Голова уряду Володимир Гройсман почав самостійну політичну гру. Мета – потрапити до нового парламенту на чолі власної політичної сили і потім, не виключено, увійти до коаліції і знову очолити Кабінет Міністрів.
“Ніколи не приховував, що братиму участь у парламентській кампанії. Вважаю, що ще дуже багато чого потрібно зробити”, – заявив пан Гройсман незадовго до другого туру виборів президента.
Рекламні банери від імені нової політичної сили під назвою “Українська стратегія” заполонили міста по всій Україні. На них – не лише гасла, а й підпис “Гройсман”.
Рух “Українська стратегія” позиціонує себе як силу, що підтримує чинного прем’єра, але поки що сам він, хоч і заявляв, що піде на вибори із новою політичною силою, не називав її.
Якою є власна стратегія Володимира Гройсмана на найближчі місяці і чи є у нього шанси обіграти інших політичних гравців?
Піти чи залишитися?
Більшість експертів, а також представники команди Володимира Зеленського визнають, що шанси на те, що Верховна Рада буде розпущена і відбудуться позачергові вибори і сформовано новий уряд, практично відсутні.
Тому перед Володимиром Гройсманом є два шляхи – лишитися на посаді до кінця осені, поки не буде сформовано коаліцію і уряд після чергових виборів парламенту 27 жовтня, або піти з посади і зайнятися виключно політикою.
“Володимир Гройсман, провівши зустріч з новообраним президентом Володимиром Зеленським, показав суспільству, що зможе домовитися з будь-яким представником чи старої, чи нової влади. До осені 2019 року він, швидше за все, залишиться на посаді. Хоча не виключено, що якісь кадрові зміни в Кабміні будуть”, – прогнозує у коментарі ВВС News Україна політолог Наталія Білорус.
Водночас, політтехнолог Віктор Небоженко вважає, що якби Володимир Гройсман залишив посаду після інавгурації нового президента, це давало йому більші шанси на успіх у майбутньому.
“Це був би сильний політичний крок. Якщо він піде, ні з ким не посварившись у новій владі і в парламенті, він стане самостійним політиком і матиме шанси потрапити до Верховної Ради. А далі – торги і домовленості про входження у новий Кабмін”, – каже Віктор Небоженко у коментарі ВВС News Україна.
Якщо ж Володимир Гройсман залишиться до осені, наголошує експерт, то весь негатив колишньої влади падатиме саме на нього.
“І проти нього боротимуться усі – і команда Зеленського, і Аваков, і Тимошенко, і Народний фронт, оскільки всі будуватимуть свою виборчу кампанію на критиці попередників”, – додає Віктор Небоженко.
Політолог також наголошує, що після того, як Володимир Гройсман заявив, що йтиме на вибори із власною політичною силою, у чинному парламенті йому все важче буде шукати підтримки.
“Йому, фактично, не буде на кого опиратися. Його стосунки із “БПП” – у минулому, “Народний фронт” теж думає про самостійну участь у виборах на чолі із екс-прем’єром Арсенієм Яценюком”, – додає Віктор Небоженко.
Такої ж думки політичний експерт Світлана Кушнір.
“Володимир Гройсман досить довго і добре балансував між “БПП” і “Народним фронтом”, які насправді дуже різні, але під урядові законопроекти прем’єр їхні голоси збирав. Реформаторські закони йому вдавалося проводити і через Кабмін, і через парламент”, – каже політолог у коментарі ВВС News Україна.
“Але зараз ситуація у Верховній Раді може кардинально змінитися. Якась кількість депутатів, імовірно, побіжить до об’єднання на підтримку нового президента. І це може оголити фланги Гройсмана”, – додає вона.
Проти “оскаженілого популізму”
Про свої амбіції Володимир Гройсман непрямо оголосив незадовго до другого туру голосування на виборах президента. Він сказав, що Верховна Рада потребує “розумної більшості, розумної коаліції”.
“Тоді Україна буде стабільною і розвиватиметься, коли ми дамо відсіч “оскаженілому” популізму”, – заявляв він на одному із телеканалів.
Володимир Гройсман не сказав, які політичні сили має на увазі, хоча передусім президентську виборчу кампанію Володимира Зеленського, а також Юлії Тимошенко та Олега Ляшка називали популістською.
“Однозначно, це буде політична сила, яка об’єднає людей з гарною репутацією, людей, які здатні не просто говорити, а реально робити речі, які будуть віддані країні. Я не хочу бути статистом в наступному політичному сезоні, я хочу бути активним, боротися за ідеї та їх впроваджувати”, – заявив Володимир Гройсман наприкінці квітня телеканалу ICTV.
“Він – молода людина, яка ще до 40 років займала найвищі посади у державі. Стартові умови у нього непогані, оскільки на парламентських виборах уособленням “режиму” все ж таки буде Петро Порошенко, а не Володимир Гройсман. У нього і зараз негативний рейтинг нижчий, ніж у Порошенка. Але важливо, кого він із собою поведе на вибори”, – каже у коментарі ВВС News Україна політолог Світлана Кушнір.
За політичну силу Володимира Гройсмана, кажуть експерти, можуть проголосувати помірковані виборці, які розуміють, що таке популізм і не підтримуватимуть тих, хто обіцяє вже завтра пенсію в тисячу євро. Це також ті, хто розуміє, які зміни в країні вже відбулися і віддають належне “компетентності і стабільності прем’єра”.
Іще одним плюсом Гройсмана називають його незаплямованість гучними скандалами.
Швидше за все, Володимир Гройсман залучатиме до своєї команди впливових у регіонах мажоритарників, які є членами парламенту, а також молодих місцевих лідерів. Для нього це вигідний шлях, оскільки децентралізація, якою він безпосередньо опікується, чи не найуспішніша із реформ влади, що програла президентські вибори.
Прем’єр сподівається, що до осінніх виборів вдасться змінити виборчу систему і запровадити відкриті виборчі списки.
“Між президентськими та парламентськими виборами є “вікно можливостей”, які треба використати для того, щоб далі змінювати систему. (…) Нам потрібно змінити виборчу систему – відкриті списки. Тоді ми більш якісних людей приведемо у систему центральної влади, у тому числі й з місцевого самоврядування”, – заявляв Володимир Гройсман.
Поки що ж серед засновників “Української стратегії” люди, яких виборці навряд чи знають: депутат і представник уряду у Верховній Раді Вадим Денисенко, міністр Кабінету Міністрів, очільник офісу реформ прем’єра Олександр Саєнко та колишній лідер партії ПОРА Євген Золотарьов.
Два прем’єри, дві амбіції
Ще одним фактором, що впливатиме на шанси чинного прем’єра Гройсмана на майбутніх виборах, є імовірна участь у них колишнього прем’єра Арсенія Яценюка.
Стосунки між Володимиром Гройсманом і Арсенієм Яценюком особливі. Саме пропозицію керівника Кабміну Яценюка прийняв тодішній мер Вінниці і став віце-прем’єр-міністром – міністром регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства. Хоча, подейкували, до Києва його запрошували і Віктор Ющенко, і Віктор Янукович. І Володимир Гройсман став наступником Арсенія Яценюка після його відставки.
“Народний фронт” Яценюка, посівши перше місце на парламентських виборах у 2014-му, впродовж трьох років прем’єрства Гройсмана разом із президентською фракцією “БПП” був однією із опор керівника уряду у Верховній Раді.
“Як і Володимир Гройсман, Арсеній Яценюк безумовно йтиме на парламентські вибори. Він був не гіршим прем’єром, ніж є Гройсман. В експертному середовищі, та й серед виборців ці два прем’єри виглядають рівнозначно. І кожен з них, ідучи у парламент, має амбіції стати керівником уряду. Ну не міністром же чи мером Вінниці”, – каже політтехнолог Віктор Небоженко.
Отримати прем’єрську посаду, імовірно, знову захоче ще один колишній керівник уряду – Юлія Тимошенко, яка на парламентських виборах може розраховувати на результат, не нижчий, ніж на президентських виборах.
Хоча зараз лідером майбутніх президентських перегонів соціологи називають партію “Слуга народу”, цій політсилі, швидше за все, доведеться домовлятися про коаліцію.
А до того часу нова президентська адміністрація змушена буде півроку співпрацювати із урядом на чолі з Володимиром Гройсманом. І хто знає – можливо, “стабільність” і “порядність”, на чому, швидше за все, будуватиме свою кампанію “Українська стратегія”, це буде саме те, чого потребуватиме команда Зеленського восени.
Світлана Дорош. ВВС News Україна