Праймеріз, очевидно, незнайоме для багатьох українців слово. Але в нашій мові можна знайти йому чудовий відповідник – передвибори. І тут криється важливе значення цієї процедури – ми самі обираємо свій вибір. Якщо ширше – даємо зелене світло учасникам виборчих перегонів.
Здавалося б, для чого потрібні праймеріз? Кожен з нас і так має повне право розпоряджатися своїм голосом. Хочеш – голосуй за міцного господарника, корупціонера, громадського активіста, волонтера чи добровольця. Під час виборів ніхто не заважає нам самостійно орієнтуватися і довго та прискіпливо перебирати, кому віддати голос.
Але, якщо копнути трохи глибше, виборче право не закінчується здатністю вільно поставити галочку в бюлетені. З цим немає проблем у більшості країн світу. Проте не менш важливою частиною інституту виборів є право балотуватися/висувати кандидатів – так зване пасивне виборче право. Так, воно законодавчо врегульоване, але всі існуючі правила та приписи не забезпечують абсолютно прозорої та демократичної процедури балотування. В українських реаліях традиційно цей процес зводиться до грошового питання або розподілу сфер впливу.
Виникнення праймеріз – закономірний розвиток виборчого права у бік демократизації його пасивної складової. По-перше, виборці отримують реальні важелі впливу на відбір кандидатів, що дозволяє уникнути ситуації «голосуй, за кого дали». По-друге, це сприяє стиранню комунікаційних меж між виборцем і кандидатом. По-третє, це своєрідний засіб екології в політичній сфері.
Безумовно, праймеріз не є панацеєю, але цілком очевидно, що вони знімають ряд питань, перетворюючи процедуру «виникнення» тих чи інших кандидатів зрозумілою для громадян. Саме тому все більше країн Європи починають використовувати праймеріз. Вирішивши провести передвибори у Києві, Слуги задають потужний тренд, вписуючи Україну в європейський політичний контекст, продовжуючи еволюцію виборчого права, і роблячи нещодавні політичні зміни невідворотними.
Якщо говорити власне про праймеріз в самій СН – вони обіцяють бути конкурентними і цікавими. Зараз поки рано говорити про повністью сформований перелік кандидатів, але справжнього фаворита вже можна назвати. Це насамперед Олександр Ткаченко, який активно працює в Києві і присутній в загальному політичному процесі в державі. Звичайно, пул кандидатів може і повинен доповнюватися – це найкраще свідчення плюралізму і конкуренції. Політика – це завжди протистояння, компроміси та консенсуси. Але слід очікувати, що в підсумку до фіналу дійдуть два або навіть один кандидат. Судячи з поточних електоральних симпатій виборців, претендентом на перемогу у передвиборах у Києві є саме Ткаченко. Чому Ткаченко? Крім рейтингу, безумовно, важливо враховувати політичні нюанси та плани самого кандидата. Після останніх подій ми бачимо, що Ткаченко все більше зміцнює свої позиції у фракції, уряді і Офісі Президента.
Фігури інших кандидатів не вписується в саму суть формату праймеріз. Тому реальна ставка на невідомого та безпартійного претендента, може лише нашкодити партії влади. З огляду на те, що вже добігає кінця перший відведений Слугам рік, їм ще вкрай важливо зберігати монолітність, єдність, і головне – боєздатність власного політичного об’єднання.
Олексій Боровський соціолог, директор компанії Seetarget. rubryka.com