Велика війна Росії проти України змусила країни, що розташовані у відносній близькості до РФ, замислитися над власною безпекою. Багато з них почали активно озброюватися, обмежувати в’їзд росіянам, посилювати санкційний тиск. Втім, деякі не обмежилися лише «класичними засобами», а пішли далі, вирішивши позбутися навіть згадки про російську присутність.
«Ні» радянському минулому
З початком повномасштабного вторгнення Росії проти України активізувалися дискусії про знесення пам’ятників радянській армії та інших залишків спадщини СРСР. Їхній демонтаж вже розпочалося в країнах Балтії. Найактивніша тут Естонія – 4 серпня уряд країни ухвалив рішення прибрати з публічного простору усі радянські пам’ятники. Вже 16 серпня у місті Нарва та найближчих околицях було перенесено шість радянських монументів, зокрема танк Т-34. Це була чи не найбільша хвиля демонтажу пам’ятників епохи СРСР в Естонії за останні п’ятнадцять років.
Подібна спроба декомунізації відбувалась у далекому 2007 році, однак завершити її так і не вдалося. Саме тоді відбулися події, відомі як «бронзова ніч» — масові погроми, спровоковані Росією під час демонтажу монументу невідомому солдату («Бронзового солдата») у Таллінні. Цього разу обійшлося без серйозних зіткнень. Після демонтажу нарвського пам’ятника Естонія зазнала наймасштабніших за півтора десятиліття кібератак.
Втім, владу Естонії це не зупинило: в подальшому Комісія з військових поховань Міністерства оборони ухвалила рішення щодо перенесення 22 могил радянських солдатів часів Другої світової війни.
Не відстає від північної сусідки Латвійська Республіка. 12 травня Сейм Латвії зняв юридичну перешкоду для знесення радянських пам’ятників на території країни, а 23 серпня розпочався демонтаж найбільшого монумента радянської доби в країнах Балтії — пам’ятника солдатам радянської армії у парку Перемоги.
Роботи тривали три дні. 23 серпня прибрали статуї трьох воїнів, а 24-го демонтували жіночу фігуру. Завершення демонтажу постаменту відбулося 25 серпня, коли під оплески та схвальні вигуки присутніх на землю впав 79-метровий обеліск із зірками — останній елемент меморіального комплексу. У відповідь на плани демонтажу, попри заклики поліції, біля монумента зібралося близько 50 протестувальників, акцію яких розігнали, а кількох людей затримати.
Саме з причини убезпечення згубного впливу Москви латвійцям заборонено мати подвійне російське громадянство. Адже, за словами президента Егілса Левітса, ті, хто підтримує війну Росії, повинні втратити дозвіл на проживання.
У Литві також розгорнулися бурхливі дискусії щодо долі радянських пам’ятників, деякі з яких вже вдалося прибрати. У Клайпеді, зокрема, відбувся демонтаж монумента «Перемога і слава Радянської Армії». Також демонтовані інформаційні щити з написами про звільнення міста Клайпеди литовською та російською мовами, кам’яна плита з написом про вічну пам’ять «убитим та загиблим в’язням фашистських таборів». На пам’ятнику мають залишитися лише імена загиблих воїнів.
У відповідь 6 липня посольство РФ у Вільнюсі в своєму Telegram-каналі у класичній пропагандистській манері заявило, що знесення меморіалу радянським воїнам у Клайпеді викликає гіркоту та обурення.
Окрім ліквідації реліктів радянської доби, литовці мають й власні креативні «фішки», як боротися із «руским міром». Так, на початку серпня відновила свою роботу радіостанція «Радіо Правда», призначена для російськомовних Європи і Азії. За словами представника Литовського центру радіо та телебачення Валдаса Камінскаса, трансляції «спрямовані проти дезінформації, війни, щоб компенсувати російську, антиукраїнську пропаганду». А один із найбільших і найпопулярніших у Литві Пакруойський маєток офіційно відмовився приймати туристів із Росії. Представник пам’ятки Гедрюс Клімкявічюс пояснив позицію тим, що росіяни знищують не лише українців, а й українські культурні цінності. Винятки становитимуть лише ті громадяни РФ, які підтвердять, що вони постраждали від путінського режиму і отримали дозвіл на проживання в Євросоюзі.
«Ми не хочемо, щоб росіяни насолоджувалися створеними нами цінностями, користувалися красою та пізнавали історію, яка була в минулому і яку ми створюємо щодня», — заявив Клімкявічюс.
Варто також зазначити, що і Латвія, і Литва першими в Європі визнали Росію країною – спонсором тероризму.
Вічна декомунізація
А що ж країни Вишеградської групи? Республіка Польща з перших днів війни дуже гостро відреагувала на російську агресію, почавши активно допомагати Україні, а відтак ставши найвірнішим її союзником. Це не сподобалося Москві, яка одразу заговорила про «денацифікацію» польського населення. Варшава одразу відреагувала – не лише зміцнюючи власні збройні сили, зводячи захисні споруи на кордоні, впроваджуючи візові обмеження для росіян, вона почала очищати польську територію від рудиментів епохи соціалізму.
На тлі кампанії з демонтажу радянських монументів у Східній Європі Варшава й собі почала втілювати практику знесення пам’ятників радянської доби, зокрема тих, що прославляють солдатів Червоної Армії та інших «визволителів» Польщі. Загалом, за словами голови Інституту національної пам’яті (ІНП) Кароля Навроцького, за останні три місяці було прибрано 20 радянських пам’ятників із 60-ти, що є у списку.
«Надолужуємо деяку нестачу останніх років, але я хотів би бути тим головою ІНП, який завершить процес декомунізації публічного простору у Польщі», – наголосив Навроцький, додавши, що також матиме місце відновлення розслідування комуністичних злочинів.
А ось у сусідній Чехії почали масово практикуватися народні методи боротьби із радянською спадщиною. У відповідь на російську агресію в Україні чехи почали самочинно пошкоджувати пам’ятники червоноармійцям часів Другої світової. Зокрема, у місті Пржібіслав монумент Червоній Армії неодноразово піддавався актам вандалізму, через що міська влада вирішила тимчасово зберігати його у сховищі. Схожа історія з пам’ятником червоноармійцям у місті Куржім, однак його, на відміну від пржібіславського «побратима», не ховають, а постійно чистять комунальні служби міста.
Водночас міністерство освіти країни ухвалило рішення, згідно з яким кілька сотень російських та білоруських студентів, які навчаються на технічних спеціальностях у чеських університетах, будуть змушені припинити навчання або змінити фах. Однак обмеження не стосується тих, хто шляхом подачі заявки у формі листа до ректорату, дистанціюється від війни Росії проти України.
Словаччина пішла ще далі – там оголосили про призупинення співпраці із Росією в галузях науки, досліджень та обміну студентами.
Також Словаччина не надсилатиме державних стипендіатів до Росії та не прийматиме російських у себе, а вивільнені кошти будуть спрямовані на підтримку двосторонніх проєктів з Україною або на підтримку працевлаштування українських науковців.
Навіть лояльна до Росії Угорщина приєдналася до подібного роду санкцій. Федерація гімнастики Угорщини не допустила до участі у турнірі Gracia Cup з художньої гімнастики (28-29 серпня, Будапешт) російських та білоруських спортсменок.
Гімн України та бургер-націоналіст
Не залишилися осторонь процесів «демонтажу» усього російського й деякі скандинавські країни.
Так, приміром, у Гельсінкі не обійшлося без власної «декомунізації». Річ у тім, що у 1990 році столиця Фінляндії отримала у подарунок від СРСР монумент «Мир у всьому світі», що є збільшеною копією однойменного пам’ятника біля Університету дружби народів в Москві. Вже тоді він став предметом гострих суперечок: у 1991 році група студентів облила монумент смолою та вкрила пір’ям, а кілька років потому була здійснена невдала спроба його підірвати, проте це не завадило пам’ятнику «Мир у всьому світі» простояти більше трьох десятиліть. Усе змінило широкомасштабне вторгнення Росії в Україну.
4 серпня пам’ятник зняли з постаменту та перенесли до сховища Музею мистецтва. Подальшу долю скульптури столична влада і керівництво музею визначать дещо пізніше.
На знак підтримки і солідарності з українцями, яким довелося втекти від війни, у двох містах Фінляндії біля кордону з РФ – Лаппеєнранта та Іматра – щодня звучить Державний гімн України, що лунає з даху міського театру в торговому центрі Iso-Kristiina. Окрім того, у Лаппеєнранта тепер піднімають український прапор на флагштоку перед мерією та на території порту.
Подібне можна почути на місці майже столітньої дамби на річці Іматранкоскі поблизу міста Іматра, під час відвідування якої російські туристи, замість музики фінського композитора Яна Сібеліуса, звуками якої раніше супроводжувалося підняття шлюзів, змушені слухати «Ще не вмерла України ні слава, ні воля!». До речі, дамба розташована всього за декілька кілометрів від фінсько-російського кордону і серед туристів з РФ користується дуже великою популярністю.
Незвична історія сталася цьогоріч в іншій скандинавській країні, Норвегії, здійснивши серед росіян чималий галас. А все через бургери.
Річ у тім, що у всесвітньовідомій мережі ресторанів швидкого харчування McDonald’s буцімто нещодавно почали продавати сандвіч під назвою «Бандера». Після того як про це стало відомо, соцмережі фаст-фуду почали атакували росіяни зі звинуваченнями закладів у нацизмі. Також новину підхопили деякі російські пропагандистські ЗМІ.
Утім, ця історія, що є звичайною російською дезінформацією, звісно, не є правдивою. Burger Homestyle Bandera вже кілька років є в меню мережі McDonald’s у Норвегії, та й взагалі не має жодного відношення до історичної постаті лідера ОУН Степана Бандери. До слова, «bandera» в перекладі з іспанської означає «прапор», а цей бургер містить начоси та ґуакамоле, відсилаючи, таким чином, нас до мексиканської кухні.
Незвична історія сталася цьогоріч в іншій скандинавській країні, Норвегії, здійснивши серед росіян чималий галас. А все через бургери.
Річ у тім, що у всесвітньовідомій мережі ресторанів швидкого харчування McDonald’s буцімто нещодавно почали продавати сандвіч під назвою «Бандера». Після того як про це стало відомо, соцмережі фаст-фуду почали атакували росіяни зі звинуваченнями закладів у нацизмі. Також новину підхопили деякі російські пропагандистські ЗМІ.
Утім, ця історія, що є звичайною російською дезінформацією, звісно, не є правдивою. Burger Homestyle Bandera вже кілька років є в меню мережі McDonald’s у Норвегії, та й взагалі не має жодного відношення до історичної постаті лідера ОУН Степана Бандери. До слова, «bandera» в перекладі з іспанської означає «прапор», а цей бургер містить начоси та ґуакамоле, відсилаючи, таким чином, нас до мексиканської кухні.