Як заявила глава ЦВК РФ Елла Памфілова, за Володимира Путіна проголосувала рекордна кількість виборців – 87,29%. До цього рекордним вважався результат 2018 року, коли, за даними ЦВК, за Путіна проголосували 76,69% виборців.
За її словами, на дільниці прийшли понад 87,1 мільйона росіян, тобто 77,44% виборців.
Памфілова заявила, що рекордну явку забезпечили триденне голосування, система “Мобільний виборець” та інформування виборців. Вона могла б також подякувати російській опозиції, як це зробив пан Путін, за вельми двозначну акцію “Полудень проти Путіна”.
Заблокувати голосування величезною чергою за допомогою заклику до своїх прихильників з’явитися на “вибори” опівдні 17 березня противникам режиму не вдалося. Просто тому що голосування тривало не один день (раніше завжди саме опівдні відбувався наплив тих, хто голосує, і деякі нетерплячі виборці, побачивши чергу, розверталися і йшли геть).
З одного боку, кількість “полуденних протестувальників” виглядала переконливо (чому пораділа опозиція), а з іншого – створювала яскраву картинку легітимності того, що відбувається, що принесло задоволення Кремлю. Отже, акція, швидше, зіграна внічию, якщо взагалі не нашкодила.
Довідка “Громади”:
Раніше “найвищу явку на виборах президента” зафіксували 1991 року, коли обирали президента РРФСР – 74,66%. Про попередню “рекордну явку” у XXI столітті ЦВК повідомила 2008 року, тоді вона становила 69,81%.
Крапля зеленки в урні дьогтю…
Бенефеціар процесу, що упився українською кров’ю, обраний на п’ятий термін, аж лиснів від щастя.
Однак “Громада” не пригадає такої кількості акцій громадянського спротиву на виборах у рашистській федерації коли б то не було. Ніколи ще просто на дільницях не підпалювали урни з бюлетенями і не заливали їх зеленкою.
Раніше також Путін жодного разу не програвав голосування за кордоном.
Тепер же, випливає з офіційних даних ЦВК (попередніх), на деяких закордонних виборчих дільницях він програв. З опублікованих даних випливає, що Владислав Даванков обійшов Володимира Путіна у Варшаві, Празі, Гаазі, Вільнюсі, Хайфі та Єревані. Найменше Путін набрав у Гаазі (15,22%) і Празі (15,68%).
За даними ЦВК, Путін посів перше місце на голосуванні, наприклад, у Баку з 77,26%, Таллінні з 75,22% і в Генуї з 70,86%. Також стверджується, що він із невеликим відривом “переміг” у Сеулі та на Пхукеті.
Сеул, Генуя і Таллінн – найбільші морські порти. Незважаючи на те, що Департамент транспорту Естонії повідомив про закриття портів країни для суден, зареєстрованих у Російському морському регістрі судноплавства, у столиці Естонії може проживати чимало колишніх моряків із російськими паспортами, та й плавають громадяни РФ практично у всіх світових судноплавних компаніях. Із громадян Росії, які проживають в Естонії, найбільша частка (38%) людей ідентифікують себе виключно як росіян.
Туристичний таїландський Пхукет приймає щодня десятки авіарейсів практично з усіх великих міст і обласних центрів РФ. З огляду на те, що відпочиває там середній клас, то можна зробити висновок, що ті, хто голосує в консульстві за Путіна, поки не відчули економічних наслідків західних санкцій. Про Баку ми нічого не скажемо. Ми не знаємо, хто всі ці люди з російськими паспортами, які тимчасово або постійно проживають в Азербайджані.
Але не будемо виключати спритність деяких консульств і посольств у фальсифікаціях результатів. Ось де можна повністю закрити підрахунок голосів від сторонніх очей! Не випадково поки що немає результатів – наприклад, із Берліна, Парижа, Алмати і Белграда, де біля посольств опівдні утворилися довгі черги.
Чесно кажучи, не цікаво, скільки приписали голосів “імператору Пу” на тих чи інших виборчих дільницях: 15% чи 25%. Набагато цікавіше, що запит на антивоєнну й антипутінську ініціативу вже проявився.
Демонстративні акції як жести відчаю і програш “бункерного” в деяких країнах – крапля зеленки в морі дьогтю, звісно. Але раз цього раніше не відбувалося, а тепер відбувається, ймовірно, це можна вважати початком глибинних процесів. Коли вулкан тихо тліє десь у надрах гори, а викиду лави немає. Поки що…
Підсумки всенародної любові…
Авторка цього огляду живе так довго, що пам’ятає кінець 80-х – початок 90-х років у СРСР, коли акції протесту здавалися маргінальними, а влада КПРС і КДБ – всесильною, але ситуація змінювалася відразу.
“Громада” зібрала для своїх читачів чимало таких прикладів.
Найпоказовіший з них – Всесоюзний референдум про збереження СРСР — єдиний в історії СРСР референдум, що відбувся 17 березня 1991 року.
На референдум було винесене питання «Чи вважаєте ви за необхідне збереження Союзу Радянських Соціалістичних Республік як оновленої федерації рівноправних суверенних республік, у якій будуть повною мірою гарантуватися права і свободи людини будь-якої національності».
“Так” сказали 70% українських виборців, які взяли участь у голосуванні. 28% відповіли “Ні”. До речі, негативні відповіді нагадують нинішню “краплю зеленки” в “путінській скриньці”.
Тоді цьому мало хто надав серйозного значення.
24 серпня того ж року Верховна Рада ухвалила Акт проголошення незалежності, а 1 грудня понад 90% українців підтвердили його на новому референдумі.
Цікаво, що водночас у Литовській РСР, Латвійській РСР, Естонській РСР, Грузинській РСР, Молдавській РСР та Вірменській РСР референдум 17 березня 1991 року не був проведений.
Ніколає Чаушеску (1918 – 1989) був вищою посадовою особою, який був одноголосно обраний парламентом Румунії 1974 року і переобраний у 1980 і 1985 роках.
Згідно з поширеною думкою, рейтинг президента Румунії Ніколає Чаушеску становив понад 90%. Приблизно стільки голосів виборців у Румунії зазвичай отримував на виборах очолюваний Чаушеску “Фронт соціалістичної єдності”, до якого входила компартія країни, громадські та профспілкові організації.
25 грудня 1989 року президента соціалістичної Румунії Ніколає Чаушеску і його дружину Єлену розстріляв елітний підрозділ румунських військ.
Подружжя Чаушеску було поставлене до стінки солдатської вбиральні. Єлена Чаушеску запитала у солдатів: «За що ви нас розстрілюєте? Адже я була вам матір’ю», на що отримала відповідь: «Та що ти за мати, якщо вбивала наших матерів!».
Румунія є єдиною країною Східної Європи, де соціалістичний режим було повалено внаслідок антикомуністичної революції, а президент Ніколає Чаушеску був страчений.
З 1995 року за конституцією Іраку главу держави стали обирати на 7-річний термін на референдумі.
15 жовтня того ж року Саддам Хуссейн отримав у результаті всенародного голосування підтримку 99,96% іракців. А 2002-го на референдумі, за офіційними даними, 100% виборців відповіли ствердно на запитання “Чи згодні ви, щоб Саддам Хусейн зберіг за собою посаду президента?”.
Через рік Хусейна заарештували в підвалі сільського будинку. 5 листопада 2006 року Вищий кримінальний трибунал Іраку визнав Хуссейна винним у вбивствах шиїтів і засудив до смертної кари через повішення. Вирок виконали 30 грудня.
У 2005 році президент Єгипту Хосні Мубарак набрав на перших в історії країни альтернативних виборах 88,6% голосів, обійнявши посаду глави держави вшосте.
Місцеві пропагандисти розцінили це як прояв беззавітної народної довіри особисто до президента Мубарака на тлі жалюгідних протестів “окремих маргіналів” у великих містах країни.
Лише через 6 років, у лютому 2011-го, Мубарак склав із себе повноваження після народних заворушень, був відданий під суд і засуджений до довічного ув’язнення за звинуваченнями в розкраданнях, корупції та причетності до загибелі учасників мирних демонстрацій.
Диктатура і клоунада
Можна малювати будь-які цифри та імітувати вибори. Формувати колони тих, хто йде до виборчих урн – це для диктатури не проблема. Можна і на мітинг вивести мільйон людей, як це зробив Каддафі 2011 року.
Зрозуміло, у кожній країні – ситуація своя. Можливо, ресурсів режиму, який харчується кров’ю українців і звинувачує в агресії Захід, дійсно вистачить на найближчі роки.
Але чи може бути стійким цей конгломерат КДБ, церкви і криміналу на багнетах і поліцейських кийках?
Чи може бути стійкою загальнонаціональна консолідація навколо лідера на негативній основі – ненависті до сусіднього народу, всього цивілізованого світу? Чим обернеться для Росії рух у бік КНДР, талібів і африканських країн?
Як стверджують психологи, будь-який диктатор вкрай потребує видимого підтвердження полум’яної любові народу до себе. Ну, а царедворці забезпечують йому це в міру своїх сил.
До реальності це все не має стосунку. Найточніший екзит-пул було проведено влітку 2023 року, коли Пригожин йшов маршем на Москву. За чинного президента тоді віддали свої голоси взвод солдатиків із Росгвардіі, які копали окопи на підступах до Москви, сім збитих пілотів і тракторист, який переорав дорогу десь у російській глибинці під Воронежем. Решта глибинного народу-богоносець запасалася попкорном…
Як іронізують спостерігачі, циркова вистава під назвою “вибори президента Росії” закінчилася, але клоуни ще певний час будуть присутніми на арені і потішати принижений і ображений народ. Людина, яку обізвали “Путін Володимир Володимирович”, з феноменальним результатом, призначена президентом і робитиме вигляд, що керує країною.
Олена Зеленіна. gromada.group