Як з усього великого потоку інформації громадяни беруть «свою», зокрема про війну, військовий конфлікт, якими джерелами користуються і чому, які емоції в них це викликає — ці та інші питання дослідили в Інституті соціальної та політичної психології НАПН України. Досліджено зв’язок між матеріальним і соціальним становищем та тим, якій інформації громадяни довіряють. Також на це впливає регіональний розподіл та віковий, соціальна активність тощо. Про це — інтерв’ю із кандидатом психологічних наук, науковим співробітником Інституту соціальної і політичної психології НАПНУ Ігорем ГУСЄВИМ.
«У ВІЦІ ДО 35 РОКІВ — ЧАСТКА КОРИСТУВАЧІВ ІНТЕРНЕТ-ЗМІ ПЕРЕВИЩУЄ 80%»
— Пане Ігорю, згідно з вашим дослідженням, якими медіа користуються сьогодні громадяни України, які наслідки і настрій цього користування?
— Дослідження було багатокроковим. Перший — це глибинні інтерв’ю з респондентами, аби зрозуміти, про що вони говорять, загальний контекст, потім — кількісний етап, репрезентативне опитування на більш ніж 1800 осіб. Ми вивчали використання медіа в розрізі адаптації до воєнного конфлікту. Мета дослідження — зрозуміти особливості взаємодії спільноти з медіа. Щодо джерел інформації, то важливо констатувати зростання числа інтернет-користувачів і що традиційні ЗМІ — преса, радіо, телебачення — втрачають і поступаються місцем сайтам новин і соціальним мережам. Є значуща відмінність між тими, хто користується традиційними медіа, і тими, хто ними користується мало.
Зрозуміло, що ця тенденція буде зберігатися, бо у молодшій аудиторії — у віці до 35 років — частка користувачів інтернет-ЗМІ перевищує 80%. Молодь більше користується інтернет-ЗМІ та агрегаторами новин (наприклад, ukrnet — де збираються новини зі всіх видань). Це говорить про те, що люди спрощено підходять до інформації. Їм важко налаштовувати чи запам’ятовувати інтернет-видання і вони шукають найбільш простий спосіб пошуку інформації — це соціальні мережі або агрегатори.
У цілому, респонденти демонструють довіру до українських джерел інформації. Довіра до російських інтернет-ресурсів — на низькому рівні, хоча є дещо більшою на сході та півдні.
— Які особливості сприйняття війни через призму ЗМІ?
— Ми подивилися, як люди ставляться до воєнного конфлікту — це конфлікт чи не конфлікт, агресія чи ні. Результати показали, що найбільш поширена інтерпретація конфлікту на Донбасі — це зіткнення з Росією. Люди визначають, що це — спецоперація Росії. Але більшою мірою так вважають на заході України.
Щодо реального спілкування з переміщеними особами як із тими, хто безпосередньо постраждав від воєнного конфлікту, то частка тих, хто мав досвід спілкування з внутрішньо переміщеними особами, — 35% загалом в Україні, а на сході — 50%. Тих, хто допомагав переселенцям, — 21%, а частка тих, хто допомагав українській армії, — 30%.
П’ЯТЬ ОСНОВНИХ ФАКТОРІВ ВЗАЄМОДІЇ
— У якій інформації мають потребу громадяни і як вона на них впливає — на психологічний стан, щодо подій на Донбасі тощо?
— Ми виокремили психологічний зміст того, як люди взаємодіють зі ЗМІ: виявили п’ять основних факторів взаємодії. Перший — ми його назвали «патерналістсько-негативістський»: коли характер взаємодії зі ЗМІ визначається незначною увагою до достовірності інформації, а ставлення до соціально-політичного життя держави ґрунтується на негативізмі, відповідальність за все, що відбувається, перекладається на державу. Загалом громадяни, яким притаманний такий характер взаємодії зі ЗМІ, великою мірою не довіряють жодному медіаканалу, при цьому вишукують негатив. Ми можемо говорити, що цей фактор — на першому місці, він найбільш представлений у ставленні до ЗМІ. Політичним гравцям у цілому вигідно, щоб серед населення було саме таке негативістське ставлення, тому що людьми можна маніпулювати.
Другий фактор взаємодії з медіа — «раціонально-емпатійний». Тут ми бачимо запит на достовірну інформацію, на перевірку інформації медіаканалами, є розуміння поширення замовного, фейкового контенту, а ставлення до соціально-політичних проблем має раціональну оцінку й ґрунтується на власному досвіді.
Третій — «емоційно-інтуїтивний»: коли громадяни байдуже ставляться до поширення фейкового, замовного контенту, не заглиблюються у суть інформації — пошук і ставлення до інформації відбувається за звичкою, а також проявляють багато емоцій при взаємодії із медіа (жалість, співчуття).
Четвертий — «споглядацький»: запит на велике різноманіття інформації, при цьому є нейтральна оцінка медіа-контенту, так само і оцінка соціально-політичного життя — в нейтральний спосіб. Це — класичний споглядач, людина «збоку», головне — бути в курсі усього, бажання бути в потоці інформації.
П’ятий фактор найменше представлений. Це — «уникаюча» взаємодія з медіа: самостійне обмеження медіапростору, відсутність виразного ставлення до подій, пов’язаних із воєнним конфліктом.
— Чи можна сказати, хто ці громадяни?
— Ми дослідили, що люди, які мають низький рівень статків, нижчий рівень освіти, частіше демонструють патерналістсько-негативістську взаємодію зі ЗМІ. Це — логічно і передбачувано. Так само ця особливість більш характерна для тих, хто більшою мірою використовує російське телебачення і російські сайти з новинами. Ті, хто користується російськими ЗМІ, ще більше шукають негативу.
Раціонально-емпатійний підхід притаманний респондентам, здебільшого у віці 36—45 років, які мають вищу освіту, середній і вищий матеріальний достаток. Медіаконтент більше перевіряється, подані факти сприймаються більш критично. У них проявлена емпатія та потреба в наданні допомоги вразливим групам. Умовно кажучи, це притаманно середньому класу.
Емоційно-інтуїтивна взаємодія зі ЗМІ найчастіше проявлена серед людей, які мають нижчий рівень матеріального забезпечення, які частіше використовують телебачення (воно більше впливає на емоції, викликає їх сильніше, але є брак запиту на коректне відображення фактів).
Споглядацька особливість користування ЗМІ більш проявлена серед осіб, які використовують соціальні мережі для пошуку інформації, користуються форумами. Це респонденти віком в основному 26—35 років. В онлайн-медіа більш занурені саме вони. Споживають багато інформації, при цьому — оцінка соціально-політичного життя держави відбувається в нейтральний спосіб. Головне — накопичення якомога більше інформації.
Уникаючий вид найменше виражений, але характерний для тих, хто ще використовує російські соціальні мережі ВКонтакті, Однокласники, хто веде блоги, бере участь в онлайн-іграх, та для жителів Донецької і Луганської областей. Очевидна річ, що люди, які найближче до конфлікту, самостійно і свідомо обмежують себе в отриманні інформації про війну.
«ТІ, ХТО БЛИЖЧЕ ДО ВІЙСЬКОВИХ ДІЙ, БІЛЬШЕ УНИКАЮТЬ ІНФОРМАЦІЇ ПРО ВІЙНУ»
— Чи зафіксувало ваше дослідження втому від війни у громадян?
— Так, вона є. Ми це бачили на фокус-групах та в інтерв’ю. Це — про такий запит до держави щодо кроків до припинення конфлікту. Люди кажуть, що їм важливо знати, що відбувається, тому що вони живуть в цій країні й хочуть бути в курсі. В той же час вони не бачать кінця. Дослідження показало, що ті, хто знаходиться ближче до проведення військових дій, більше уникають інформації про війну, не хочуть заглиблюватися в суть того, що відбувається.
— Щодо негативістсько-патерналістської позиції — чи це могло зіграти на останніх президентських виборах, коли багато критики вилилося на Петра Порошенка, натомість громадянам дали отримати позитивного героя?
— Можна таке припустити. Але негативна оцінка соціально-політичного життя країни не залежить від фігури президента. Ця особливість — критикувати і віддавати державі всю відповідальність — проявляється завжди, хоч би хто був при владі. Громадяни шукають негативу, не хочуть розуміти процеси, і це ще більше загострилося під час виборів. Ця особливість буде спрямована і на нинішнього президента, оскільки чим більші очікування — тим більше розчарування, і — на наступного… Вже є багато критичної інформації, але, як показує досвід, для цього має пройти певний період акумуляції цього негативу, не менше року.
Оксана МИКОЛЮК, «День»