Фотографія з батьками президента за столом на кухні розділила «прогресивну спільноту» на дві частини: «який жах і треш» або «я не буду про це писати», що в перекладі на людську мову означає: «який жах і треш, але я зроблю вигляд, що вище цього»
В Орхана Памука є роман «Стамбул». У ньому є новела про нікому не відомого майстра манекенів, який не міг їх збути, бо робив не красивих блондинок чи струнких м’язистих брюнетів, а кривоногих носатих турків. І турки не хотіли бачити собі подібних.
Фотографія з батьками, навіть якщо вона тисячу раз постановочна, відобразила 99% кухонь українців. А люди не хочуть бачити самих себе. Їх бісить, що вони, як в дзеркалі, бачать свої кухні.
Те, що Зеленський переїхав на держдачу, не викликало такого обурення, як те, що люди побачили вчора. Бо вчора зникла казка, зник міф, зникло все те, що їх відділяло від президента.
От Єрмак поставив на стіл виноград і тортик, і всі просто скривились: ну яка мама зустріне свого сина тортиком, а не борщем. Він нам прибрехав, сказали люди і забули про це. А Зеленський показав пересічного українця з гранчаком і смаженими курячими ніжками. І напоровся на зраду.
Люди хочуть бачити красивих білявок і високих блакитнооких блондинів, навіть якщо вони невисокі і не блакитноокі. Просто так влаштовані люди.