Сенсаційна новина від 23 серпня, про яку багато хто жартує, що “це подарунок Україні до Дня Незалежності”, бурхливо обговорюється у світових ЗМІ та соцмережах. “Громада” підбивала підсумки та розставляла крапки над “і”.
З арештом Ігоря Стрєлкова (Гіркіна), смертю Євгена Пригожина та відставкою генерала Сергія Суровікіна у Володимира Путіна не залишилося відомих критиків, які могли б поставити під сумнів перебіг «спеціальної військової операції». Вигнавши з країни, посадивши у в’язницю і змусивши замовкнути противників війни серед опозиції та населення Росії, “імператор” тепер розібрався з тими, хто мав нахабство виступати проти позиції “все йде за планом”.
Такий загальний нрратив публікацій у світових ЗМІ.
Російський історик і політолог Костянтин Пахалюк, який з початком так званої СВО залишив Москву і живе за межами РФ, іронізує на цю тему так:
“Добре сміється той, хто сміється останнім. І раніше було все зрозуміло із системою, але тепер і «патріотично» кинути косий погляд не можна. І тим більше мати можливість вести якусь свою гру, спираючись на автономні ресурси. Якось дивно, що були ті, хто не розумів базових правил. Позиції Путіна усередині еліт посилилися. Що ж до зовнішнього світу і картинки – та начхати на неї. Обнулення гарантій – наслідки цього поза зоною рефлексії (…).
У Кремлі чітко знають, що лояльність у силових структурах плюс надприбутки від експорту природних ресурсів – запорука стабільності. Для розуміння середньострокових перспектив кардинальне переналаштування системи набагато важливіше, ніж ігри навколо Вагнера».
Путін слабшає. Настільки, що починаються події, не санкціоновані ним?
Український політолог Олександр Кочетков переконує нас, що Пригожина ліквідував не Путін:
«Вважаю, що з вірогідністю 99% Пригожин та Уткін — всьо. Не 100% тому, що в Пригожина була (чи є) звіряча чуйка, він готувався ховатися, і в нього вистачило б цинізму і можливостей влаштувати криваве шоу для маскування втечі.
Але цей аспект значення вже не має: у суспільному полі «Вагнер» визнано обезголовленим.
При цьому не можу погодитися з величезним хором тих, хто вважає, що Пригожину помстився саме Путін. На моє переконання, замовники зухвалого і вдалого замаху інші.
Якби Путін хотів розібратися з колишнім другом і кухарем, то Пригожина просто б заарештували, як це відбулося з Суровікіним, і робили би з ним що завгодно. Але Пригожин почувався досить впевнено, пересувався літаками, з’являвся в інформаційному просторі. Все підтверджує те, що він зміг домовитися з Путіним, переконати його у власній корисності. Зокрема, у Африці, створюючи там зони напруженості, що давало б чемоданному фюрерку додаткові важелі для тиску на партнерів і союзників України.
Ще викликає запитання форма замаху. Це не путінська ФСБ-шна стилістика. Там слід було б очікувати отрути, як було з Навальним, або якогось нападу невідомо кого. Спецслужби не змінюють відпрацьовану схему дій, бо в них не так багато виконавців вищого рівню.
А тут посеред недоімперії бабах зенітною ракетою, про що кажуть характерні отвори від вражаючих елементів на уламках пригожинського авіалайнеру. Сукупність ознак робить для мене більш вірогідною версію, що це військове керівництво РФ».
«Якщо моя версія вірна (це стане зрозумілим протягом місяця), то це означає, що Путін слабшає. Настільки, що починаються події, не санкціоновані ним.
Про слабкість фюрерка, яка прогресує, свідчить також і постійне використання путінського двійника — того, якій рефлекторно плутає, на якій руці в нього годинник і зустрічі з яким не треба очікувати у карантині», – додає експерт.
Знищено фактично все керівництво!
– Підіб’ємо короткі підсумки краху Пригожина – для РФ, для України, для Африки, – коментує історик та політолог Андрій Попов. – Враховуючи любов “кухаря” до двійників та перевдягання, не можна до кінця стверджувати, що Пригожин уже на концерті у Кобзона. Однак ймовірність цього вже вища за 95%. Висновків кілька.
Це була не просто ліквідація – це показова кара. Не де-небудь в Африці по-тихому, а в самому центрі Росії серед білого дня, та ще й після запрошення від Путіна на переговори (чого варте “чесне слово” Путіна наочно).
Причому страту саме у такий спосіб, як і самі найманці збивали літаки ВКС РФ рівно місяць тому, під час “Маршу на Москву”. Мабуть, для цього і призначали нового голову ВКС за день (!) до подій з літаком.
Важливо, що знищено не лише “гаманець” угруповання Пригожин, а й Уткін (власне, це і є сам Вагнер – реальний глава угруповання) і навіть Чекалов, на якому була “зав’язана” вся логістика та постачання ПВК (в Африці, Сирії, Білорусії та ін.). “Бонусом” йдуть пара командирів з тієї самої “Ради командирів”, на яку постійно посилався сам Пригожин за життя.
Якщо раніше угруповання було ослаблене, то тепер фактично знищено. Т. к. тепер кожен осередок виявляється сам собою, без центрального керівництва, постачання і грошей. А вони ж найманці – без грошей не воюють. Примітно, що ПВК навіть свою “Раду” зібрати не може. Знищено фактично все керівництво, що залишилося в Європі – решта сидить в Африці і “піти на Москву” фізично не зможуть.
Хоча є інформація, що в Білорусі спроби мобілізації найманців для нового бунту є, але якщо й трапляться якісь спонтанні вогнища опору, то навряд вони будуть успішними. Нема ресурсу, важкої зброї, координації.
Крім очевидного результату (угруповання в РБ і РФ паралізоване і деморалізоване), може посипатися вся африканська “сітка” Пригожина та РФ, т. к. в основі її особисті неофіційні домовленості Пригожина, Уткіна та Чекалова з місцевими диктаторами. Наприклад, тепер не зовсім зрозуміла доля хунти Нігеру, захист якої Пригожин саме готував перед смертю. Це може прискорити військову кампанію країн Західної Африки в Нігері для відновлення демократії.
Для України ситуація подвійна. З одного боку, Пригожин і вся його кодла це військові злочинці, які заслужили на те, що отримують. Але після розгрому під Бахмутом вони навпаки Україні стали корисними як чинник, який дестабілізує РФ зсередини.
Нагадаю, тоді вони взяли майже все місто, крім однієї заправки на околиці, але самого Вагнера було знищено як військову силу в Європі, вона залишилась лише політичною силою.
Фактично РФ втратила свій найбоєздатніший підрозділ, багато зброї і навіть трохи авіації. Зараз Вагнер перестав бути і самостійною політичною силою, повернувшись у стан, власне, найманців – їм потрібний новий спонсор.
Але це не означає, що для РФ це пройде безвісти.
Показова кара була “не за поняттями”
– Ця показова кара була “не за поняттями” і сприймається як “кідалове”, прямий обман з боку Путіна, який дав особисті гарантії, – зазначає Андрій Попов. – Але багато найманців не знищено і приховали образу. Це також викликало обурення серед російського пролетаріату, зеків та найрадикальніших “турбопатріотів”.
Головне – це не може не викликати обурення у російських олігархів, які вийшли з кримінального середовища та живуть не за законами, а за поняттями. Путін знайшов владу, роздаючи галузі “на годування” в обмін на особисту відданість.
Але бюджет РФ дедалі більше “худне” і грошей на всіх вже не вистачає. Тому, як у випадку з Пригожиним, переходить до режиму залякування і тиску своєї камарильї. І спиратися має намір на того ж Шойгу. По суті, він бере олігархів “на слабко” – “хто ви проти мене”.
Поки олігархи, найманці, «зеки» все це терплять, вірячи в силу Путіна. Але що буде, якщо він виявить чергову слабкість? ГУР уже в Криму висадилася, так, на хвилинку…
Нові “жести доброї волі” це питання часу, а невдоволення режимом Путіна не знаходить вихід, а лише акумулюється, накопичується та “розбухає” як гнійник. Каталізатором став Пригожин – як за життя, і після смерті він залишається загрозою для Кремля.
Таким чином, головний висновок простий – РФ стає слабшим. Втрата найбільш боєздатних підрозділів ЗС РФ наочно демонструє динаміка на фронті, де майже захоплений Бахмут став єдиною “перемогою” протягом року.
Зростають і внутрішні суперечності. Просто нагадаю, що свого часу Распутіна вбили за 3 місяці до Революції – це також стало каталізатором. Процеси “гниття” путінського режиму зсередини видно вже неозброєним оком, а такі показові страти додають не так “стабільності”, як хаосу. Що вигідне Україні.
Подібний прогноз робить також історик та політолог Олександр Кочетков:
«Відповідно, наприкінці цього, на початку наступного року у недоімперії можуть початися цікаві процеси. Влада у Росії неподільна, тому кремлівські очільники обов’язково вчепляться один одному у горлянку. І замахи на відомих впливових людей можуть стати системою. Кадиров вже готується перебратися до Саудівській Аравії?
Боротьба за владу в Кремлі безумовно на користь Україні. І може стати вагомим фактором Перемоги».
Олена Зеленіна. gromada.group