На «России» вже вголос кажуть про міжнародний трибунал та нервують з приводу останнього рішення Ради ЄС. Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав головні фейки та наративи пропаганди РФ за 29 листопада.
- У Москві обговорюють майбутню Гаагу
- Чому РФ бомбить «свій» Херсон
- Як Aliexpress підіймає Росію з колін
- ЄС ставить хрест на путінському «чорному ринку»
У Москві обговорюють майбутню Гаагу
Ще 27 квітня наш Центр стратегічних комунікацій писав про те, що Путіну зараз важливіші «геббельси», ніж «жукови». Рівно за сім місяців колективний кремлівський «геббельс» офіційно передав своєму «фюреру» дві важливі новини. Перша: загроза Гаазького трибуналу цілком ймовірна. Друга: ми маємо його боятися.
Головний редактор RT Симоньян у ток-шоу Соловйова заявила: «Якщо ми примудримося програти в Україні, Гаага, умовна чи конкретна, чекає навіть на двірника, який бруківку за кремлівською стіною підмітає. Що нам від того, що ще один район Києва залишиться без світла чи не лишиться? Масштаб катастрофи, яка охопить Росію, якщо ми примудримося програти, навіть уявити не можна», — заявила Симоньян.
Вона також підтвердила побоювання з приводу того, що Україна може відвоювати Крим, і фактично визнала, що Росії нема чого протиставити Силам оборони України на полі бою — саме тому Суровікін і бомбить цивільну інфраструктуру.
«Ми робимо єдине, що можемо робити в цій ситуації — бомбимо, бомбимо щодня. Бомбимо їхню інфраструктуру. Бачить Боже, ми цього не хотіли. Я чудово знаю, що у владі цього не хотіли», — сказала Симоньян.
При цьому вона впевнена, що дороги назад немає і потрібно йти до кінця, оскільки ця інфраструктура «допомагає Україні воювати і вбивати» вже на «російських» територіях, а трибуналу все одно не уникнути. Гааги боятися — у ліс не ходити».
НАСПРАВДІ, претензію «бачить Боже, ми не хотіли бомбити українські міста» залишимо на «сумлінні» Симоньян, Гундяєва та решти.
А те, що слово «Гаага» вже звучить на головних федеральних телеканалах Росії, означає щонайменше три важливі психологічні проблеми її головних пропагандистів:
- вони вже знаходяться в процесі торгу: поки на рівні «бомбимо українців надалі, може щось й для нас вигорить»;
- вони відверто нервують, ракетна бравада на тлі погано прихованого занепокоєння щодо перспективи міжнародного трибуналу лише підкреслює цю знервованість;
- вони раніше хотіли війни для своєї величі, тепер хочуть війни через свій страх. Це абсолютно різні мотивації.
Фактично Симоньян повторила тезу Геббельса: «Разом йшли – разом й висіти».
Що ж, в цій ситуації, гадаємо, він дав би їй і свою відому пораду: «Май мужність жити в небезпеці!».
Чому РФ бомбить «свій» Херсон
Теза Симоньян про «бомбимо українців, щоб вижити самим», звичайно, не є новою. Хіба що вона прозвучала несподівано відверто.
Решта спікерів РФ формулює її більш завуальовано.
Наприклад, на останньому екстреному засіданні Ради безпеки ООН Небензя заявив, що Росія завдає ударів по об’єктах інфраструктури України у відповідь на накачування країни зброєю із Заходу. А провину за жертви серед мирного населення постпред РФ в ООН переклав на українську ППО. Але це Небензя, який видає з себе дипломата.
А ось Прилєпін, який видає з себе письменника, «загортає» це бомбардування у роз’яснення російськомовним в Україні, які, на його думку, чекали на визволення з боку Москви, а замість цього отримали від неї знищення.
НАСПРАВДІ, за останні дев’ять місяців Росія завдала понад 16 тисяч ракетних ударів по Україні. 97% її цілей – це цивільні об’єкти. Окрема історія – Херсонщина, яку лише за один тиждень росіяни обстріляли 258 разів.
Ще недавно Росія називала Херсон «своїм назавжди», розповідала місцевим жителям з кожного білборда про свою «материнську турботу». Тепер так звана «мати» б’є по місту зі всіх «калібрів», вбиваючи беззахисних людей, яких до того ж встигла записати в російське громадянство.
Питання (крім гаазького), яке мали б дійсно обговорити на федеральних каналах: як на те, що зараз відбувається в Херсоні, мають реагувати «наші громадяни» з Донецька, Луганська, Криму? Адже там також все починалось з «Росія тут назавжди».
Але остання кремлівська концепція «Україна буде російською чи безлюдною» не передбачає таких питань. Й тим паче відповідей на них.
Тому доля тих самих російськомовних українців, які на думку Прилєпіна, «увесь цей час жили в підпіллі, влаштовували таємні пушкінські читання і чекали на визволення», Москву не цікавить і ніколи не цікавила. Бо «своїми» вони ніколи для неї не були.
Як Aliexpress підіймає Росію з колін
З приводу «своїх» дуже показово і те, як імпортне Росія видає за вітчизняне. Нещодавно Путін на святкуванні 15-річчя держкорпорації «Ростех», яка відповідає за ОПК, заявив, що її підприємства «у сьогоднішніх умовах дають унікальний поштовх розвитку високотехнологічних сфер виробництва».
НАСПРАВДІ, про «розвиток російських високотехнологічних сфер виробництва», особливо оборонних, найкраще за все може розповісти терористична співпраця «Герані» та «Shahed».
У продовження теми розробки «власних БПЛА» цікава історія і так званого російського «суверенного дрона» під патріотичною назвою «Добриня».
Виробник систем ППО «Алмаз-Антей», який відомий насамперед розробкою систем «Бук» та С-400, «на виконання наказу Путіна», почав екстрено виробляти цих самих «добринь».
Але вони виявилися дивовижно схожими на китайську гоночну модель дрона iFlight Nazgul5 Evoque F5 F5X за $600. Його комплектують пультом керування Hoshi Radiomaster за $70, який можна придбати на Aliexpress. У російському варіанті китайського дрона замінено корпус та з’явилася наклейка «Добриня».
І попри те, що, на думку навіть Z-пабліків, він малопридатний на фронті, його хочуть продавати МО РФ практично вчетверо дорожче – за $2000. При цьому в сюжеті НТВ, який був присвячений цьому БПЛА, безсоромно брехали, що він є «повністю вітчизняною розробкою і зроблений лише за 4 місяці, тому буде значно дешевшим за аналогічні закордонні зразки».
Ще одна перспективна розробка «Алмаз-Антея» – гексакоптер «Горинич» вантажопідйомністю до 10 кг – теж досить своєрідний випадок імпортозаміщення по-російськи. На лопатях його пропелерів можна розглянути логотип китайського бренду Havoc.
Очолював раду директорів «Алмаз-Антей» близький друг Путіна по КДБ та голова «Ростеху» Чемезов.
А ось ще один приклад російського імпортозаміщення – автомобіль «Москвич», про який так натхненно розповідали по федеральних каналах.
Виробництво запустили з помпою у присутності мера Москви Собяніна та міністра промисловості та торгівлі Мантурова.
При цьому в сюжетах навіть не приховували, що це насправді китайське авто JAC, яке частково розбирається на заводі у КНР, упаковується в контейнер, відправляється до Росії, збирається знову і під маркою «Москвич-3» йде на продаж.
Саме так, певно, і має виглядати «розвиток високотехнологічних сфер виробництва» і взагалі путінське «вставання з колін».
ЄС ставить хрест на путінському «чорному ринку»
І наостанок, про те як працюють західні санкції, завдяки чому Росія, власне, і «підіймається з колін» переважно за допомогою сірих схем з Іраном чи Aliexpress. Як відомо, 28 листопада Рада Євросоюзу включила обхід антиросійських санкцій до списку кримінальних злочинів.
Включення порушень обмежувальних заходів до списку «злочинів ЄС» є першим із двох кроків, спрямованих на запобігання спробам обійти або порушити санкції.
Тепер Єврокомісія має подати пропозиції щодо визначення кримінальних злочинів та покарань за це.
В Росії це сприйняли дуже нервово. І це зрозуміло, адже саме через санкції особисто Путін дав добро на так званий «паралельний імпорт».
НАСПРАВДІ, рішення ЄС дуже важливе і вирішує щонайменше три завдання:
- по-перше, це дозволить не просто заморожувати, а й конфіскувати активи російського бізнесу на території Євросоюзу;
- по-друге, це допоможе відлякати потенційних бажаючих обійти санкції;
- по-третє, це має запобігти проникненню в Росію будь-яких технологій, запчастин та товарів подвійного призначення.
Після затвердження рішення порушниками можна буде вважати як фізичних та юридичних осіб, так і цілі держави, які проти колективної волі Євросоюзу спробують увійти на путінський чорний ринок.
Тому може цілком статися так, що й Aliexpress Росії вже не допоможе. Хоча, як відомо, їй вже ніщо не допоможе.