ЕС продлил «крымские» санкции

Немає проблем, немає голосів

         

23.06.2016

 Українські електоральні реалії доводять, що у нас часто-густо голосують за того, хто виступає проти чогось. Тому, така шаблонна стратегія як «проблемна» залишається однією з найбільш ефективних, за умови додержання алгоритму її використання. Вона може бути як стрижневою для місцевих виборів, і її може вистачити місцевій партійній організації для досягнення сприятливого результату, так і підсилити певну лінію загальнонаціональної кампанії партії під час парламентських виборів. Але тут першочергове значення має саме послідовність вчиняемих активностей та вдало розрахований хронотоп процесу (все має відбутися саме тоді, коли це дійсно потрібно).

Головна гіпотеза використання цього шаблону полягає у тому, що виборці очікують того, хто вирішить важливу для них проблему. Тому вже під час виборчих перегонів потрібно впевнено довести свої можливості у цій сфері і для остаточної перемоги їм буде лише віддати свої голоси за цю партійну організацію і наділити її владними повноваженнями.

Цей шаблон, окрім чистого типу має декілька різновидів: популістичний та трансформаційний, але про них буде йти мова у наступних статтях. Цього разу ми зупинимося на базовій моделі та розпишемо покрокову «шпаргалку» для місцевих партійних організацій з її використання.

1. Визначити проблему

Вдало визначена проблема – це вже половина результату. Вона має відповідати наступним умовам:

1. Бути реальною. Жодних гіпотез і фантазій, не треба нічого притягувати «за вуха», аби продемонструвати своє «унікальне позиціонування», стиль, нестандартність мислення. Тут чим простіше, тим краще: розбиті дороги, проблеми з вивозом та утилізацією побутових або промислових відходів, низька якість питної води тощо.

2. Хвилювати достатню кількість виборців. Чим більше занепокоєних, тим більше голосів. Це варто протестувати ще під час першого передвиборчого соцдослідження. Адже ієрархія місцевих проблем в уявленні виборців може відрізнятися від ієрархії проблем в уявленні партійного керівництва або купки активістів. Тобто МАФи із «соціальним хлібом», які стоять на газонах, для одних це спотворення обличчя міста, а для інших – можливість купити дешевий хліб, в умовах коли населення стрімко зубожіє. І яка група виборців в цьому випадку буде більш впливовою та результативною у виборчому процесі?

3. Бути «підйомною». У партії має бути ресурс для того, аби «проковтнути» цю проблему. Адже лише декларації та заяви не дадуть виборцям впевненості у тому, що саме ця організація є головним адвокатом у цьому питанні. І якщо ця впевненість не з’явиться, то навряд чи усі передвиборчі зусилля перетворяться на голоси у бюлетенях.

2. Підготувати «комітет з вирішення проблеми» та забезпечити його необхідними інструментарієм.

Від організаційної готовності до запуску цього проекту залежить дуже багато, адже перше враження можна зробити лише один раз. Тож необхідно опрацювати наступні моменти.

1. Обличчя вирішення проблеми. Люди будуть вам вірити, коли побачать, що справою займаються професіонали. Тому поруч з партійними фронтменами мають кандидувати і галузеві фахівці. Саме вони зможуть довести серйозність намірів вирішити проблему та фахово пояснити як це буде зроблено.

2. Гранднарратив. Повинен бути план, програма, маніфест тощо у якому буде розписано, як буде вирішена проблема. Цей документ буде дискутуватися у професійних та експертних колах, народжуючи відповідні новини та інтерпретації, а також спрощуватися до рівня агітаційних матеріалів, меседжів, рекламних роликів для масового вжитку.

3. Коаліція на підтримку. У постмайданну епоху суттєво збільшився вплив та авторитет громадських організацій. Тому партнерство з ними дає дуже важливі дивіденди для політичних сил. Тож варто щонайактивніше залучати їх до розробки, обговорення та реалізації вашого плану вирішення проблеми. По-перше, це додасть авторитету самій програмі дій; по-друге, це буде позитивно впливати на імідж самої партії в очах виборців; а, по-третє, члени громадських організацій теж виборці і вони радо віддадуть свої голоси тій політичній силі, з якою вони будуть мати спільні інтереси.

3. Заявити свої права на статус головного «вирішувателя» проблеми.

Виборці мають отримати чіткий сигнал від партійної організації, що вона йде на вибори для того, щоб у представницьких органах влади зайнятися розв’язанням саме цього наболілого питання. Тобто перша інформаційна хвиля має бути направлена на те, щоб поруч із назвою партії відразу згадували про намір вирішити проблеми та навпаки.

Як це може бути:

1. Ударний медіазахід, наприклад прес-конференція за участі партійних лідерів та представників партійного «комітету з вирішення проблеми». На ній перший номер списку/голова місцевої партійної організації заявляє, що «наша партія йде на вибори для того, аби в нашому місті раз і назавжди були вирішене це важливе питання». А вже як це буде робитися пояснюють експерти-кандидати. Про те що громадськість буде контролювати цей процес обов’язково має додати відомий волонтер-урбаніст. А вишенькою на торті має стати цікава презентація основних положень гранднарративу.

2. Рекламна кампанія, головною метою якої буде фіксація у виборців відповідей на питання ХТО? і ЩО? буде робити. Для цього може, навіть, вистачити носіїв зовнішньої реклами, але, якщо дозволяє ресурсна база, то варто задіяти рекламні потужності у ЗМІ та мережі Інтернет.

4. Почати «розшивати» сигнал та залучати в активність широкі маси виборців.

Після того, як партія гучно заявила про свої наміри, потрібно донести до виборців ЩО, ДЕ? КОЛИ? ЯК? буде зроблено, а головне – що конкретно вони здобудуть у разі голосування за політичну силу? Якщо відповідей на ці питання не буде у листівках, газетах та повідомленнях у ЗМІ, то партія одразу ризикує втратити ініціативу, яка вона здобула на старті.

Особливу увагу варто приділити організації тих заходів, які будуть розкривати зміст плану вирішення проблеми, популяризувати експертів-кандидатів та створювати цікавий контент для ЗМІ. Це можуть бути кругли столи та конференції, публічні дебати.

На цьому етапі дуже важливо кожну активність використовувати для того, аби залучити до неї якнайбільше виборців. Це може бути збір підписів на пікетах «за» або «проти» чогось, створення тематичних електронних ресурсів з геймізованими процедурами, подача електронних петицій, проведення формуючих опитувань та постійний зворотній зв'язок. Наприклад «гаряча лінія» на яку можна повідомити про події, що стосуються вирішуваної проблеми та довідатись про засоби партійного реагування на це повідомлення.

5. Постійно надавати докази здатності впоратися із проблемою.

Постійно підтримувати впевненість людей у тому, що в разі сприятливого результату партія буде здатна виконати свої обіцянки, життєво необхідно. Тому важливо спланувати цікавий подієвий ряд та передбачити експертні інтерпретації.

Цінність використання експертного пулу полягає у тому, що вони ніби демонструють об’єктивну та виважену позицію у свої коментарях. Але насправді їх тлумачення подій та інформації може носити маніпулятивний характер і не завжди відповідати об’єктивній дійсності, проте це завжди можна пояснити фразою: «я художник, я так бачу» і «поета може образити кожний». Та як би там не було, меседжі, які тиражують експерти за посередництва ЗМІ укорінюються у свідомості виборців, спрощуються, і, з рештою, стають їх власною позицією яку вони починають відстоювати, агітуючи за політичну силу на кухнях, у транспорті, на перекурі.

Одним зі слабких місць використання цього шаблону є неконтрольований відхід суто у віртуальну меіаплощину. Насправді однією з головних умов є створення щільного подієвого ряду. Який буде підтверджувати імідж партії не як тих, хто лише веде розмову про проблему, а й людей, що роблять справи/щось корисне для виборців. Вдалий подієвий ряд має відповідати наступним характеристикам.

1. Бути зрозумілим. Це той випадок, коли те, що відбувається під час події має сприйматися виборцем без додаткових натяків та роз’яснень.

2. Бути цікавим. Не варто забувати, що журналістам більш подобається готувати матеріали про яскраві події. Тобто треба підготувати певні елементи перфоманса, які «зроблять» цікаву картинку. Тоді інформація про подію зможе поширюватися і у вірусний спосіб.

3. Бути корисним для виборців. Якщо представники вашої цільової аудиторії будуть казати: «краще вони б ці гроші віддали пенсіонерам», то ця подія дійсно була програшною для партії.

4. Бути корисним для штабу. Після масового заходу у штабістів повинна залишитися маса контактів виборців. Якщо цього не сталося, то захід можна вважати невдалим.

6. Провести мобілізаційний мегазахід.

Мегазахід має стати масною крапкою напередодні «дня тиші». Він може бути як один – десь у центрі міста, так і у вигляді низки одночасних подій на всій території населеного пункту. Адже ми знаємо, що завжди однією з найважливіших проблем під час організації та проведення мобілізуючих заходів є таж сама мобілізація виборців. До того ще додайте логістичні витрати. Тому «вивід» виборців на мегазахід по місцю буде менш виснажливий як для партії, так і для активістів, і більш відповідати умовам мобілізації та доводу у день голосування.

Які завдання виконує мобілізаційний мегазахід:

1. Заявка на перемогу. Виборці люблять долучатися до переможців, а фаворитів визначають за їх здатністю робити масштабні речі.

2. Нагадування про дату виборів та важливість участі у них. Ще раз повторити, що виборець конкретно отримає, якщо піде та проголосує за політсилу – вирішення значної проблеми.

3. Демонстрація команди. Фронтмени, які протягом кампанії брали участь у різноманітних медіазаходах, подіях, зустрічах мають ще раз яскраво і чітко «засвітитися» у поєднанні з партійним брендом.

4. Тест мобілізаційної системи партії. Не зібрали виборців на мобілізаційний захід – не зберуть і на голосування.

5. Створення вагомого інформприводу напередодні «дня тиші». Необхідно максимально використати можливості ЗМІ та «забити» собою ефір. А з початком «дня тиші» кинути усі сили на соцмережі та інтернет-ресурси.

Отже, головними умовами вдалою реалізації шаблону «проблемної» виборчої стратегії є чіткий аналіз власних ресурсів та можливостей, що вони дають; вдала організація процесу у часі та просторі та постійне підтвердження подіями і конкретними справами своїх намірів. А найголовніше, на виборах гірше невирішеної проблеми, є проблема, що вирішена завчасно. Тож, треба поспішати робити виборцям добро, але неквапливо. 

Микола Волгов. Політичний консультант, виконавчий директор АП «POLITCONSULTANT.org» для “Українського політичного монітору»

Теги:

 

Комментарии

Имя: 
27 + 30 = ?
Оставить комментарий: 
Відмінити
  Первый Российский Анонимный Народный Кандидат начинает свою работу