В естонському місті Отепяе завершив роботу Ерзянський національний з’їзд, скликаний в еміграції через репресії, що посилюються в РФ. Делегатами, після бурхливих обговорень і суперечок, було прийнято резонансні постанови: про нові цілі та завдання національного руху, які включають боротьбу за незалежність і вихід ерзянських територій зі складу РФ, затвердження бажаних кордонів, а також ключові принципи побудови нового державного утворення.
Ерзя — один із найчисельніших фінно-угорських народів РФ, що проживає в Поволжі. Під час Всеросійських переписів населення ерзян нерідко записують під екзонімом «мордва», поєднуючи в одну національну групу з мокшанами, що ускладнює підрахунок ерзян. Загальна чисельність — близько 500 тис осіб. Ерзянська мова — фінно-угорська мова фінно-волзької групи, одна з трьох державних мов Республіки Мордовія, поряд із мокшанською та російською. Визнають християнство (православ’я та лютеранство), а також традиційну національну релігію інешкіпазію.
Вони є одним із небагатьох поневолених Москвою народів, які мають власну систему національних представницьких органів. Вона складається зі з’їзду делегатів від ерзянських політичних партій та громадських об’єднань — Промкса (ерз. Promks), ради старійшин — Атянь Езем (ерз. Atäń Äzem), головного старійшини — Інязора (ерз. Inäzor) та національного суду — Відекуро (ерз. Videkuro). Разом ці органи національного самоврядування називаються Кірдійюром (ерз. Kirdijur). Ерзянський національний рух тричі офіційно засуджував розв’язання російською владою війни проти України: один раз у 2014 та двічі у 2022 році. З ерзянським підпіллям пов’язують підпал військкомату в Рузаївці (Республіка Мордовія), а також поширення антивоєнних листівок у Саранську в липні 2022 р. Також відомо про ерзянських добровольців, які воюють в Україні проти ЗС РФ, є підтверджені дані про втрати серед ерзянських вояків.
Спершу російська влада намагалася через залякування та переслідування активістів взяти під контроль ключові органи Кірдійюр, а зазнавши невдачі — створила паралельні представницькі органи, які очолили працівники бюджетної сфери, тобто люди, які залежать від влади.
«Саме посилення репресій на рідних землях, створення Москвою фейкових структур самоорганізації нашого народу, а також нові військово-політичні виклики підштовхнули нас до негайного скликання З’їзду на еміграції. Ми підготувалися в рекордні терміни — менш як за три місяці. Дискусій щодо місця проведення З’їзду не було. Естонія — це зоря фінно-угорського світу, наш заступник і наша надія. Естонський народ є нашим спорідненим народом, ми вийшли з однієї історико-культурної колиски. Тому як для азербайджанців Туреччина не є чужою державою — так і Естонія для нас не є далеким краєм», — пояснює Віталій Ромашкін, голова Організаційного комітету зі скликання з’їзду.
Вранці 30 вересня до Отепяе прибуло керівництво волості, естонські політики та діячі культури, журналісти й науковці. Все місто було завішане естонськими та ерзянськими прапорами. Культ національного прапора в Отепяе відчувається дуже виразно — саме в цьому місті в 1884 році в місцевій церкві був освячений перший естонський прапор. Відкриття З’їзду ознаменувала церемонія підняття прапорів Естонії та ерзянського національного прапора, за використання якого цьогоріч ФСБ та поліція почала переслідувати ерзян на батьківщині — в Республіці Мордовія.
Засідання у конференц-залі розпочали з хвилини мовчання, вшанувавши пам’ять ерзянського воїна – солдата Збройних Сил України Олексія Вещевайлова, який планував їхати на З’їзд делегатом, проте 26 вересня загинув у бою з росіянами на Бахмутському напрямку на Донеччині. Окрім Олексія, їхати до Отепяе представляти ерзянське бойове братерство мали й інші ерзянські воїни, що воюють на боці України. Одному з них вдалося отримати звільнення на 4 дні і дістатися до Естонії.
До конференц-зали заходить молодий ерзя в однострої солдата Збройних Сил України, моментально перетягуючи на себе увагу преси й естонської публіки.
«Важливість цієї події для нашої нації важко переоцінити. Фактично наш народ опинився за залізною завісою. Понад третина делегатів не змогли потрапити на З’їзд. Тиск із боку російської влади чинився навіть на тих ерзян, які залишилися в РФ і включилися в роботу з підготовки та проведення З’їзду дистанційно. Були люди, які не змогли перетнути всіх кордонів і не потрапили до Естонії. Однак, незважаючи на всі перешкоди, ми змогли скликати З’їзд і залучити до нього не лише аксакалів, а й молодь», — каже Олександр Бутяйкін, боєць Збройних Сил України, молодий ерзянський ветеран.
На розгляд делегатів було винесено дуже гострі політичні питання. Зокрема, було знайдено консенсус щодо найважчої теми — державного будівництва. Виживання ерзян як народу у складі РФ неможливе — такий вердикт делегатів. Вихід — створення федеративної держави Ерзянь Мастор.
З’їзд визнав Республіку Мордовія, Пензенську, Ульяновську, Нижегородську, Рязанську та Самарську області нелегітимними територіально-адміністративними утвореннями, а органи влади цих утворень — органами без представницьких функцій. Такими, що не можуть представляти багатонаціональне населення цих територій.
Після гарячих дискусій делегати заявили, що подальше перебування у складі Російської Федерації територій, де компактно проживає народ ерзя, означає остаточне зникнення ерзян як народу: «Жоден аспект політики Російської Федерації чи Республіки Мордовія не спрямовано на збереження ерзянського народу, його національної ідентичності, культури, мови, релігії. Ба більше, політика, що проводиться Кремлем щодо ерзян, як і інших фінно-угорських народів, націлена на наше якнайшвидше розчинення в російському етносі. Російська Федерація реалізує щодо ерзян політику прихованого етноциду».
Ерзяни не тільки звинуватили російську владу в прихованому етноциді, а й прямо заявили про бажання створити окрему державу, детально окресливши її межі, політичний режим і державний устрій: «Збереження ерзянського народу, його розвиток та реалізація національних, економічних, політичних та інших прав можливі лише у самостійній державі — Ерзянь Мастор. Створення Ерзянь Мастор є головним завданням ерзянського національного руху. З’їзд бачить державу ерзян як абсолютно самостійне демократичне правове державне утворення – федеративну республіку Ерзянь Мастор. У державі Ерзянь Мастор ерзянський народ реалізує своє право самовизначення. Держава бере курс на побудову політичної нації – де ерзянином буде кожен громадянин федерації, незважаючи на його етнічне походження. Реалізація громадянами Ерзянь Мастор права на збереження та розвиток своїх національних ідентичностей, мов та культур буде закріплено у Конституції. Територія держави включатиме землі Республіки Мордовія, Пензенську, Ульяновську, частини Нижегородської, Рязанської та Самарської областей. Адміністративний устрій: 8 кантонів (із яких два — татарські національні) й автономна Мокшанська Республіка. Столиця федерації — Саран Ош».
Окремо було ухвалено політичну програму національного руху, затверджено кордони Ерзянь Мастор, національний герб і гімн. Відомий активіст Арпад Валдаж, який подолав величезну відстань, аби потрапити до Естонії, представив З’їзду власне бачення сучасного становища ерзянської мови та напрямних у реалізації гуманітарної політики незалежної держави ерзян.
Також З’їзд ухвалив, що до моменту проголошення незалежності Ерзянь Мастор боротьбу ерзянського народу за самовизначення очолює Кірдійюр (національні представницькі органи) та особисто Інязор (головний старійшина). Брати участь у формуванні органів Кірдійюр можуть лише ерзяни. Ерзянами З’їзд визнає людей, які відкрито і публічно заявляють про свою приналежність до ерзянської нації і здатні довести свою спорідненість з людиною ерзянського походження — без огляду на рівень сімейних зв’язків. Також ерзянином є людина, яка опанувала ерзянську мову на рівні, достатньому для вільного спілкування, і визнає себе частиною ерзянської нації — навіть не маючи ні краплі ерзянської крові.
Делегати підтвердили повноваження чинного Інязора Сиреся Боляєня та чинного складу Атянь Езем, зобов’язавши їх виконувати свої обов’язки до моменту скликання Промкса в «атмосфері вільного волевиявлення та відсутності репресій і переслідувань ерзянських активістів».
Ерзяни засудили вторгнення ЗС РФ в Україну, мобілізацію на землях корінних народів, висловили солідарність із протестувальниками в Дагестані, Якутії та в інших колоніальних республіках, підтримали Декларацію про деколонізацію Росії, прийняту в Празі 23 липня 2022 року на Форумі вільних народів Росії та закликали народи Російської Федерації до боротьби за розвал імперії та створення на захоплених землях цих народів незалежних держав.
Участь у роботі З’їзду, в статусі гостей, узяли комі, карели, іжорці та марі. У кулуарах були помічені естонські політики і навіть військові, які приїхали до Отепяе, щоб провести низку закритих зустрічей з Інязором.
Загалом естонське представництво на З’їзді було вельми офіційним і представницьким: голова волості Отепяе Янус Баркала, керівник Центру “URALIC” Олівер Лооде, депутат Рійгікогу Райво E. Тамм, віце-канцлер Міністерства закордонних справ Естонії Мярт Вольмер, класик естонської літератури Арво Валтон та інші.
«Інтерес естонців до нас як до спорідненого народу помітно зріс. Головне — З’їзд різко підніс ерзянську тему із фольклорної площини у політичну. У повітрі відчувається наелектризованість: і ерзяни, й естонці розуміють, що Росія зайшла в завершальну стадію свого існування і в 2023 році визначаться кордони нових держав. У цьому контексті З’їзд суттєво додав суб’єктності нашому народу», — ділиться враженнями член президії З’їзду Аріс-Антон Смирнов, політичний емігрант нової хвилі.
informnapalm.org