Пандемія Covid-19 та тривалий карантин можуть не лише підірвати економіку країн Міжмор’я, але й здатні послабити громадянське суспільство та зміцнити олігархічні й авторитарні тенденції в державах зі слабкою демократією .
Епідемічні загрози демократії
Епідемічні заходи, в усьому світі суттєво обмежили права та свободи громадян, проте в низці країн Центрально-Східної Європи, ці заходи були навіть жорсткішими, аніж в європейських державах зі значно більшою кількістю інфікованих коронавірусом. Зокрема, карантині заходи, які були застосовані в Україні, Польщі, Угорщині були жорсткішими аніж у Німеччині чи Швеції, де в десяток разів більше жертв Covid-19. Низка експертів наголошує, що жорсткі епідеміологічні заходи з великими штрафами за порушення карантину властиві країнам, в яких немає довіри влади до громадян, зокрема таких як Іспанія, Італія, Польща.
А наприклад у законослухняній Швеції, владі немає потреби залякувати громадян штрафами, оскільки вони самі усвідомлюють, що держава робить все для їхньої безпеки і всебічно сприяють ініціативам уряду. Водночас, відсутність довіри до власної держави та жорсткість щодо власних громадян, не надто сприяють зміцненню демократії. В подальшому, це може створити сприятливі умови для збільшення політичного впливу популістичних сил і маргінальних політиків-демагогів, які обіцятимуть громадянам більша свободи і апелюють до конспіративних, антиглобалістських гасел.
Влада також на час карантину значно скоротила громадянські права та свободи і в таких неміцних демократіях як Грузія, Молдова, Румунія, і ще більше звузилися громадянські свободи в авторитарній Білорусі. В Угорщині, пандемія стала приводом для надання прем’єру Віктору Орбану (якого європейські лідери неодноразово називали “диктатором”) де-факто, диктаторських повноважень. 30 березня парламент Угорщини, який на дві третини складається з прем’єрської партії “Фідеш”, проголосував за розширення влади прем’єра на час надзвичайного стану, у зв’язку з пандемією коронавірусу. Віктор Орбан отримав необмежені повноваження і на невизначений період може зупиняти власними указами дію будь-якого закону, та в ручному режимі керувати країною. Всі вибори й референдуми в країні у цьому році відкладено. Після введення в дію рішення парламенту, Орбан отримує право керувати країною одноосібно, а підконтрольний йому уряд матиме можливість подовжити надзвичайний стан, без потреби схвалення парламенту.
Більшість громадян переконані, що після зняття карантину, вже у травні, всі громадянські права та свобода мирних зібрань будуть відновленні, і демократіям в країнах ЄС нічого не загрожуватиме. Однак залишається небезпека, що в неміцних демократіях влада збереже і зміцнить свої позиції навіть після закінчення карантину. Крім того, враховуючи, що деякі італійські політики обговорюють ідею закриття кордонів країни до кінця року, запозичення таких пропозицій наприклад Угорщиною або Чехією, можуть негативно позначитися і на ідеї об’єднаної Європи, від чого виграють насамперед антиєвропейські сили та Кремль.
Якою буде Україна після коронавірусу?
Водночас пандемія коронавірусу продемонструвала не лише слабку компетентність діючої української влади, яка ухвалювала цілу низку суперечливих епідеміологічних заходів, а через кілька днів їх скасовувала. Але й під час карантину в країні значно посилилися позиції олігархів та “непотоплюваного” міністра МВС Арсена Авакова, відомство якого взяло на себе всі поліцейські функції дотримання громадянами карантину та штрафування порушників.
Радники міністра внутрішніх справ Іван Варченко та Антон Геращенко вже анонсували українцям комендантську годину, скасування права на приватність і таємницю пересування та штрафи за вихід на вулиці, й оголосили, що розглядають можливість ведення контролю за дотриманням карантину через мобільних операторів і моніторинг мобільних мереж. Український публіцист Павло Вуєць наголошує, що оскільки виконання карантину відтепер контролюють органи МВС, фактично відомство Авакова стає Офісом №1 в країні. Поки президент у своїх відео-зверненнях усміхається і бажає усім «36 і 6», Аваков, який і за минулого президента демонстрував амбіції стати «не першим, але й не другим», може суттєво посилити свій вплив. Зараз, коли в переляканій команді Зеленського не приховують, що схиляються перед досвідом та мудрістю голови МВС, збільшити свої повноваження для Арсена Борисовича – це взагалі «клацнути пальцями». А якщо врахувати, що Аваков обіцяв посилення карантину у формі закриття роботи всіх підприємств, окрім критично важливих, тоді питання – “хто складатиме список “важливих підприємств?” – залежатиме лише від міністра МВС. Зрештою, на урядових нарадах, слово Авакова вже стало сильнішим за ініціативи міністрів із Зе-команди, зокрема В.Криклія, а новий прем’єр Денис Шмигаль підтримує всі пропозиції та зауваження Авакова. Тож, очевидно, дехто з українських політиків після епідемії вийде значно сильнішим, а громадянське суспільство – слабшим.
Вже зараз поліцейські, найбільшу увагу приділяють накладенню штрафів на людей, які самотньо проходять через пустий парк, чи жіночок, які намагаються продати власну городину. Продовження такої ситуації призведе до банкрутства малого бізнесу, збідніння населення й зростання кількості безробітних, які ляжуть тягарем на бюджет ослабленої української економіки. Фінансове ослаблення економічно незалежних від влади громадян, які завжди становили міцну основу громадянського суспільства, призведе й до послаблення демократії.
Зміцнення українського олігархату?
Натомість, на час карантину не припиняють одержувати прибутки олігархи. Зокрема великі торговельні мережі Ріната Ахметова, Наталії Королевської, Олександра Гереги які навіть залишилися монополістами на ринку. Зрештою, Зеленський 16 березня вже збирав на Банковій найбільших олігархів країни і просив допомогти країні забезпечити лікарні необхідними засобами, зокрема, апаратами для штучної вентиляції легень. Президент наголосив, що держава розраховує на найбагатших людей країни і попросив у олігархів суму в 12–13 млрд. грн.
Більше того – в ході президентської зустрічі було домовлено, що для боротьби з коронавірусом, бізнесмени розподілять між собою допомогу для різних областей. Наприклад, Рінат Ахметов взяв “під опіку” Донецьку та Луганську, Івано-Франківську та Львівську області, Віктору Пінчуку дісталася Дніпропетровська, Ігорю Коломойському – Запорізька. Очевидно, що таке партнерство влади та олігархів у важкі пандемічні часи закладає грунт і для продовження такої співпраці в майбутньому, особливо, коли президентові потрібні кредити та гроші на виплату зарплат і пенсій в умовах падіння економіки. Олігархи з радістю допоможуть Володимиру Зеленському, але звісно ж не безкоштовно, а президентська вдячність має виражатися в наданні олігархам преференцій та посиленні їхніх позицій в українській державі.
Водночас, за умов карантину суттєво знижуються можливості громадян впливати на діяльність влади, адже можна не лише відтермінувати на невизначений період вибори і продовжити владні повноваження, але й під загрозою опиняються ключові інститути громадянського суспільства, які завжди були запобіжниками від авторитаризму. Зокрема недієздатними стали громадські об’єднання, які завжди могли мирними мітингами натиснути на владу. Український Майдан, як традиційний інструмент народної демократії в нових умовах коронавірусного світу легко можна дискредитувати як “розсадник смертельної інфекції”, а силовики, які його розганятимуть, тепер вже будуть вважатися не вбивцями, а “санітарами”. А при належній інформаційній обробці, українці й самі боятимуться виходити на майдани – щоб не заразитися.
Ніщо досі не було більш загрозливим для демократії, ніж загроза поширення хвороби та взаємний страх громадян один перед одним. Тож після завершення карантину громадянам в Україні та інших державах Міжмор’я слід буде звертати посилену увагу не лише на відновлення економіки, але й на відродження вагомості громадянського суспільства, яке в деяких країнах на період пандемії опинилося в немічному стані.
Автор: Валерій Майданюк. intermarium.in.ua