Чи можуть політики, проти яких ведуться негативні кампанії, виграти від таких дій? Як це не дивно, але так.
Загалом з негативними кампаніями ми стикаємося досить часто. Ось приклади останніх днів: розміщена невідомими реклама Артема Ситника в метро, чергова спроба звільнення Уляни Супрун. І так далі.
Україна не унікальна – негативні кампанії організовуються в усьому світі й особливого розмаху набувають з наближенням виборів.
У США на останніх президентських виборах негативна телереклама, спрямована на погіршення іміджу конкурента, становила близько 80%. Причому її частка за останні роки стабільно зростала.
У чому причина такого поширення використання негативу?
Дослідження показують, що негативна інформація більш ефективна в політичній рекламі – вона краще привертає увагу, краще запам’ятовується, і люди більш уважно до неї ставляться.
При цьому вона визнається корисною і самими виборцями, тому що дає можливість оцінити кандидатів з усіх боків.
Але часто буває, що негативні кампанії дають зворотний ефект – політик, проти якого вони направлені, здобуває несподівані бонуси.
Найбільш показовою є остання президентська кампанія в США. І штаб Трампа, і штаб Клінтон активно організовували негативні кампанії проти конкурентів.
Під час кампанії більшість повідомлень про обох кандидатів були негативними. Кількість негативу про Трампа була більшою, ніж про Клінтон, але ключовою була різниця в його спрямованості.
Основний негатив про Трампа стосувався його програмних позицій, а саме міграційної політики, а негатив про Клінтон був сфокусований на її персоні – у першу чергу, використанні приватної пошти на посаді держсекретаря.
Незважаючи на значний негативний резонанс, програмні тези Трампа – обмеження незаконної міграції та ісламу – стали ключовими темами всієї виборчої гонки.
Допомогла йому в цьому і сама Клінтон. З самого початку штаб Трампа рекомендував йому зайняти жорстку антиміграційну позицію, щоб якось виділити його з безлічі претендентів-республіканців.
Агресивна риторика Трампа, з якою він відкидав політику Обами, викликала сильну зворотну реакцію штабу Клінтон. Вони з подвоєною енергією намагалися дискредитувати його програмні тези, цитуючи його в телерекламі та пресі, а в результаті тільки посилюючи медіа-охоплення його основних меседжів. Що стало одним із факторів його перемоги.
Цей приклад показує, що досить часто спроби очорнити конкурента дають несподіваний зворотний ефект. І політики можуть отримувати непередбачувану користь завдяки негативним кампаніям своїх опонентів.
Андрій Прокопенко, політтехнолог, спеціально для УП