржаться на нестачу побутових товарів, 24% – на нестачу медикаментів. 69% опитаних біженців отримували соціальну та гуманітарну допомогу від людей, чи волонтерів. 54% – від держави, 48% – від благодійних організацій. У той же час 70% опитаних місцевих жителів зазначили, що особисто надавали допомогу переселенцям на місцях.
• 79% постійних мешканців вважають, що місцева влада ефективно справляється з розміщення біженців з інших регіонів України (35% – цілком ефективно, 44% – скоріше ефективно).
• 49% опитаних біженців проживають на даний час у центрі для біженців, 22% у помешканнях родичів, друзів або знайомих. 21% – орендують квартиру, 3% – проживають у помешканнях чужих для них осіб. Лише 2% живуть у готелях, чи хостелах. Серед тих, хто орендують житло, 54% вважають вартість оренди завищеною, 40% – прийнятною.
• Лише 10% опитаних переселенців, котрі мають дітей шкільного віку, зазначили, що вони вже навчаються у місцевих школах. 70% таких респондентів зазначили, що їхні діти продовжують навчання у своїх закладах. Діти 18% опитаних зараз не навчаються.
• 26% переселенців хотіли б залишитися жити, або знайти роботу у містах Львівщини. Ще 30% – можливо б розглянули таку перспективу. 41% – не мають таких намірів. У свою чергу, 39% місцевих мешканців позитивно ставляться до того, що частина переселенців могла б залишитися у місті для проживання та роботи. 36% ставляться до цього нейтрально і 22% – негативно.
• У той же час 84% опитаних місцевих жителів підтримують ініціативу перенесення підприємств, які постраждали від війни на територію Львівщини. 63% – за будівництво постійних помешкань у їхньому місті для внутрішньо переміщених осіб (проти загалом – 23%, найбільше у Львові – 27%)
• 18% опитаних переселенців планують повертатися додому найближчим часом, 34% – планують повертатися, але трохи пізніше. 36% – мають намір повернутися тільки після закінчення війни. Лише 8% не мають наміру повертатися взагалі.
• Лише 19% ВПО сьогодні працюють, 80% – не мають роботи. 39% тих, хто тимчасово безробітній, мають намір шукати роботу на Львівщині, 54% – такого наміру не мають. Відносно більше тих, хто має намір шукати роботу, спостерігається серед чоловіків, представників молодого та середнього віку, та тих, хто зупинився у Львові.
• Більше 80% як місцевих мешканців, так і переселенців готові терпіти матеріальні труднощі заради перемоги над Росією скільки буде потрібно.
• 75% опитаних місцевих жителів не розглядають можливості виїзду закордон у випадку загострення воєнної ситуації у регіоні. Серед переселенців таких – 54% (нагадаємо, що 62% переселенців – це жінки).
Аудиторія: постіійні мешканці та тимчасові переселенці від 18 років і старші у містах Львів, Дрогобич, Самбір, Стрий, Червоноград. Вибірка серед постійних мешканців репрезентативна за віком, статтю.
Вибіркова сукупність: 1200 респондентів – мешканці міст області (Львів – 800, інші міста – 400). 800 респондентів – переселенці, розміщені у великих містах області (Львів – 400, інші міста – 400).
Особисте формалізоване інтерв’ю (face-to-face). Помилка репрезентативності дослідження: не більше 2,8% – опитування містян, не більше 3,5% – опитування переселенців.
Терміни проведення: 13-23 травня 2022 р.