У нас відкрито в парламенті працює фракція на чолі з другом Путіна. Тому нам потрібно “притиснути” всю цю російську агентуру, щоб вона не почувалася тут так вільно, припинити всі ці скупки телеканалів Медведчуком і взятися за самого Медведчука.
Про це Цензор.НЕТ розповів в інтерв’ю журналіст, учасник Тристоронньої контактної групи (ТКГ) з мирного врегулювання ситуації на Сході України Денис Казанський.
“Війна йде майже сім років. А де сім, там і десять. Зрозуміло, що завтра ця ситуація не вирішиться. На Донбасі вона навіть гірше, ніж в Придністров’ї, тому що все одно гинуть люди. Це затяжний, неприємний і дуже виснажливий конфлікт. Поки я не бачу особливих приводів для оптимізму”, – зазначив він.
“(Нам треба. – Ред.) передовсім, усвідомити і зізнатися самим собі (наскільки б ця правда не була неприємною), що це надовго і завтра не вирішиться. Більш того, поки у нас є такий агресивний сусід, як нинішня Росія, існує загроза повторення такого роду сценарію в інших регіонах. Нам потрібно своє життя повністю вибудовувати з розумінням цієї ситуації. По суті, діяти, як Ізраїль. Там усвідомлюють: у них немає права на помилку, немає можливості терпіти корупцію і закривати очі на діяльність ворожої агентури. Ізраїльтяни розуміють, що не можуть дозволити відверто ворожим силам вести будь-яку діяльність всередині держави, обиратися в Кнесет і так далі. Уявіть, якби у них в парламенті була фракція, яка відкрито б діяла в інтересах, скажімо, Ірану. Такого не може бути! А у нас відкрито в парламенті працює фракція на чолі з другом Путіна. Тому нам потрібно “притиснути” всю цю російську агентуру, щоб вона не почувалася тут так вільно, припинити всі ці скупки телеканалів Медведчуком і взятися за самого Медведчука”, – акцентував Казанський.
Разом з тим, на його думку, посадити Медведчука навряд чи вдасться: “Швидше за все, він просто відразу втече з України”.
“Але питання з Медведчуком потрібно вирішувати. Він відкрито фінансується Росією. Це не секрет. На його дружину там оформлено велику кількість активів. За офіційною інформацією, вони отримують дотації від російського уряду. Наприклад, Новошахтинський нафтопереробний завод, який частково оформлений на Оксану Марченко, отримує колосальні кошти у вигляді дотацій з російського бюджету. Тобто, Кремль фінансує Медведчука! Це не вигадки чи якісь мої підозри. Це відкрита інформація. І на ці гроші він потім купує телеканали, вкладає їх в партію. Як таке взагалі можливо у воюючій країні?! Спецслужби нашої держави, звичайно ж, повинні це припиняти. Варто тільки припинити ці фінансові потоки з Росії, як відразу закінчаться всі ці скупки депутатів, телеканалів і так далі. Адже все впирається в гроші. А вони є у Медведчука не тому, що він – геніальний бізнесмен. А лише тому, що він входить до близького оточення Путіна і обслуговує його інтереси. Обрубати йому “потоки”, і відразу ж обсяг фінансів в проросійську порядку вичерпається”, – пояснив Казанський.
На його думку, у випадку з Медведчуком влада просто безпорадна: “І це теж сумно. Подивіться на США – якщо там бачать загрозу для своєї національної безпеки, то не церемоняться і жорстко все припиняють, незважаючи на те, що це демократична країна. І саме вражаюче, що Америка навіть ввела санкції проти Медведчука з формулюванням, що він несе загрозу українському суверенітету. Вдумайтеся, інша держава піклується про наш суверенітет більше за нас самих! А ми в Україні не можемо і не хочемо нічого зробити. Тому кум Путіна купує телеканали і заводить свою партію в парламент. Це ж нонсенс, правильно?! Раз влада таке допускає, значить, вона не здатна захистити суверенітет. У неї, так би мовити, “руки короткі”, “кишка тонка”. Ось це трагедія. Ця безпорадність і нездатність себе захистити призведе до самознищення. Країни, у яких відсутній інстинкт самозбереження, приречені на зникнення зі світової мапи. Нас просто рятує така ж безпорадність і тупість нашого ворога. Але це теж не може тривати вічно. Поки що нам так щастить. Але не факт, що так буде і далі. Тому потрібно якомога швидше припиняти розгул ворожої агентури у нас в країні. Без цього ми не можемо вести мову ні про яку перемогу на Донбасі, бо виходить, що ми навіть тут – не господарі. Що вже тоді говорити про військові рубежі?!