Нещодавнє рішення синоду Вселенського патріархату скасувало юрисдикцію Російської церкви над українським єпископатом, відтак нині всі православні архієреї України вважаються служителями Вселенського престолу, незалежно від того, до якої з трьох церков вони належали раніше, і повинні чекати на директиви Константинополя щодо своїх подальших дій, вважають у Вселенському патріархаті Константинополя.
Протягом найближчого часу Вселенський патріархат скличе Об’єднавчий собор, який створить церкву під назвою “Православна церква в Україні”, – саме вона отримає томос про автокефалію (грамоту про незалежність) від Константинополя і стане єдиною канонічною церквою в державі.
Запрошення до участі у цьому соборі отримають усі православні єпископи, які перебувають в України, незалежно від того, до якої церкви вони належали раніше.
Про позицію Константинополя відносно нинішнього становища православної церкви в Україні та її майбутнього ВВС розповів впливовий архієрей Константинопольської церкви, представник Вселенського патріархату при Всесвітній раді церков, доктор богослов’я, який давно та глибоко займається українською проблематикою, архієпископ Тельміський Іов (Геча).
Попри те, що владика Іов не наважується спрогнозувати точну дату видання “українського томоса”, на його думку, здобуття самостійності українською церквою не призведе ані до розколу в світовому православ’ї, ані до спалаху релігійної напруги в Україні.
Своїх же “братів” з Російської церкви він закликає повернутися до єднання зі Вселенським патріархатом та припинити погрожувати розколом у православ’ї. Звинувачення на адресу Константинополя в розколі і “східному папізмі”, які нині лунають з Москви, архієпископ Іов вважає необґрунтованими та такими, що базуються на незнанні церковних канонів.
Храм у Шамбезі
“Для Константинополя українське питання не нове, воно не виникло позавчора. Кожен президент України, крім Віктора Януковича, приїжджав на Фанар (до стамбульської резиденції Константинопольського патріарха) і просив про автокефалію”, – говорить архієпископ Іов, коли ми входимо до храму апостола Павла при Православному центрі Вселенського патріархату в Шамбезі.
У цьому містечку під Женевою у 60-х роках минулого століття Константинополь облаштував свій навчальний та екуменічний центр.
Саме тут, каже владика Іов, у цьому храмі, Московський патріарх Кирило у січні 2016 року урочисто пообіцяв взяти участь у Всеправославному соборі, який було заплановано на літо того ж року. Зрештою, Російська церква тоді не прислала свою делегацію на перший за понад тисячу років собор. А наступного разу Московський та Вселенський патріархи зустрілися особисто уже в останній день літа 2018 року в Стамбулі, і головною темою бесіди предстоятелів була автокефалія для української церкви.
Архієпископ Іов – один з найбільших фахівців Константинопольського патріархату з українського питання. Українець за походженням, народжений у Канаді, він не раз бував у Києві, провадив переговори з політичними та церковними діячами України.
Зрештою, він особисто був присутній на зустрічі Петра Порошенка з патріархом Варфоломієм у квітні цього року, після якої президент України публічно заявив, що автокефалія для українського православ’я є “близькою як ніколи”.
Зараз, коли процес подолання розколу в українському православ’ї, як вважає Вселенський патріархат, вийшов на фінішну пряму, ВВС розпитала у владики Іова про те, як саме Константинополь ухвалював рішення, яке може стати переламним для світового православ’я, та чого очікувати від цього процесу далі.
Як усе починалось
Попри те, що Константинополь вивчав ситуацію в Україні десятиліттями, активніше питанням автокефалії для тамтешньої церкви Вселенський престол зайнявся у 2016 році, каже архієпископ Іов.
Цьому сприяло кілька факторів.
У червні 2016 року, за лічені дні до відкриття Всеправославного собору на Криті, Верховна Рада України ухвалила звернення до патріарха Варфоломія з проханням про надання автокефалії.
“Після подій 2014 року Україна вже ніколи не буде ані політичною, ані церковною колонією Росії. Як свідчить стан православної церкви в Україні, вона вже давно за всіма належними критеріями готова до статусу помісної автокефальної церкви”, – йшлося у цьому документі.
“Кожен депутат – це голос народу. І коли Верховна Рада більшістю голосів звернулася до Вселенського патріархату з проханням надати автокефалію, це значить, що більша частина українського народу звернулася з цим проханням”, – каже архієпископ Іов.
Однак, продовжує він, найбільше вплинув на рішення Константинополя активізувати зусилля на українському напрямку інший чинник.
“Йдеться про страждання людей. Дуже багато людей в Україні постраждали та страждають від війни на Донбасі. Багато людей через політичні питання, через агресію, яку, за їхніми словами, вони відчувають в Україні з боку Росії та через політику РПЦ не знаходять собі місця в церкві Московського патріархату. До нас писали люди, які казали: ми більше не можемо, наша совість не дозволяє нам відвідувати ці храми, коли ми бачимо, що відбувається в нашій державі”, – каже владика Іов.
Формально в Україні ще з початку 1990-х років існують три православні церкви, дві з яких не визнані світовим православ’ям. Йдеться про церкву Київського патріархату та автокефальну церкву.
Єдиною канонічною церквою в Україні вважається церква Московського патріархату, яка має статус самокерованої в рамках структури Російської православної церкви.
До кінця XVII століття Київська митрополія, до якої входили території сучасних України, Білорусі, Литви та Польщі, перебувала в юрисдикції Вселенського патріархату. Однак у 1686 році в силу політичної ситуації, яка тоді склалася, Константинополь передав цю митрополію в управління Російській церкві.
Переговори про об’єднання православних юрисдикцій в Україні, які протягом останніх десятиліть велися, в тому числі за участю Вселенського патріархату, виявилися безрезультатними.
“Московська позиція завжди полягала у тому, що розкольники повинні повернутися під юрисдикцію Москви, покаявшись. На жаль, цей метод за тридцять років виявився неефективним”, – каже архієпископ Іов.
Зрештою, констатує він, у певний момент “стало зрозуміло, що цей формат – адміністрування Російською церквою українського православ’я – не працює, і треба знайти інший формат, який міг би не тільки спасати людей, але й об’єднувати їх”.
І додає: єдиний подібний формат, який існує в православній церкві століттями і який міг би зарадити українській ситуації – це модель автокефалії.
Саме у квітні 2018 року, після досконального вивчення українського питання, Константинополь ухвалив принципове рішення про надання українській церкві автокефалії, каже архієпископ Іов.
І безпосередньо після квітневої зустрічі Петра Порошенка з Вселенським патріархом Варфоломієм з Києва до Константинополя надійшли прохання про надання автокефалії від ієрархів невизнаних церков України, кількох єпископів церкви Московського патріархату, підкріплені аналогічними зверненнями президента та Верховної Ради.
У чиїх руках рішення?
Критики позиції Константинополя, перш за все, Російська церква, закидають, що Вселенський патріархат не має права одноосібно ухвалювати рішення про надання автокефалії, заявляючи, що для цього потрібна згода усіх чинних помісних церков.
Проте архієпископ Іов каже: Вселенські собори, постановами яких керується світове православ’я, утворили лише п’ять древніх патріархатів – Рим, Константинополь, Александрія, Антіохія та Єрусалим, а ще до них на правах автокефалії дораховують Кіпрську церкву. Згодом Римська кафедра відпала від православ’я, і його Першим престолом став Константинополь.
Усі інші канонічні православні церкви світу, включно з Російською, були утворені не рішенням Вселенських соборів, а саме Вселенським патріархатом.
“Юридично Константинополь має це право – це його привілей проголошувати автокефалію, і в томосах про автокефалію всіх нових церков сказано, що вони повинні визнавати першість Константинополя і звертатися до нього за порадою щоразу, коли у них виникає якесь питання світового рівня, – наполягає владика Іов. – Тут на світовому рівні суддею чи арбітром є Константинополь і ніхто інший, згідно з канонами, згідно з православною еклезіологією”.
На думку представника Константинопольської церкви, якщо сьогодні Православна церква Росії має сумніви стосовно цього, вона повинна зректися власної автокефалії: “Патріарший статус їй був даний у XVI столітті Вселенським патріархом Єремією ІІ, і в цьому документі ясно сказано, що московському архієрею дається право називати себе патріархом при тому, що він має визнавати Константинопольського патріарха як свого главу”.
“Деякі каноністи вважають, що, оскільки ці нові патріархати, нові автокефалії були створені Вселенським патріархатом, то в певний момент, якщо Вселенський патріархат вважатиме це за потрібне, він може і скасувати цей статус”, – каже владика Іов.
Чи означає це, що в певний момент Константинополь може просто скасувати Російську церкву, тим більше з огляду на розрив нею євхаристійного єднання з Вселенським патріархатом через українське питання?
“Ми сподіваємося, що Православна церква Росії прийде до розуму і повернеться в єднання зі Вселенським престолом, бо Вселенський престол не бажає рвати з нею відносин. Але якщо така ситуація продовжуватиметься довгий час, звичайно, Вселенський престол буде змушений приймати певні рішення, щоб забезпечити єдність церкви”, – дипломатично відповідає архієпископ.
За його словами, питання про порядок надання автокефалій мало розглядатися на Всеправославному соборі 2016 року, однак консенсусу щодо цього питання між різними церквами досягнуто не було, тому його вирішили не включати до порядку денного собору.
“Це означає, що практика, яка існувала до цього часу, продовжується. Тобто це Вселенський патріархат проголошує (нові) автокефалії”, – резюмує архієпископ Іов.
“Хто з цим не погоджується, той відколює себе від православ’я”, – додає він.
Яка роль інших церков?
Після того, як Константинополь ухвалив принципове рішення про надання українській церкві автокефалії, він надіслав до помісних церков свої делегації, аби поінформувати їх, що невдовзі у православному світі з’явиться ще одна автокефальна церква.
Реакції церков на цю новину були різними, визнає архієпископ Іов.
“Їх можна віднести до двох категорій. Одні церкви казали: що Вселенський патріархат вирішить і проголосить – те ми і зобов’язані сприймати. Інші вважали, що оскільки триста років православна церква в Україні була під управлінням Православної церкви в Росії, то таке рішення повинно бути прийнято в координації з Православною церквою в Росії”, – каже архієпископ Іов.
Якщо Московська церква хоче творити щось, що не відповідає духу священних канонів Вселенських і помісних соборів, якщо вона це робить, вона сама себе віддаляє від православ’яАрхієпископ Іов
Більше того, за його словами, деякі церкви спочатку казали посланцям Константинополя, що визнають будь-яке його рішення щодо українського питання, а потім раптом міняли своє бачення.
При цьому він підкреслює, що йшлося лише про реакцію церков на повідомлення Константинополя про його наміри, жодних переговорів з цього питання з іншими церквами не велося.
Архієпископ Іов каже, що йому відомо про об’їзд помісних церков представниками Російської церкви, однак йому не відомо, про що йшлося на цих зустрічах.
За даними ВВС, у ході цих візитів велися перемовини про протидію намірам Константинополя надати українській церкві автокефалію.
Чи боятися розколу православ’я?
Тим не менше, у нещодавньому інтерв’ю Російській службі ВВС голова Відділу зовнішніх церковних зв’язків РПЦ митрополит Іларіон (Алфєєв) не виключив, що в майбутньому у світовому православ’ї можуть сформуватися дві сім’ї православних церков.
“Якщо Московська церква хоче творити щось не відповідно духові священних канонів Вселенських і помісних соборів, якщо вона це робить, вона сама себе віддаляє від православ’я”, – каже архієпископ Іов.
Він нагадує, що з боку Москви вже лунали похмурі прогнози схизми “ще більшої, ніж у 1054 році” – це було у 2008 році, коли Вселенський патріарх Варфоломій збирався приїхати до Києва на святкування 1020-ї річниці хрещення Київської Русі.
“Але врешті-решт, що відбулося? Не тільки Вселенський патріарх прибув до Києва, але й покійний патріарх Московський Алексій ІІ прибув. Вони співслужили божественну літургію, а після цього зустрілися віч-на-віч… Себто схизми не було, і тому я вважаю, що те, що зараз говориться, – це лише пробують людей налякати, людям погрожувати, але жодних підстав для цього немає”, – каже архієпископ Іов.
Тим не менше, оглядачі називають потенційним союзником Москви Антіохійський патріархат: в його юрисдикції перебуває Сирія, яка в економічному і політичному плані зараз є залежною від Росії.
“Антіохійська церква – це древній патріархат, він прекрасно знає канони церкви і прекрасно розуміє, що таке порядок у православній церкві… Церква несе місію, яка стоїть вище політики, і ми не можемо торгувати церквою через якісь геополітичні інтереси”, – коментує такі прогнози владика Іов.
Так само скептично він ставиться до перспектив вплинути на позицію Константинополя через монастирі Афону.
За даними Російської служби ВВС, “афоніти” – впливові бізнесмени та політики, які регулярно здійснюють паломництва на Афон, – протягом останніх років пожертвували Святій горі близько 200 млн доларів.
Архієпископ Іов нагадує, що Афон відноситься до канонічної території Константинопольської церкви, а Вселенський патріарх виступає правлячим архієреєм афонських монастирів.
“Це правда, що паломники з Росії та України привозили в останні роки велику фінансову допомогу (на Афон), але не треба забувати, що афонські монастирі є дуже багатими самі по собі. У них є дуже великі володіння на Афоні, крім того, у них є дуже багато земель, будинків і нерухомості поза межами Афону. Тому, звичайно, якщо з Росії не будуть приїжджати паломники, то не буде цих пожертвувань, але це не значить, що на Афоні буде фінансова криза”, – каже владика Іов.
Анафема Філарета
Одне з визначальних рішень на шляху до української автокефалії було ухвалено синодом Вселенського патріархату 11 жовтня цього року. Константинополь вирішив повернути канонічний статус главам невизнаних українських церков – предстоятелю УПЦ КП Філаретові та главі УАПЦ Макарію.
“Тут не йдеться про те, щоб визнати чи виправдати конкретну людину”, – каже архієпископ Іов.
“Автокефалія, яка буде надана Православній церкві в Україні, має об’єднати всіх православних єпископів і всіх православних вірних в Україні. Але як це можна зробити, якщо частина цих єпископів були до цього часу в розколі, в схизмі, тобто були неканонічними? Треба було дати їм канонічний статус”, – пояснює він логіку рішення Константинополя.
У той же час владика Іов підкреслює: у цьому рішенні не йдеться про жодну легітимізацію розколу чи визнання невизнаних церков.
“Це не значить, що їх визнали як предстоятелів їхніх церков, тому що це було б дуже нелогічно, це б означало, що ми визнали дві паралельні церковні структури паралельно ще з третьою канонічною структурою, якою був би Московський патріархат… Ці єпископи відновлені як архієреї в лоно Вселенської церкви і тепер ми чекаємо на дальший крок, коли ці всі архієреї об’єднаються в новій структурі, Православній церкві в Україні, якій буде даний томос про автокефалію”, – пояснює він.
За словами владики Іова, архієреями Вселенської церкви з 11 жовтня вважаються усі єпископи, які досі належали до невизнаних церков, жодного нового перерукопокладання проводити їм не потрібно. Так само не потрібно наново охрещувати людей, які прийняли хрещення у Київському патріархаті чи УАПЦ.
“Згідно з канонами Вселенських соборів, якщо людина була хрещена в ім’я Отця, Сина і Святого Духа в схизмі чи в єресі, її хрещення визнається, коли ця людина повертається в лоно церкви”, – пояснює він.
Який тепер статус УПЦ Московського патріархату?
Архієпископ Іов підкреслює: з 11 жовтня цього року архієреями Вселенської церкви є не лише єпископи, які належали до УПЦ КП та УАПЦ, але й представники церкви Московського патріархату в Україні.
Одним з пунктів цього самого рішення Константинопольський патріархат скасував синодальний акт про передачу Київської митрополії – тобто, фактично, території України – під адміністрацію Російської церкви.
“Скасуванням акту 1686 року скасована адміністрація Московською церквою Київської митрополії і всіх єпархій в Україні”, – каже представник Вселенського патріархату.
“З канонічної точки зору це означає, що сьогодні в Україні УПЦ МП більше не існує. Всі архієреї тепер в Україні де-факто згідно з цим рішенням синоду є архієреями Вселенського престолу, і вони тепер повинні чекати директиву Вселенського патріархату щодо свого подальшого функціонування і існування в перспективі надання автокефалії Православній церкві в Україні”, – пояснює архієпископ Іов.
На ділі це означає, що всі ієрархи українських церков, не важливо, до канонічної церкви вони належали раніше чи до неканонічної, зараз в очах Константинополя мають однаковий статус – ієрархів Вселенського престолу.
І, відповідно, вони мають рівні права брати участь у соборі, який буде скликано Вселенським патріархом через екзархів, які є його представниками в Україні.
У той же час архієпископ Іов утримується від відповіді на питання про те, коли саме може бути скликано собор, який утворить нову церкву. За його словами, Вселенський патріарх скличе цей собор, коли вважатиме, що “час настав”.
Чи можуть співіснувати дві церкви в Україні?
Досі представники офіційного Києва та невизнаних церков заявляли, що в об’єднавчому соборі візьмуть участь лише ті архієреї церкви Московського патріархату, які звернулися до Константинополя з проханням про надання українській церкві автокефалії. А ті священики та вірні, які захочуть і далі перебувати в єдності з Російською церквою, отримають таку можливість.
При цьому у якості прикладу для України часто наводять Естонію, де з середини 1990-х років існують дві паралельні юрисдикції, які підпорядковуються, відповідно, Москві та Константинополю.
Архієпископ Іов сприймає такі заяви скептично.
“Якщо буде так, як дехто зараз говорить, – що хто не захоче української автокефалії, зможе залишитися як російський екзархат чи невідомо що – це антиканонічно. Згідно канонів церкви, на території однієї держави має бути тільки одна православна церква, і ця автокефальна православна церква повинна об’єднувати всіх”, – каже він.
Ситуацію, що склалася в Естонії, він називає компромісом, знайденим тимчасово. До того ж, нагадує він, Естонська церква у підпорядкуванні Константинополя є автономною, а не автокефальною, і тому підхід до цієї ситуації є принципово іншим, ніж до української.
“Якщо ми хочемо слідувати церковним канонам, не може бути повторення Естонії в Україні”, – наголошує він.
А що в такому разі станеться з православними ієрархами – передусім, Московського патріархату, – які не візьмуть участі в об’єднавчому соборі та залишаться поза новою церквою? Їх відлучать від церкви?
“Це все – процес, – пояснює владика Іов. – Є така грецька приказка: час є найкращим лікарем. Треба розуміти, що ціль – це вилікувати розкол, який існував протягом останніх тридцяти років в Україні. Коли ви захворієте і йдете до лікаря, він не може вас вилікувати моментально, він припише вам курс лікування, який може тривати пару днів, пару тижнів, пару місяців, пару років, залежно від вашої хвороби. Ми зараз у лікувальному процесі. Мета – об’єднання українського православ’я. А скільки часу це займе – думаю, тільки Богу відомо”.
За словами представників РПЦ, поява в Україні автокефальної, повністю незалежної від Москви церкви неминуче призведе до наростання напруженості в тамтешньому суспільстві та навіть до вибуху кровопролитних релігійних конфліктів.
“Кровопролиття триває в Україні, на Донбасі, вже протягом чотирьох років… Що ще гіршого може статися? Щоб це все зупинилося, достатньо рішення одної людини, в Москві, бо ясно, хто яку землю бажає захопити… Саме через цей конфлікт православні віряни в Україні і українська держава просили автокефалію, щоб Православна церква в Україні була незалежна від впливу чужої, ворожої держави”, – відповідає на ці закиди архієпископ Іов.
Як називатиметься нова церква?
У Києві нині триває дискусія з приводу назви ще не створеної церкви. Представники Київського патріархату вважають, що вона має називатися “Українська православна церква” – однак проблема полягає в тому, що саме такою є офіційна юридична назва церкви Московського патріархату.
Отож, розмірковують у Київському патріархату, їхні “колеги” з Московського патріархату після утворення нової церкви повинні будуть змінити назву, наприклад, назвавшись митрополією чи екзархатом Російської церкви в Україні.
Втім, архієпископ Іов каже, що нова церква називатиметься по-іншому – “Православна церква в Україні”.
“Не “Українська православна церква”, тому що церква є єдина… Вона належить Христу, а не якійсь нації чи державі”, – каже він.
“Грецькою мовою назви церков так і звучать: Православна церква в Греції, в Сербії, в Болгарії. Слов’янські назви – Болгарська, Сербська чи Російська православна церква – вживаються неправильно і вказують на етнофілетизм, тобто релігійний націоналізм”, – пояснює архієпископ Іов.
Зі слів архієрея також випливає, що рішення Константинополя стосовно української церкви можуть в принципі бути застосовані і до Білорусі, нинішня територія якої колись так само відносилася до давньої Київської митрополії.
“У даний момент не було звернення до Вселенського патріархату ані від білоруської держави, ані від білоруської церкви, тому питання (про надання білоруській церкві автокефалії) не розглядається. Але якщо вони звернуться, то, звичайно, є можливість, що це питання розглядатиметься аналогічно (українському)”, – каже архієпископ Іов.
Чи довгим буде розрив стосунків?
Озвучені Константинополем наміри надати автокефалію українській церкві вже призвели до кризи у стосунках між Вселенським патріархатом та Російською церквою: на синоді 15 жовтня РПЦ оголосила про розрив євхаристійного спілкування з Константинополем.
Навіть більше, як заявив у недавньому інтерв’ю Російській службі ВВС митрополит Іларіон (Алфєєв) у разі, якщо українська церква отримає автокефалію, синод РПЦ знову збереться і ухвалюватиме наступні рішення, – які, очевидно, ще більше поглиблять розкол між Москвою та Константинополем.
Попри це, архієпископ Іов називає архієреїв Російської церкви своїми браттями, визнаючи, що в Константинополі були готові до різкої реакції Москви на очікуване надання українській церкві автокефалії.
“Але ми не можемо жити під загрозами та залишатися байдужими до спасіння мільйонів людей тільки тому, що комусь це не подобається… Тут йдеться не про інтереси Константинополя чи інтереси Москви, тут ідеться про спасіння і добробут мільйонів людей, православних вірних в Україні”, – каже він.
Навіть більше, констатує архієпископ Іов, вирішуючи українське питання, Вселенський патріархат “нічого не здобуває”.
“Якби Вселенський патріархат хотів щось здобути, він міг би просто відродити свою митрополію, яка існувала (у Києві) до кінця XVII століття. Але Константинополь цього не бажає. Константинополь бажає подарувати Україні автокефалію, щоб в Україні була своя церква”, – каже він.
Більше того, на його думку, і Москва з появою на православній карті світу нової автокефальної української церкви “нічого не втрачає”, адже устрій, який до цього часу існував в УПЦ МП “фактично був устроєм автокефалії”.
Москва сама не раз підкреслювала, що предстоятель української церкви обирається у Києві, і що ця церква є самостійною у всіх юридичних, фінансових та кадрових питаннях.
“Єресь папізму”
Зараз представники Москви звинувачують Константинополь у перевищенні владних повноважень – “єресі східного папізму”. Вони стверджують, що історична “першість честі” Вселенського патріархату – річ радше церемоніальна, яка не дає йому права втручатися на чужу канонічну територію і одноособово ухвалювати рішення, які впливають на долю мільйонів.
Автори подібних звинувачень не знають церковного права та канонів церкви, відповідає на такі закиди архієпископ Іов і детально пояснює канонічні підстави кожного рішення, ухваленого Вселенським престолом з українського питання.
“Якщо ми звинувачуємо Константинополь у псевдопапізмі, то це не відповідає ані правилам Вселенських соборів, ані з практикою того, звідки церкви отримали автокефалію”, – резюмує він.
Попри недавні рішення синоду Московського патріархату, Константинополь зі свого боку не переривав євхаристійного спілкування з Російською церквою.
На запитання, за яких обставин такий розрив стосунків був би можливий, архієпископ Іов відповідає: “Це має бути щось дуже сильне відносно віровчення або канонічного устрою церкви”.
Нинішні тертя між Москвою та Вселенським престолом з приводу українського питання Константинополь, вочевидь, такими не вважає і закликає вирішувати суперечності в дусі братської любові.
“Думаю, не потрібно забувати, що у Євангелії Господь наш Ісус Христос не закликає нас до ненависті, не закликає нас бути грубити з людьми чи погрожувати їм, входити з людьми у війну. В Євангелії Господь закликає нас до любові, до прощення, милосердя і порозуміння. І тому Константинополь завжди приймає рішення згідно з церковними канонами, в дусі Євангелія для того, щоб забезпечити спасіння людям”, – каже владика Іов.
Однак як у Константинополі бачать шляхи виходу з нинішньої непростої ситуації у відносинах між двома церквами?
“Історія нас вчить, що всі православні церкви без винятку і найперше Православна церква в Росії, коли приходить момент загрози, якоїсь проблеми, вдаються до Константинополя за підтримкою і порадою”, – каже він.
“Думаю, ніхто в даний момент у православному світі не бажає, щоби церкви ізолювали себе одна від одної… Так що я оптиміст, і думаю, що православна церква знайде вихід з цього положення”, – говорить архієпископ Іов.
