“Ввічливі люди” — добре, але ракетно-авіаційний удар краще.
Мосх вже не вперше брязкає зброєю.
“Роздуми про війну з московитами, 1634 року”. Юрій Немирич
Програмні тексти в сучасній Росії, як і біди, один за одного чіпляються.
Щойно в лютому В.Сурков оприлюднив статтю-панегірик “Довга держава Путіна”, в якій обґрунтував, що нинішній режим існуватиме ще 100 років. А вже 2 березня з’явився новий програмний документ, що описує, як ця імперія захищатиме себе від воєнних, і не тільки, загроз, а також прозоро натякає: військові завжди були й лишаються найвідданішими слугами государевими.
Отже, начальник генерального штабу збройних сил РФ генерал армії В.Герасимов виступив із доповіддю “Вектори розвитку воєнної стратегії” на військово-науковій конференції в Академії військових наук РФ. Виклад цієї промови, у зв’язку з її винятковою значущістю, був оприлюднений в офіційному органі МО РФ — газеті “Красная звезда”.
Як випливає вже з назви, цей текст містить офіційні погляди керівництва російських збройних сил на воєнну стратегію. Нагадаємо, що під такою стратегією у генштабі ЗС РФ розуміють “систему знань і дій із запобігання, підготовки та ведення війни”. Цей виклад оприлюднили напередодні нового циклу стратегічного оборонного планування, тобто доповідь стисло окреслює ідеї, які буде покладено в основу стратегій, програм і планів у оборонній сфері РФ на 2021–2025 роки.
До викладеного начальником російського генерального штабу слід поставитися вкрай серйозно. У попередньому програмному тексті В.Герасимова “Сила науки у передбаченні” (2013) йшлося про те, що пізніше позначили як “гібридна війна”, а з легкої руки професора М.Галеотті — назвали “доктриною Герасимова”. Ці підходи було втілено у Криму, в Донбасі, у Сирії. Україні вони коштували 13 тисяч життів, понад мільйон біженців і гігантських матеріальних втрат.
Дуже не хотілося б повторення історії. Отож сміятися не варто. Краще — думати. Звісно, можна сподіватися, що у великій перспективі підхід В.Герасимова “щосили забезпечити перевагу над будь-яким потенційним противником”, здавна характерний для російських генералів, призведе РФ до економічного краху, але поки товстий схудне…
Серед інших особливостей пропонованого генералом Герасимовим стратегічного підходу варто виокремити насамперед таке.
По-перше, доволі банальне. На думку генерала, види воєн урізноманітнюються, зростає кількість учасників збройної боротьби: до державних армій додаються всілякі квазідержавні, бандформування та приватні військові компанії. Дедалі більшого значення набувають невійськові інструменти національної сили, такі як інформаційні, політичні, економічні тощо. Військова сила залишається “останнім доводом королів”, але домінує, як сказали б західні партнери України, комплексний підхід (comprehensive approach).
По-друге, ідеологічно-вивірене і бажане. ГШ ЗС РФ розглядає як головну загрозу “агресивний вектор зовнішньої політики США та їхніх союзників, які прагнуть ліквідувати державність неугодних країн”. Для цього Пентагон нібито розробив стратегію “троянський кінь”, суть якої — активізація “п’ятої колони” з одночасним ударом високоточною зброєю. Крім того, Вашингтон, на думку В.Герасимова, руйнує систему договірних відносин щодо стратегічної стабільності, розширює свою військову присутність поблизу російських кордонів, прагне мілітаризувати космос.
По-третє, добре забуте старе. Російська відповідь на американську загрозу — “стратегія активної оборони”. Варто нагадати, що, згідно з офіційним російським військовим словником, “активна оборона — це термін, який означає оборонні дії однієї зі сторін, котра воює, з метою не лише втримати територію, а й переважно виснажити і знекровити великі сили противника”. При цьому на порядку денному — вдосконалення заходів ядерного і неядерного стримування для переконання потенційного агресора, що будь-яка форма тиску на Росію і її союзників безперспективна. Важливу роль у цьому мають відіграти нові види озброєнь, насамперед гіперзвукові ракети. Російські ЗС, як і в часи холодної війни, плануватимуть удар по центрах ухвалення рішень і пускових установках крилатих ракет противника. Також у центрі уваги військової науки, а отже і ЗС РФ в цілому, мають бути роботизація, безпілотні системи, РЕБ. Особлива увага приділятиметься інформаційній сфері, яка не має кордонів і забезпечує можливості дистанційного, прихованого впливу не тільки на об’єкти критичної інфраструктури, а й безпосередньо на населення.
По-четверте, практичне і найнебезпечніше. На основі сирійського досвіду росіяни розробили “стратегію обмежених дій” за кордоном для захисту і просування національних інтересів РФ. Реалізує цю стратегії самодостатнє угруповання військ (сил), створене на основі одного з видів ЗС РФ. У Сирії таким видом були повітряно-космічні сили. При цьому важливими завданнями угруповання є захоплення й утримання інформаційної переваги, випереджальна готовність систем управління і всебічного забезпечення, а також приховане розгортання угруповання. Необхідною складовою є постконфліктне врегулювання та гуманітарна операція.
По-п’яте, військово-чекістське. На думку ГШ ЗС РФ, характерною рисою сучасних воєнних конфліктів є намагання підірвати внутрішню безпеку, зокрема через активне ведення диверсійно-терористичної діяльності. Ця особливість актуалізує питання територіальної оборони і захисту критичної інфраструктури.
По-шосте, військово-економічне. О.Свєчин ще у 1920-х роках передбачив, що економіка підкорить собі характер воєнних дій. Отже, В.Герасимов вважає, що все необхідне має випускатися й надсилатися у війська в потрібній кількості ще в мирний час. На налагодження випуску під час війни часу не буде. Ключова вимога при визначенні завдання перед ОПК — забезпечити технічну, технологічну, організаційну перевагу над будь-яким потенційним противником.
По-сьоме, військово-теоретичне. Основними принципами сучасної стратегії, відповідно до викладок російського генерала армії, є: запобігання війні, що полягає у прогнозуванні розвитку ситуації; завчасна підготовка держави до війни; скоординоване застосування військових і невійськових заходів, при вирішальній ролі ЗС, а також класичні принципи раптовості, рішучості й неперервності, які зберігають своє значення. Водночас, “бойова потуга ЗС РФ визначається чисельністю та якісним складом, укомплектованістю і технічною оснащеністю, морально-психологічним станом, рівнем підготовки, боєготовністю і боєздатністю військ та сил”.
Таким чином, через шість років, після України і Сирії, російське військово-політичне керівництво дійшло висновку, що гібридні засоби вже недосить ефективні і мають бути доповнені не тільки демонстрацією військової потуги, а й прямим застосуванням військової сили, насамперед високотехнологічної.
Росія, ймовірно, поки-що не планує розпочинати велику агресивну війну із Заходом. Водночас РФ прагне стримувати США і НАТО як ядерною, так і неядерною високоточною зброєю, зокрема і від втручання в локальні конфлікти, за потреби реалізовуючи стратегію обмежених дій за кордоном. Досвід Сирії доводить, що така стратегія працює насамперед у дестабілізованих державах, охоплених внутрішнім конфліктом.
Доповідь, як це часто буває в Росії, приписує противнику власні приховані бажання, наприклад США звинувачують у плануванні створення космічних військ. При цьому російський генерал геть призабув, що космічні війська як окремий рід військ центрального підпорядкування були створені в РФ ще далекого 1992 року.
Значно цікавіше інше, а саме: приписування США прагнення поєднати дестабілізаційну кампанію на основі активізації п’ятої колони з ударом високоточною зброєю по особливо важливих об’єктах. Ймовірно, ця теза дає певне уявлення про російський сценарій планованого удару проти України.
Росіяни не лише говорять, а й діють. Переважна більшість положень доповіді В.Герасимова вже втілюється, чого варте лише створення Головного військово-політичного управління, а отже відновлення системи політичної роботи у російських ЗС. У постійних навчаннях та тренуваннях відновлюється мобілізаційна готовність ЗС і економіки РФ.
Дуже показова ситуація склалася у російському військово-промисловому комплексі. Попри величезні проблеми, викликані, зокрема, й західними санкціями, виробництво озброєння та військової техніки у РФ поступово розвивається, реалізуються радянські, і не тільки, попередні напрацювання.
Росіяни істотно підвищили якість вищого командного складу ЗС. Звісно, серед російських, як, утім, і будь-яких інших, генералів є і відверті хабарники, і алкоголіки, і просто дурні. Але майже всі вони мають бойовий досвід, набутий у сучасних війнах, належну академічну освіту і відданість режимові, а окремі військові начальники володіють і високими професійними якостями. Очевидно, що далеко не все вдається, і слава Богу, але РФ наполегливо розвиває спроможності для стратегічного стримування та для ведення обмежених воєн.
Як і стаття В.Суркова, доповідь В.Герасимова віддзеркалює внутрішньо-російські процеси. Якщо помічник В.Путіна бореться за доступ у перший кабінет, то генерал просуває статус ЗС як “першого серед рівних” серед силових відомств РФ, і роль ГШ ЗС РФ — як координатора дій з оброни та гарантування безпеки РФ. Столітня війна між військовими й чекістами триває. До речі, популярні статті розкручених військових експертів свідчать: послання генерального штабу почуто. І штаб спротиву формується у надрах іншого, конституційного координатора російських силовиків.
І насамкінець. Доповідь В.Герасимова написана по-військовому ясною мовою (на відміну, наприклад, від зарозумілості, властивої випускникові московського інституту культури, нині помічнику президента РФ), і очевидно, що вона, ця доповідь, дуже російська, в усіх сенсах цього слова. У ній є відлуння традиційно-радянського “уникальные и не имеющие аналогов в мире”, але наявна й певна раціональність.
Росіяни лишаються росіянами, під якими б прапорами вони не виступали. Це розумні люди, які найкраще розуміють мову сили. Давно відомо: Москва сльозам не вірить. Отже, щоб вижити, мусимо бути сильними і раціональними, але не істеричними й екзальтованими. Мусимо більше робити, ніж говорити. Мусимо поважати насамперед себе. Все це складно, але можливо.
СЕРГІЙ НЕМИРИЧ. dt.ua