У 2022 році, одразу після початку війни, ми дізнавалися, як путінська агресія змінює медійний ландшафт Росії. Якими меседжами кремлівські пропагандисти пояснюють провали та перебільшують перемоги російської армії, як змінювалися акценти й напрямки пропаганди залежно від зміни ситуації на фронті.

Якщо підсумувати, то воєнні поразки в Україні стали для Кремля чудовим матеріалом для внутрішнього терору й тотального контролю над суспільством. Після розгрому на Харківщині та втечі з Херсону політичні та воєнні новини та аналітика в Росії просто зникли. Їх повністю витіснила рафінована пропаганда. Замість обґрунтування розмитих, наспіх вигаданих політичних цілей «СВО» росіянам після оголошення «часткової мобілізації» просто розповідають, що вони як «визволителі» мають право вбивати і грабувати українців. Але також повинні вмирати за «Росію», неухильно виконувати накази влади і вірити в непогрішимість Путіна. Те саме німці чули протягом 1939–1945 рр.

У цій ситуації ми можемо лише деконструювати ці наративи й подумати, чому про когось пишуть більше, про когось — менше. Які нові пояснення причин і наслідків війни втовкмачують у мізки росіян.

Персонажі пропаганди

Почнімо з цікавинок, які показав кількісний аналіз повідомлень головних медій Росії від  — центральних телеканалів та сайтів — фаворитів Кремля.

Лідером зі згадувань лишається персонаж «Володимир Путін» — понад 12 тисяч новин та сюжетів за лютий, за даними компанії Semantrum. Коротко зупинімося на основних тезах очільника Кремля:

  • доручення відремонтувати й відновити житло, пошкоджене обстрілами у прикордонних регіонах, та наказ Міноборони усунути «причини обстрілів» (01.02.2023, «Российская газета»). Нагадаємо, ще у січні Путін висловлював сміливе твердження про те, що «российские системы ПВО современные и надежные, и в целом система работает исправно» (24.01.2023, «РИА Новости»);
  • попередження про загострення війни та нові «загрози» з боку України й обіцянка «дати відповідь»: «Нам снова угрожают немецкими танками Leopard, на борту которых кресты, и вновь собираются воевать с Россией на земле Украины руками последышей Гитлера, руками бандеровцев… Мы свои танки к их границам не посылаем, но у нас есть, чем ответить, и применением бронетехники дело не закончится. Все должны это понимать» (02.02.2023, «Российская газета»);
  • запевнення, що Росії вдалося уникнути ізоляції з боку «колективного Заходу»: «Усилиям российских дипломатов удалось сорвать планы коллективного Запада по изоляции России, а также активизировать сотрудничество с большинством членов мирового сообщества» (10.02.2023, «Известия»); 
  • оголошення про те, що «зеків», яких назвали «учасниками СВО з приватних військових компаній»,зрівняють у соціальних правах із мобілізованими та кадровими військовими. Таким чином, Путін відповів на прохання уповноваженої з прав дитини (16.02.2023, «»Российская газета»);
  • заява про те, що російська економіка тільки виграла від санкційа рівень життя зріс після початку СВО (з Федерального послання 21.02.2023);
  • наголос на тому, що війну почали «для защиты граждан на исторических землях России, обеспечения безопасности страны, ликвидации угрозы, которая исходила от неонацистского режима на Украине» (з Федерального послання 21.02.2023).

Як бачимо, Кремль прагне поєднати меседжі про «рутинність» війни і про «екзистенційну загрозу». Не маючи змоги показати обіцяні перемоги і тріумф, намагається перетворити війну на «сезон знижок і розпродажу» благ в обмін на згоду громадян брати в ній участь. Такий підхід виглядає достатньо ефективним, поки немає явних провалів на полії бою.

Другою найпомітнішою політичною фігурою російського інфопростору став Володимир Зеленський — не менше 4 тисяч згадок і сюжетів. У цьому випадку теж важливо поглянути на акценти й контекст, у якому згадували Президента України, наприклад, на головному Першому телеканалі:

  • перспективи передачі Україні далекобійної зброї, танків та літаків і водночас применшення та навіть заперечення шансів на їхнє отримання. Зокрема, саме з такої точки зору висвітлювали поїздки Зеленського в Лондон, Париж та Брюссель;
  • виступ на Мюнхенській конференції та приїзд Джо Байдена до Києва як «підтвердження» залежності «київського режиму» від США й «доказ» «розпалювання війни» з допомогою нових поставок зброї;
  • планування провокацій в окупованому Придністров’ї. Міноборони РФ просто маскувало власні підривні дії проти Молдови.

Володимир Зеленський лишається більшою проблемою для російської пропаганди, ніж навіть на початку повномасштабної війни. Не знаходячи способу змусити росіян забути про українського президента, російська пропаганда змушена використовувати стару платівку про «неонацистів» і «маріонеток». На тлі лютневих візитів і зустрічей Зеленського зі світовими лідерами такі заходи виглядають відверто слабко.

Медійну «бронзу» розділили «кухар зеків» Євгеній Пригожин (1200 згадок) та  чеченський диктатор Рамзан Кадиров (близько 1100 згадок).

Підкреслимо, що Пригожина згадували майже в десять разів рідше, ніж Путіна. Це зайвий раз підкреслює, наскільки різними є їхні вагові категорії і наскільки передчасними є розмови про якусь конкуренцію. З іншого боку, міністра оборони Сергія Шойгу згадали ледве 600 разів, а голову Генштабу російської армії Валерія Герасимова — ледве 50 разів. Ось тут справді є підстави для розмірковувань про те, до кого з відповідальних за війну краще ставиться Кремль. При цьому власне політичною можна назвати лише одну ініціативу Пригожина — заклик заборонити депутатам Держдуми і держслужбовцям виїжджати за кордон під час війни. 

Основною темою навколо Пригожина стала битва за Бахмут (деталі нижче). І виглядає так, що саме від результатів цієї битви залежить його подальша доля: або стати ефірним цапом-відбувайлом за поразку, або отримати нове завдання, щоб не допустити асоціації Путіна з безрезультатною війною проти України.

У випадку Кадирова, виходячи зі змісту його вчинків та заяв, показники диктатора Чечні можна просто додавати до показників диктатора Росії. Кадиров у російських медіа — це ультрапозитивний, попсовий пристосунок до російського президента. Кадиров практично нічого не робить, окрім переспівування меседжів Кремля.

Ось як це працює. Наприклад, Кремль постійно говорить про «неонацистський режим Зеленського». Щоб цей меседж «не приїдався» і не «втрачав смак», на сцену виходить Кадиров і погрожує надіслати українському президент «точну копію пістолета, з якого застрелився Гітлер, який привезли чеченці з українського фронту» (Первый канал, «Царьград ТВ», 13.02.2023).

У тому ж ефірі Кадиров переказав інший меседж Путіна (від 10 лютого) про те, що ізолювати Росію не вдалося. Тільки у брутальнішій манері: «Глава Чечни уверен: на Западе поняли свои ошибки и уже начинают их признавать. “Запад встанет на колени, и, как обычно, европейские государства должны будут взаимодействовать во всех сферах с Российской Федерацией”,  сказал он. По мнению Кадырова, “другого не должно быть и не будет».

Як і Путін, Кадиров використовує війну проти України для задоволення власного марнославства і для перебільшення власного політичного впливу: то обіцяє спалити «всі “абрамси”», то пророкує перемогу Росії за «два-три місяці», то його посіпак безуспішно труять на фронті «підступні англосакси», то «кадировці» беруть під контроль неіснуючу залізницю в Луганській області, то його люди стають на чолі цілих воєнних округів та міністерств, посуваючи нібито людей Шойгу. Увесь цей калейдоскоп повідомлень працює заради однієї мети — змусити авдиторію повірити, що «все йде за планом», поки на чолі держави Путін та його «вірний піхотинець» Кадиров.

Однак були ще два цікавих персонажі, які змусили російських пропагандистів говорити про себе частіше, ніж навіть про Кадирова й Пригожина, разом узятих. Це Leopard (не менше 2500 згадок) та HIMARS (не менше 1900 згадок). Образ німецьких «танків із хрестами», які от-от прорвуться крізь «історичні рубежі» Росії, став новим жупелом воєнної пропаганди, уособленням війни «колективного Заходу» з Росією.

На початку місяця російські медіа всіляко заперечували поставку Україні танків: «Собирают по сусекам по всей Европе, однако когда этот “железный колобок” покатится на Украину, пока не ясно» (Первый канал, 14.02.2023). Проте вже наприкінці лютого пішли сюжети про те, як швидко й винахідливо російські «самые передовые технологии» зможуть впоратися із західною технікою:

Первый канал, 25.02.2023

«Танки Leopard в зоне спецоперации — российским военным конструкторам и инженерам есть чем ответить. Пробить динамическую защиту на вражеской технике, малозаметная траектория, наводка по лазерному лучу — в общем, самые передовые технологии. Боеприпасы производят в том числе на заводе во Владимирской области. Благодаря электронной начинке их называют “умными”, а создавать компоненты для них доверяют в основном женщинам».

Битва за Бахмут

Тепер перейдімо до розгляду теми, яку найбільш наполегливо нав’язували російській авдиторії у зв’язку з війною.

Отже, в лютому синонімом «СВО» стали бойові дії під Бахмутом, який росіяни частіше воліли називають радянським топонімом «Артемівськ».

Ще 1 лютого, з посиланням на «речника “ДНР”», російські медіа почали поширювати повідомлення про те, що Бахмут потрапив в «оперативне оточення». Нічого дивного чи нового. Нагадаємо, що 9 березня 2022-го російські джерела розповідали про «взяття» Северодонецька та Лисичанська, які насправді потрапили під російську окупацію аж на 100 днів пізніше.

Зосередження уваги на облозі міста можна пояснити як бажанням пропагандистів переконати свою авдиторію, що «СВО йде за планом». Так і прагненням показати, що в такий спосіб російська армія все таки ось-ось здобуде перемогу.

01.02.23, «Известия», «РИА Новости»

«Артемовск (Бахмут) находится в оперативном окружении, российские войска смыкают кольцо за городом. Об этом пишет помощник главы ДНР Гагин. Артёмовск (Бахмут) армия России взяла в клещи, окружив город с юга и севера. Основные усилия сосредоточены на перерезании дорог, по которым перебрасываются подкрепления противника и личный состав. Идут кровопролитные бои. Противник постоянно бросает на этот участок все новое подкрепление».

Напевно, уроки минулого року змусили російських пропагандистів одразу вигадувати правдоподібні пояснення, чому «оточене» місто продовжує чинити опір.

  • «Не получится просто так заехать туда на коне и порубить шашкой». У новому світлі заграв відомий мем «8 лет бомбили Донбасс». Виявляється, Україна з 2014 року будувала залізобетонні укріплення, готуючись до «СВО», щоби «порушити Мінські домовленості» та «напасти на Росію». Тези про це поширювалися навіть у сибірській глибинці. Як і відповідний висновок  багатьом росіянам для перемоги доведеться пожертвувати своїм життям.

01.02.23, «Уфимские Заметки»

«ВС Украины с 2014 года начали готовиться к конфликту, создавая укреплённые “опорники” обороны из железобетона по всей линии соприкосновения. Об этом ветеран ВС РФ, полковник запаса Юрий Чмутин рассказал в интервью URA.RU.

“Если к 11 месяцам СВО присовокупить ещё 8 лет, то данного времени было вполне достаточно для создания мощнейших укрепрайонов. Этим и занималась Украина, она нарушила Минские соглашения. Страна осуществляла подготовку. Соледар, Угледар и Бахмут (Артемовск) и другие населенные пункты фактически стоят по всей линии соприкосновения. Это укреплённые “опорники” глубоко эшелонированные с залитием всевозможных сооружений бетоном. Это железобетонные конструкции, а не ров или окоп”, — заявил Чмутин.

Полковник запаса отметил, что хорошо подготовленные укрепрайоны не просто взять.

“Когда страна укреплялась на протяжении столь длительного времени, она не просто это делала, она создавала площадку для ведения прицельного массированного огня по Донбассу. Не получится просто так заехать туда на коне и порубить шашкой, данные времена 100 лет назад канули в лету. Для преодоления укрепрайонов требуется время и большие затраты, включая вооружение. Но главное людские”, — подытожил эксперт».

  • «Город удерживают 40—50 тыс. украинских «штыков». Виявляється, Збройні сили України лише на малій ділянці фронту можуть сконцентрувати цілих чотири-п’ять дивізії. Більше того, опір українців може зрости, якщо надійдуть нові західні озброєння. Тому, якщо вірити самому Євгенію Пригожину, «оточений» Бахмут росіяни планують захопити тільки в березні-квітні. Ці тези різко контрастують із постійним поширенням звітів Міноборони РФ про знищення сотень тисяч українських військових, десятків тисяч техніки та сотень літаків і гелікоптерів. І знову ж таки, все зводиться до думки про необхідність ще більшої мобілізації людських та промислових ресурсів для війни

15.02.23, «RT на русском»

«Артёмовск (Бахмут) может быть окружён примерно в марте или апреле, однако не исключено, что на это повлияют поставки украинской армии тяжёлых вооружений, считает основатель ЧВК “Вагнер” Евгений Пригожин.

“Я думаю, что это март-апрель. Хотя загадывать очень сложно. Они сейчас получают новые виды вооружения. Сто процентов будем уничтожать эти Leopards, сто процентов разберёмся, как их сжигать, но это тоже важнейший фактор”, — цитирует его РИА “Новости”.

Операция российских сил в Артёмовске сковывает украинскую армию, которая вынуждена перебрасывать крупные резервы для удержания города, считает Пригожин.

По его оценкам, город удерживают 40–50 тыс. украинских “штыков”».

  • «Бомбить всё подряд дорого, экономически неэффективно». Пропагандисти вигадали цікаве пояснення, чому Україна продовжує отримувати нові зразки західного озброєння у промислових масштабах. Виявляється, знищувати в Україні все підряд у пошуках західної зброї — нераціонально. Набагато краще почекати, доки «леопарди», «абрамси» та «челенджери» з’являться на фронті, й отоді «друга армія світу» їх знищить слідом за «вже знищеними» 7000 українськими танками за рік війни.

28.02.23, «ИА ВК Пресс Краснодар»

«Евгений Пригожин вчера сообщал, что по данным разведки, танки “Леопард” прибыли в Часов Яр, это недалеко от Артемовска. Схватки еще с этими машинами у вагнеровцев не было. Но их будут также бить, как и другие танки на этом направлении.

Советник врио главы ДНР Ян Гагин сегодня отметил, что танки видели уже в районе Артемовска. Для артиллерии и бойцов они такая же цель, как и все остальные.

Распутица, которая началась сейчас, сделает передвижение таких тяжелых машин, затруднительным”,  сказал он.

Напомним, на Украину доставили 4 танка “Леопард-2” из обещанных 14 штук 24 февраля. Об этом сообщил пан Моравецкий.

У обывателей возникает вопрос: почему эти бронемашины не уничтожили на полигоне, когда они еще не приехали на передовую? Наверняка, существуют какие-то трудности в этом. По мнению некоторых экспертов, Россия не всегда знает, что, где и когда доставляется. Поставки маскируются. Бомбить всё подряд дорого, экономически неэффективно».

Продукування «правдоподібних» пояснень можливих воєнних невдач відбувається одночасно з виготовленням «доконаних фактів» про «успіхи». Прийоми стандартні та давно відомі. Покажемо це на кількох прикладах із Бахмута.

  • «Бахмут  конвейер смерти для украинских мобилизованных». Перевертання фактів із ніг на голову — стандартний прийом, який росіяни систематично використовують після «жесту доброї волі» під Києвом. На українців списують свої воєнні злочини та невдалі бойові рішення. Зокрема, це найлегший спосіб «переписати» на ЗСУ тактику «людських хвиль», яку в січні-лютому використовували для захоплення Соледара та штурму Бахмута. Та іноді росіяни занадто перегинають палицю: зокрема, джерела в оточенні Пригожина поширювали інформацію, що тільки в Бахмуті українська армія втратила 200 тисяч вбитими. Таким цифрам навіть Конашенков позаздрив би.

15.02.23, «ИА ВК Пресс Краснодар»

«Почему Артемовск, который буквально уже стерт с лица земли, удерживают ВСУ и подкидывают в эту мясорубку все больше и больше людей.

По оценкам разведки, как рассказал Евгений Пригожин, в Бахмуте сейчас сосредоточено около 40-50 тысяч человек. И враг каждый день пытается бросить в эту мясорубку новые силы. Ежедневно здесь гибнет около 200-500 человек.

Если подсчитать сколько здесь уже сгинуло, ужаснешься. Боевые действия здесь идут с 1 августа.

По некоторым данным здесь погибли около 200 тысяч военных ВСУ.

Вчера стало известно, что министр обороны Украины В. Залужный приказал удерживать Бахмут любыми силами до 24 февраля. Что будет после? Нагнетают интригу.

Пригожин объяснил, зачем России Артемовск. Чтобы парализовать всю украинскую армию. Ранее военкор Сладков рассказывал, что тех ВСУшников, которые решаются сдаться, стреляют в спины».

27.02.2023

«Окружение Бахмута – дело времени. Украинский министр обороны Залужный списал этот город, понимает, что его не удержать. Поэтому применил свой излюбленный метод: задержать насколько это возможно штурмовиков “Вагнера”. Об этом пишет “Старше Эдды”…

Вот поэтому и подорвана дамба, превратившая улицы Бахмута в лужи. Погоды это не сделало, вагнеровцы не сбавляют обороты в наступлении. А чтобы штурмовики слишком быстро не вышли к Северску, а возможно и к Славянску, их сдерживает “мясной вал” из теробатовцев и недавно мобилизованных, а также частей невысокой боевой готовности.

Все профессиональные части давно выведены на восстановление, потому что быстро обескровили. Первоначально разведка показывала, что численное превосходство украинских частей превосходило в 2,5 раз, а по артиллерии паритет. Отсюда и самоуверенность, что российские войска потерпят под Бахмутом крупное поражение. Однако Бахмут стал для украинских бойцов конвейером смерти».

  • «Бизнесмен проехал на автомобиле по улице Патриса Лумумбы»Фейки та інсценізації — традиційний інструмент в арсеналі російської військової пропаганди, зокрема так званих воєнкорів. Виявляється, буває  «воєнний паркет»  репортаж від першої особи, покликаний переконати глядачів, що успіх воєнної операції вже «не за горами». Для цього сюжет насичують подробицями (візит до нібито медичної палатки, нібито підземелля заводу шампанських вин, спілкування з бійцями нібито на передовій), щоби приховати основну суть  відсутність бойових успіхів.

23.02.23, «ФАН №1»

«Предприниматель из Санкт-Петербурга Евгений Пригожин посетил восточные районы Бахмута (бывшего Артемовска) и поздравил бойцов ЧВК “Вагнер” с Днем защитника Отечества. Видеоматериалом с места событий поделился военный корреспондент Александр Симонов.

Бизнесмен проехал на автомобиле по улице Патриса Лумумбы. Совсем недавно по этой улице можно было передвигаться только бегом и малыми пешими группами, а сейчас уже спокойно передвигаются на транспортных средствах. “Музыканты” в этом районе серьезно продвинулись вперед и отбросили ВСУ практически к центру города.

По прибытии в подразделение ЧВК “Вагнер” Евгений Пригожин поздравил бойцов с праздником:

“Поздравляю вас! Сегодня как раз тот праздник, то, чем вы занимаетесь, — Отечество защищаете!”.

Бойцы не удержались от обсуждения важных организационных моментов, которые помогут повысить эффективность подразделений. Бизнесмен посетил полевую медицинскую часть, где ему рассказали о планах по дальнейшему благоустройству.

“Вот будет два стола здесь, операционных и полноценных. И еще одна палатка, и мы еще возьмем две палатки и поставим!” — отметил медик “музыкантов”.

Пригожин оценил планы по обустройству медсанчасти и отметил, что они помогут спасать больше жизней. У раненого бойца есть не более 30 минут для своевременного оказания первой помощи.

Позднее бизнесмен посетил крайнюю линию фронта и повторно поздравил всех участников специальной военной операции с праздником. Он отметил, что именно их действия вносят значительный вклад в победу России:

“Сзади передний край — Артемовск! Здесь можно поздравить всех парней, которые воюют, которые находятся на передовой, в госпитале. Военных, которые бьются за нашу родину, добровольцев, тех, кто вкалывает на заводе и делает самые необходимые боеприпасы и вооружение. Всех с Днем защитника Отечества, которое сейчас нуждается в вашей защите!”

Один из штурмовиков ЧВК “Вагнер” показал последнее место, где велись бои с противником. Он подчеркнул, что на этом участке шли ожесточенные и долгие сражения:

“Около двух недель их штурмовали. Сегодня утром крайнюю пятиэтажку взяли, и уже совсем немного осталось до центра Бахмута. То есть Артемовска. Здесь примерно 400 метров до противника”.

Также Пригожин побывал в районе Артемовского завода шампанских вин. Он поздравил проходящих мимо бойцов и посетил бункер под предприятием.

Ранее военный корреспондент Александр Симонов сообщил, что подразделения ЧВК “Вагнер” заняли большую часть села Берховка на северо-западе Бахмута. Кроме того, “музыканты” продвигаются сразу в нескольких районах Артемовска».

  • «Если ваша возьмет — забирайте Артемовск, если нет — идем до Днепра»Демонстративна участь у бойових діях високого начальства ще з часів війни в Афганістані була «фішкою» радянської військової пропаганди. Це мало переконувати пересічних громадян, що «все йде за планом» і війна — це просто серія гострих пригод. Не забуваймо ще один важливий аспект і мотивацію режисерів «кухарського пілотажу»: з Пригожина ліплять «фронтового героя» для конкуренції із Зеленським (український президент, на відміну від Путіна, неодноразово з’являвся на передовій). Байдуже, що відео про власне політ і виконання «бойового завдання» не додається.

06.02.23, «РИА Новости»

«Основатель группы “Вагнер” Евгений Пригожин с борта самолета Су-24 пригласил президента Украины Владимира Зеленского в Артемовск, следует из видео, опубликованного в Telegram-канале пресс-службы бизнесмена.

“Владимир Саныч, приземлились, отбомбились по Бахмуту (украинское название Артемовска. — Прим. ред.). Завтра сажусь на МиГ-29, если будет желание — встретимся в небе. Если ваша возьмет — забирайте Артемовск, если нет — идем до Днепра”, — сказал Пригожин после боевого вылета».

  • «Проблемы были и с командованием, но, к счастью, их удалось решить»Зрештою, відсутність результатів пояснюють прикрими початковими прорахунками в організації командування військами. Проте одразу запевняють глядачів, що висновки зроблені, помилки виправлені й перемога неодмінно прийде. Все робиться для того, щоб усунути будь-які згадки про Путіна як ініціатора війни, причетного до поразок, та знеособити причини невдач: «распри между подразделениями», «действовали врастопырку» тощо.

25.02.23, «Царьград ТВ»

«Честная беседа состоялась в эфире “Первого русского”. Военный обозреватель “Комсомольской правды” Виктор Баранец ответил на вопросы ведущей Царьграда Елены Афониной. Баранец напомнил, что есть немалый результат СВО, который, что называется, можно пощупать руками:

Уже в первый день нашей специальной операции почти полностью были уничтожены военно-морские силы Украины. Мелитополь мы взяли под контроль? Взяли. Мариуполь мы взяли под контроль? Взяли. Мы 98% Луганской области под контроль взяли? Мы 60% Донецкой области на данный момент взяли? Взяли. А разве это не результаты? Да, это досталось немалыми жертвами. Но результат есть.

Но там, где мы говорим о результатах, стоит высказаться и о промахах. Это работа над ошибками, которая позволяет впредь в подобный минус не уходить:

Мы начинали Специальную операцию, почти полностью захватив стратегическую инициативу. Для армии это чрезвычайно важно. Военные ловят кураж, идут вперёд! Вы же помните, как мы рвались к Киеву. А потом произошёл “акт доброй воли”, и всё откатилось назад. Это раз,  отметил Баранец.  Дальше мы ушли с Купянска, откатились с Изюма, Красного Лимана, Херсона. Говорю это к тому, чтобы все видели, я не одноглазый аналитик  стараюсь честно ставить ситуацию на обе ноги.

Проблемы были и с командованием, но, к счастью, их удалось решить. С чем были связаны проблемы? С тем, что появилось много структур, и каждая подчинялась своему руководству. Это и добровольцы, и контрактники, и мобилизованные, и Росгвардия.

Потому мы действовали врастопырку, это надо признать. Вот тогда и было принято решение дать бразды управления Специальной военной операцией в руки одному человеку. Им стал генерал Суровикин.

А когда стало ясно, что задачи предстоит решать ещё более масштабные, где счёт реализации задач идёт на минуты, Суровикина сменил глава Генштаба России Валерий Герасимов. Он уже в принципе не запрашивал разрешения на дополнительных участках, а просто отдавал приказ. Казалось бы, и тут всё решили, но начались распри между подразделениями, и они вылились в публичное поле, напомнил Баранец. Вот как раз это недопустимо.

В Киеве сразу заговорили: в руководстве Специальной военной операции разлад, очень хорошо, бей русских. Поэтому и нельзя допускать распрей, не надо этого делать».

Інформаційний супровід битви за Бахмут, як і тотальне мовчання про жахливу поразку від Вугледаром, коштує Кремлю великих зусиль. У разі чергового масштабного провалу російському керівництву доведеться пожертвувати своїми «джокерами» і звинуватити у всьому Пригожина та Герасимовима, чиї прізвища найчастіше згадуються в контексті «очікуваних великих перемог». І тоді у Кремля залишиться в розпорядженні лише останній третій конверт із головним прізвищем.

Якщо ситуація зміниться не на користь України, Путін і пропагандисти очікувано піднімуть ставки й вимагатимуть від військових та найманців іти чи то до Дніпра, чи до Києва. Тож доля медійного протистояння все одно вирішується на полі бою.

usp-ltd.org

Поширити

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.