Політолог Тарас Чороновіл про вибори, Пола Манафорта, фальшстарт передвиборчих кампаній, рекламі Тимошенко на каналах Пінчука, порохоботах та юлєботах, тижневих планах, побудовах виборчих кампаній конкурентів, визначальності лютого – березня та впевненості Гриценко у програмі Миколи Спірідонова Метод Спірідонова.
Робота політтехнологів інколи є не просто відповідальною, а й вирішальною не тільки для політиків, а й для всієї країни. Ту ж саму Партію Регіонів в свій час можна було зробити зовсім іншою, не такою, звісно, як прозахідні, але дуже прийнятною, абсолютно нормальною українською партією. З приходом Пола Манафорта всі попередні політтехнологи були звільнені, і, власне, ПР почала шлях до свого сумного кінця. Його ставка на розкол суспільства принесла величезну шкоду всім.
Моє очолювання штабу Януковича було доволі символічне, справжній штаб знаходився на Музейному провулку, їх взагалі було п’ять, від медведчуківського, який очолював Адміністрацію президента, до мого «білого», де я мав взяти на себе всю відповідальність. Так би мовити, розстрільна стаття. Я був, скоріше, не за Регіони, а проти Ющенка. І єдине, за що я щиро вдячний Полу Манафорту, це за те, що він дав мені змогу попрощатися з цією діяльністю
Враховуючи попередній політ-технологічний досвід, можна сказати, що офіційний старт теперішньої виборчої кампанії почався доволі мляво, враховуючи, що відбувся колосальний фальстарт цілого ряду основних гравців. Стосовно президента, припустимо, це зрозуміло – з одного боку він повинен звітувати за свою діяльність, демонструвати підтримку якихось позицій, з іншого це все ж таки піар. Але, коли основні гравці включилися в виборчу компанію кілька років тому, то погану роль відіграв ряд політтехнологів, що просто зазомбували своїх підопічних достроковими виборами, як президентськими, так і парламентськими.
І більшість тіньових штабів, що збирали кошти, розробляли технології, якраз вели роботу, яка до цього фальстарту й призвела. Та ж сама Тимошенко, по суті, стартувала вже тричі. Останній старт був рік тому, а вести кампанію рік на серйозному напруженні в принципі неможливо. В той же час ведеться багато розмов, перш за все, нею самою, що їй перешкоджають у медійній підтримці і навіть блокують виступи в ВР. Але ми бачимо певні канали, де вона має по півтори години ефіру.
Тому, коли вона каже, що її не пускають на жоден канал, перебуваючи за цей день на четвертому з них, це дещо не схоже на істину. Зараз відбулись певні події, Тимошенко вийшла на серйозний контакт з групою Новінського і, відповідно, Ахмєтова. Зустрічі, які вона мала з Новінським, з Добкіним, призвели до того, що сторона Медведчука ввійшла з ними в клінч. Скоріш за все, до парламентських виборів ці питання будуть розв’язані, але зараз конфлікт є.
В той же час ми могли побачити, як після випуску «Новин» на пінчуківському каналі, після переговорів Тимошенко з Пінчуком, який раніше ненавидів Тимошенко за свого тестя Кучму, раптом почали її рекламувати, причому відвертою джинсою. І, якщо зазначити, що ця джинса йде в базовому випуску новин, то можна вважати, що вже вироблена певна тактика. Насправді для команди Порошенка було б краще, якби її пускали на всі телеканали – вона б більше вичерпалась.
Інформаційний світ сьогодні не такий, як раніше, є інтернет, є соціальні мережі, і ми бачимо там активну агітацію. Чомусь прийнято говорити про надвелику кількість порохоботів, але чисельність юлеботів насправді при цьому чи не більша, і весь час ідуть чисельні і спрямовані інформаційні атаки. Тому говорити про те, хто має більше можливостей, а хто менше – це дуже спірне питання, і хто має переваги в цілому, визначити важко. Але, в будь-якому випадку, ті, хто почав кампанію занадто рано, першими видихались, вичерпали теми і змазали момент старту. А момент старту для будь-якої кампанії є знаковим. Відбувається певний розгін, якщо вона розписана чітко по тижнях. До речі, тижневий план в Україну завіз також Манафорт, раніше він не застосовувався, це є американський метод. Щоправда, він же його і спрофанував. Але, коли основні акцентні теми розписані від старту, старт дістає колосальної ваги. Це може змістити результати до 10-12%. От зараз всі чекають, що відбудеться, коли станеться старт Порошенка.
Буде старт Порошенка – буде і старт Тимошенко. Незважаючи на активну роботу по Томосу, яка вже здається кампанією, все одно буде формальний старт, він їх розділить, буде певний момент інформаційного вибуху. Багатьом іншим, які дуже рівно вели виборчу кампанію і затягнули, це зробити буде набагато важче. Влада завжди має один плюс та один мінус. Плюс в тому, що вона, виконуючи свою безпосередню роботу, має можливість говорити про це і під час виборів, і задовго до виборів. Але опозиція має колосальну перевагу через те, що вона має тільки пропозиції. Всі претензії йдуть до влади, і саме це для влади є мінусом.
Взагалі в Україні президент зазвичай переобирався. Залишитись на другий термін вдалося лише Кучмі.
Те, що Кучма повторно обрався на 1999 рік, коштувало життя моєму батькові, репутації цілого ряду лідерів «Канівської четвірки», дискредитації Мороза. Насправді це були страшні, жорстокі вибори. Ліпше б у нас такого стилю повторних каденцій не було
Взагалі, звісно, Україна не Росія. У нас ніхто наперед не знає імені майбутнього президента. Будь-який прогноз може бути виключно суб’єктивною точкою зору. Але як би не було, на сьогоднішній день вимальовується двійка, і що б не робили з технологічними проектами на кшталт Зеленського, як би не активізувались такі люди, як Гриценко та інші, в другий тур виходять Порошенко й Тимошенко. І від того, як стартує Порошенко, залежить, з якими відсотками вони туди підійдуть, на кого саме почнуть орієнтуватись і еліти, і населення. Лютий- березень будуть для багатьох визначальними.
Безумовно, йде поляризація, і власники медіа, замість того, щоб заробляти гроші на медійному продукті, заробляють політичний капітал. Є ще одна людина, яка вірить, що вона може зайти в другий тур, це Гриценко. І він, певне, єдиний, хто в це вірить, решта не сподівається. Той самий Бойко сам сказав в ефірі телеканалу «Наш», що без тих територій на Донбасі, які сьогодні непідконтрольні Україні, та Криму, перемогти він не може в принципі, і тому «хай переможе Тимошенко – вона вижене оцих, що при владі». І зрозуміло, що в цілому вся так звана «друга група» – це ті, що працюють на парламентські вибори. Той же Садовий. Інтелігентна людина, прекрасно розуміє, що в другий тур він не вийде ніяк.
Але він не об’єднується з Гриценком, бо тоді його «Самопоміч» в парламент не входить. Тим більше, що в самій «Самопомочі» стався розкол, і ми бачим, що раптом з’явилась, наприклад, ціла серія авторів на доволі поважних ресурсах, причому авторів старих, що давно пишуть, не вискочок, які видали ряд статей про майже готового президента пані Сироїд. Якби Садовий відмовився йти на вибори, то він, щонайменше, втратив би партію. Хоча незрозуміло і на що опиралася б Сироїд – київське ядро партії зруйноване, а на три чверті партія львівська. Насправді, Сироїд перемогти Садового не могла за означенням, але могла обвалити рейтинг партії внутрішнім конфліктом, тому Садовий пішов на випередження.
Ну, і зрозуміло, що є велика група технічних кандидатів. Коли ми бачимо, як велика група кандидатів бореться проти Порошенка як проти свого суперника, виливаючи на нього велику кількість негативу, звинувачень, висуваючи нескінченні претензії, але при цьому жодним чином не чіпає персони Тимошенко, звісно, зрозуміла їх присутність у списках саме як «технічок», бо, коли йдуть на вибори, критикують своїх найвірогідніших опонентів. А хто ж, як не Тимошенко, сьогодні найбільші шанси демонструє?
Так само і історія з Зеленським – це взагалі окрема історія. Якщо у людини сьогодні є високий рейтинг, це зовсім не означає, що він не може бути технічним кандидатом.
Але, як би не було, про прогнози можна буде говорити ближче до кінця лютого. І видається, що в кінцевому підсумку мають домінувати шанси Порошенка.