ХХ століття було часом колоніальних імперій. Їх існування у світі було нормою. Але історія сама довела необхідність демонтажу імперій, як релікту минулого. У третьому тисячолітті колоніальна, войовнича, кочова імперія в Європі — це динозавр.
Тому ліквідація росії, знищення останньої колоніальної імперії в Європі — це історична необхідність, яка здатна зупинити напругу у світі та унеможливити гарячу фазу глобального конфлікту — Третьої світової війни.
Так вважає керівник недержавного аналітичного центру «Українські студії стратегічних досліджень», молодший сержант ЗСУ Юрій Сиротюк. Своїми думками щодо того, як допомогти поневоленим народам нинішньої рф здобути незалежність, а Україні здобути повноцінну Перемогу в російсько-українській війні, він ділився під час зустрічі в АрміяInform.
— Очевидно, не можна перемогти росію лінійно на лінії фронту, зважаючи на її ресурси. Особливо коли війна відбувається на території України, росіяни воюють тут, а відпочивають у себе вдома, в глибокому тилу. Тому те, що Україна почала діяти асиметрично, завдаючи удари по території власне росії, це дуже правильно і вже приносить результати. Наприклад, близько 20% нафтопереробних заводів і нафтобаз росії потрапили під удари, зазнали певних руйнувань. Це вже призвело до того, що росія на пів року зупинила експорт бензину. І кожна наступна аварія на НПЗ буде завдавати відчутної шкоди російській економіці.
Дуже правильно також те, що Україна формує добровольчі підрозділи з громадян росії і представників поневолених росією народів, які хочуть боротися за свою незалежність. І це треба робити інтенсивніше.
Навіть у часи Другої світової війни Українська Повстанська Армія творила прототипи національних армій інших поневолених народів і закликала представників народів срср не воювати за Сталіна проти Гітлера, а воювати за свою незалежність.
Юрій Сиротюк вважає, що незадоволення в росії є вже зараз та буде наростати надалі. І в нашому випадку дуже важливо підтримувати боротьбу поневолених росією народів, бо Україна сама була російською колонією, тож, як альтернативу експорту росією рабства, ми повинні туди експортувати свободу.
— путін продавав «вєлічіє» в обмін на свободу. Те, що ти належиш до «вєлікой страни» і в тебе росте «благосостояніє» (дійсно, росіяни з кожним роком за путіна завдяки продажу енергоносіїв жили трохи краще) продавалося в обмін на особисту свободу.
Тепер уже ані «вєлічія», ані «благосостоянія» немає. Є лише кривава війна, вони все це бачать, а тому в росії неминуче буде наростати незадоволення. Оскільки в росії немає способу вилити це все шляхом мітингів чи виборів, то це рано чи пізно призведе до «бєссмислєного бунта», як це завжди в росії відбувається.
У росії до російсько-української війни розмір росгвардії був більший за сухопутні війська. Тобто в них величезна кількість особового складу залучена в апараті насилля. Контроль за своїм населенням найбільший у світі, мені здається. І поки що росія дуже грамотно справляється з протестами в середині країни, коли в різних регіонах ці протести виникають один за одним, а не синхронно.
Були, наприклад, великі протести в Якутії. Потім ми бачили достатньо великі протести у Башкортостані, які відбувалися в січні цього року. Які були жорстко придушені. Ми вже бачимо повстанську війну Комітету за незалежність Інгушетії на Північному Кавказі. Починається весна, з’являється зелень. Це час, коли варто активізувати повстанський рух цих народів і почати його координувати. Тому зараз дуже важливо, щоб Україна навчилася це робити.
12 березня всі російські добровольчі підрозділи, які представляють власне російських громадян — РДК, ЛСР і Сибірський батальйон, почали проводити операції на території росії, мають там певні успіхи. Але Юрій Сиротюк вважає, що було б добре, якби водночас з ними протести і збройна боротьба спалахнули, наприклад, на Північному Кавказі і в інших місцях.
— Раз ми це вже почали робити, то це треба робити систематично. Раз ми вже почали формувати добровольчі підрозділи з представниками поневолених народів, то треба з цим працювати далі. Якщо ми вже визнали право на незалежність Ічкерії та Інгушетії, а в парламенті лежать десятки подібних постанов, наприклад по Башкортостану, то Україна перша у світі повинна визнати, що вона підтримує боротьбу за незалежність усіх цих країн. Це дуже добре, що ми починаємо переносити війну на їхню територію, починаємо переносити боротьбу за мізки на їхню територію. Я переконаний, що тільки такою групою «Давидів» можна завалити цього Голіафа.
Ті самі опозиційні башкорти просять, вимагають доступу до військовополонених башкирів, щоб вести з ними розмови і формувати на їхній основі підрозділ, на кшалт тих двох, наприклад, Ічкерійських підрозділів, які воюють у складі Збройних Сил України проти рф.
Дехто ставиться до ролі поневолених народів, до ідеї розпаду росії песимістично. Бо, попри те, що там є поневолені народи, які займають величезні території, вони дуже нечисленні, досить часто навіть на своїх етнічних територіях вони є в меншості.
Але насправді й ті нібито 80% населення, які вважають себе росіянами, теж не почуваються добре. Ані на Далекому Сході, ані в Сибіру. Там всюди теж наростає незадоволення. Тому ми повинні переносити війну на їхню територію. Ми повинні максимально використовувати всі протиріччя, які є на території росії — регіональні, економічні, національні.
У росії був величезний парад суверенітетів на початку 1990-х років. Українська держава тільки зараз почала визнавати право на незалежність окупованих росією держав. Уже два рішення Верховною Радою ухвалені — одне по інгушах і одне по чеченцях: засудження російської агресії, геноциду, насильницької депортації в 1944 році.
росія поки що дуже вдало реалізовує інформаційно-психологічні операції. росія зараз відновлює величезну шпигунську мережу, яка має займатися диверсіями. Тому ми так само повинні це робити. Ми повинні запускати цифрові радіостанції, які мовитимуть для поневолених народів. Ми повинні мати телеканал, який транслював би проукраїнську позицію для чеченців їхньою мовою годину на день, башкортську годину тощо, щоб ці народи знали, що Україна дуже активно їх буде підтримувати.
Ліквідація російської імперії — це питання для нас екзистенційне, а не теоретичне, переконаний директор недержавного аналітичного центру «Українські студії стратегічних досліджень». А в теоретичному аспекті, якщо раніше ми наштовхувалися на нерозуміння наших західних партнерів, то нині на Заході думка потроху міняється. Якщо раніше про це говорити не можна було, то тепер розпад росії серйозно обговорюють аналітики, які починають формувати певну політичну позицію. Табу на цю тему зняте.
— Наприклад, провідний аналітик Джеймстаунського фонду у Вашингтоні, голова програми вивчення Південної та Центральної Європи в Інституті дипломатичної служби Державного департаменту США Януш Бугайський написав книжку «Неспроможна держава. Інструкція з розшматування росії». І він чітко аргументує, чому цього не треба боятися, чого треба це модерувати, чому не треба боятися неконтрольованого розподілу ядерної зброї, чого не треба боятися, що Китай захопить всю росію, чому не треба боятися масової різанини на території теперішньої рф, величезного простору хаосу і так далі.
Поки що світ страждає від того, що думає, що є поганий режим путіна, і треба знайти «хороших русскіх», які його замінять. Дуже важливо, щоб ми не робили тієї ж помилки, щоб ми не шукали в росії хороших росіян.
Нині росіяни на собі відчувають, наскільки це неприємно, коли в них тривога кожен день, у цьому сенсі, мені здається, українська держава робить все правильно. Ми ніколи мирно не зможемо жити з тією країною, яка є росією в нинішньому вигляді. У питанні демонтажу рф Україна має бути законодавцем мод, ми маємо вести за собою, переконувати, що це процес незворотний. Ми маємо все робити, щоб виховувати майбутніх лідерів поневолених народів, бити по больових точках путінського режиму.