9 червня 2020 року президент України Володимир Зеленський вніс до Верховної ради законопроект про всеукраїнський референдум як невідкладний. Зараз документ на розгляді у профільному парламентському комітеті з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування.
В документі описані процедури проведення референдумів та питання, які можуть виноситися. Окрім цього Зеленський пропонує передбачити електронне голосування під час референдумів, яке у пояснювальній записці називають чи не “ключовою новацією”.
18 червня 2020 року депутати підтримали у першому читанні цей законопроект.
Інтернет свобода розповідає, як саме президент хоче проводити е-голосування, чи будуть при цьому захищені права українців та таємниця голосування, які є технічні ризики цифровізації виборів та що кажуть експерти.
Цифровізація виборів
Запровадження електронного голосування було однією з діджитал пропозицій команди Зеленського ще під час передвиборчої кампанії у 2019 році.
У серпні 2019 року Михайло Федоров, тоді ще радник кандидата у президенти, а зараз міністр цифрової трансформації, розповідав, що команда вже працює над проектом The Vote, який дозволить українцям голосувати онлайн на виборах. Федоров прогнозував, що проголосувати онлайн на виборах українці зможуть в 2024 році.
“Точно на наступних президентських виборах. Але я буду робити все, щоб, можливо, пілотно, можливо, повноцінно були і місцеві вибори. Це складне технічне завдання, в якому найголовнішим є забезпечення конфіденційності, цілісності та анонімності голосування”, — говорив Федоров у серпні 2019 року.
У березні 2020 у Мінцифри зазначили, що вже мають дослідження, яке підтверджує доцільність запровадження нових виборчих технологій, проведене IFES Ukraine за підтримки USAID Ukraine – USAID Україна та UK aid, робочу групу, яка працює над майбутнім законопроєктом, першу концепцію документу від парламентського комітету та концепцію пілотного е-голосування на закордонних виборчих дільницях.
Тоді Мінцифри попередило, що “повноцінного е-голосування на місцевих виборах ще не буде, але є плани щодо експериментальних проєктів на окремих виборчих дільницях”.
На початку червня міністр уточнив, що це буде не повноцінне голосування, а моделювання.
“Тобто ти проголосував на дільниці, а потім пішов додому і проголосував онлайн. Ми хочемо показати людям, як це буде виглядати, як потрібно буде реєструватися, як можна змінити свій вибір протягом усього дня”, — пояснив Федоров.
Що у законопроєкті
І от електронне голосування з’явилося в офіційному документі. Поки це лише законопроект, але з огляду на невідкладний статус, дуже скоро може стати законом.
“Ключовою новацією законопроекту, що вирізняє його серед інших законопроектів, які реєструвалися у Верховній Раді України, є визначення можливості запровадження електронних процедур під час організації та проведення всеукраїнського референдуму, в тому числі електронних голосувань”, — йдеться у пояснювальній записці до президентського законопроекту від 9 червня.
При цьому у Офісі президента найскладнішим вважають “технічно забезпечити захист персональних даних виборців й уберегти системи для електронних голосувань від несанкціонованих втручань”.
Розробку процедури е-голосування і створення для цього автоматизованої інформаційно-аналітичної системи, за законопроектом покладають на Центральну виборчу комісію (ЦВК). І, починаючи з наступного року, в бюджеті мають бути передбачені гроші на створення та підтримку такої системи.
Ризики е-голосування
Про неготовність і технічної бази, і самих українців до електронного голосування голова Центрвиборчкому Олег Діденко заявляв ще на початку січня.
Зараз після реєстрацій законопроект погоджуються з ним і експерти, висловлюючи найбільшу стурбованість безпекою системи та збереженням таємниці голосування.
Аби забезпечити проведення електронного голосування, система має бути надійно захищеною від зовнішніх втручань у виборчий процес.
У громадянській мережі ОПОРА, яка долучалась до розробки документу та надавала свої рекомендації, наголошують, порядок електронного голосування має бути визначений окремим законом, а не підзаконними актами.
Ольга Айвазовська, голова правління Громадянської мережі ОПОРА, вважає е-голосування — однією з найбільш ризикованих норм законопроекту, до впровадження яких країна поки не готова. На її думку, до другого читання норму про е-голосування із законопроєкту потрібно зняти і не давати ЦВК можливості визначати порядок голосування, оскільки зараз комісія не може організовувати такі масштабні пілоти.
Айвазовська також наголошує на тому, що Мінцфири не має першочергово займатися виборами, оскільки є орган, якому законом надані такі повноваження — ЦВК.
“Ми переконані, що його запровадження повинно бути відкладено в часі до моменту розробки системи з високим рівнем захисту від втручань, витоку інформації, а також після цілого ряду успішних пілотних випробувань. Інакше ми не вирішимо проблему чесних та демократичних процесів, а лише збільшимо відомий нам перелік додатковою. Також будь-яке регулювання машинних форм голосування повинно бути предметом закону, як того вимагає Конституція, а не ЦВК”, — зазначає Ольга Айвазовська.
Експерт з питань виборів та референдумів Денис Ковриженко прогнозує, що до другого читання онлайн голосування із законопроекту таки приберуть, оскільки ця новація викликає найбільше нарікань.
“На цих місцевих виборах його точно нереально запустити, оскільки, як мінімум, треба закупити обладнання під саму систему, ввести його у промислову експлуатацію по висновку ДССЗІ, налаштувати систему, протестувати систему і прийняти нормальну законодавчу базу. Якщо ж на цих виборах ця тема нереальна, то у багатьох буде логічне питання — навіщо її взагалі зараз штовхати”, — вважає Ковриженко.
Він також вважає, що ЦВК не буде ініціювати запуск електронного голосування, “оскільки, якщо щось піде не так і електронні вибори зірвуть на Лубянці, запустивши чергового Petya в систему, у нас буде нове ЦВК і старе розженуть у жовтні-листопаді”.
Ще одна проблема, на якій наголошує голова правління Громадянської мережі ОПОРА Ольга Айвазовська — що голосування онлайн викреслює з переліку міжнародних виборчих стандартів два ключові: таємницю волевиявлення та спостереження за виборчим процесом.
У ОПОРІ вважають, що е-голосування може бути запущене лише тоді, коли буде довіра суспільства до результатів таких виборів та гарантована безпека від зовнішнього втручання та хакерських атак на систему. Експерти громадянської мережі також додають, що має бути передбачена можливість перевірки правильності функціонування системи, незалежно від недоліків програмного і апаратного забезпечення.
Про ризики волевиявлення під час референдуму чи виборів говорить і спікер Українського кіберальянсу, який пише під ніком Шон Таунсенд. Він пояснює, що у будь-якій із наявних електронних систем для спостерігачів місця не має, а голоси підраховує комп’ютер, у правильності роботи якого можна сумніватися.
“Жодна технологія не здатна замінити спостерігача, тому що це питання не технічного змісту, а довіри до держави”, — вважає він.
Наступна технічна складність — забезпечити надійну ідентифікацію виборця, оскільки цифровий підпис ідентифікує не людину, а пристрій, у якому його збережено, тож це створює суперечність між ідентифікацією і таємницею голосування.
Спікер Кіберальянсу попереджає і про ризик, коли одному з багаточисельних АЦСК (Акредитований центр сертифікації ключів – ред.) можуть запропонувати хабар за доступ до результатів голосування.
Проти передчасного запровадження електронного волевиявлення виступають і у Інтернет Асоціації України (ІнАУ).
В ІнАУ вважають, що проведення виборів онлайн призведе до нівелювання виборчої системи, контролю над результатами “виборів” третіми особами, а відтак і повне спотворення цих результатів.
Окрім втрати анонімності, в ІнАУ попереджають про можливі злами, а відтак можливі витоки бази голосів громадян з системи і гаджетів, за допомогою яких голосували, а також інформаційні атаки, що підривають довіру до виборів.
“Електронні системи є “чорною скринькою”, на виході з якої будуть отримані цифри результату голосування, а як вівся процес обліку та підрахунку — може знати лише обмежене коло осіб: адміністратори, розробники системи”, — вважають у Асоціації.
Як у них або чому Естонії вдалося
Прихильники ідеї електронного голосування щораз звертаються до досвіду Естонії. Все б нічого, але справа в тому, що наразі Естонія — єдина країна, яка у 2005 році змогла вперше провести вибори онлайн. Через 14 років, у 2019 році через інтернет голосували вже 47% виборців. Такі цифри в першу чергу говорять про високий рівень довіри естонців до влади та виборчого процесу, якого в Україні наразі не має.
У випадку з Естонією також варто враховувати ще й те, що перші кроки до цифри та впровадження е-демократії країна почала одразу після розпаду СРСР, паралельно із становленням державності, а не одразу, одним підписом закону.
Попри багаторічний досвід електронних виборів естонські посадовці кажуть, що навіть їхня система не убезпечена від кіберзагроз на 100%.
Ще однією країною, яка планувала впроваджувати е-голосування у вересні 2019 року, була Литва. Втім уряд країни відмовився від ідеї впроваджували онлайн-голосування на виборах з огляду на зростання кіберзагроз з боку Росії та її втручання у вибори в інших країнах. У Литві прихильники законопроекту заявляли, що така система голосування збільшить явку виборців, однак через серйозні загрози Сейм не підтримав законопроект.
Дискусії про голосування онлайн задля дотримання дистанціювання в умовах пандемії ведуться і у США, де у листопаді 2020 року пройдуть президентські вибори. Деякі штати навіть провели пілотні голосування на спеціально створених веб-порталах.
В той же час Джеремі Епштайн з Асоціації обчислювальної техніки говорить, що онлайн голосування не спрацює в США через патологічні побоювання американців щодо державного втручання у вибори.
Том Скотт, експерт у сфері ІТ, розповідає, що в США вже були випадки, коли хакери змінювали збережені маркери голосів і бюлетені. А на одну з машин для голосування вивели відеогру «Doom», тож вберегтися від хакерського втручання майже неможливо.
Окрім кіберзагроз Скотт піднімає ще два не менш важливі питання: як довіряти комп’ютерам та чи всі виборці вміють користуватися гаджетами, аби проголосувати.
Тож якою б зручною не була для виборця, на перший погляд, можливість проголосувати онлайн, все залежить від рівня довіри людей до влади та технічно надійної системи. Ні першого, ні другого зараз в Україні і близько не має.