Міжнародні новини останнього часу приносять мало приємного.
Під загрозою результати роботи 10 років, отриманих важкою працею, а головне – втриманих кров’ю захисників.
Якщо буде відтерміновано початок переговорів про вступ до ЄС, якщо не буде запрошення до членства в НАТО – вікно можливостей може закритися надовго.
Питання не тільки і не стільки в таких, як Віктор Орбан. Адже Орбан не перешкоджав, наприклад, безвізу чи ратифікації Угоди про асоціацію у 2016-17 роках. А Фіцо не завадив Словаччині відігравати в той час ключову роль у постачанні в Україну енергоносіїв з Європи.
Ключова відмінність в тому, що за Президента Порошенка робота над створенням і збереженням коаліції на підтримку України велась постійно, і велась професіоналами.
Нині, на жаль, від президентського офісу і вниз по вертикалі віддають перевагу яскравим ефектам і красивим жестам.
Але це вже не працює.
І через вичерпання вау-ефекту від українського спротиву, і політичний порядок денний у союзників, і підривну роботу росії, на яку та не шкодує мільярдів (бо всерйоз веде війну проти Вільного Світу).
На цьому тлі команда президентського офісу не пропускає нагоди осоромитися і з можливих варіантів поведінки обирають найдивніший.
Відтак другого «вау-ефекту», який міг настати від різкого підвищення ефективності – внаслідок нової якості єдності (професійний Уряд національної єдності, скорочення корупції, запуск виробництва і оце все) – не буде.
Переговори з ЄС і НАТО просуватимуться поволі.
Зброя буде, але менше. Гроші будуть, але менше. Армія, не завдяки, а всупереч, чіплятиметься за кожен метр нашої землі – з відповідним справедливим ставленням до такого-от тилу.
У таких умовах кинути б усі зусилля на внутрішню мобілізацію. Але влада робитиме інше. Демонстративно намагатиметься обходитись «без Порошенка», «без мерів», «без неправильних військових, які прагнуть у політику», «без бізнесу, який жирує, як гусак», «без волонтерів, які непідзвітні і роблять, що хочуть».
Вони сподіваються, що для такої поведінки на наступний рік ресурсів ще вистачить.
Біда – що цей шлях дуже короткий і швидко та несподівано скінченний.
Але логіка ця дуже небезпечна. Бо і росія оговтується і готує дедалі більше неприємних сюрпризів. І союзникам набридає підліткова нарваність. І суспільство втомлюється.
«Європейська Солідарність» діє, де і наскільки може – допомогою фронту, боротьбою за кожен рядок у законах, роботою з партнерами. Доводиться долати шалений спротив.
Але від конкретних дій влади залежить, чи матиме успіх Україна. Тому час перестати шукати винних і бавитись у спецефекти – а натомість почати терміново працювати над помилками і виправляти їх.