Експертки ініціативи ГО “Інститут масової інформації” “Інфокрайм Дніпро” протягом півроку займалися моніторингом новинних стрічок 10 популярних онлайн-ресурсів Дніпра та Кривого Рогу, дописів 9 фейсбук-сторінок місцевих політиків, а також новинних випусків раз на тиждень на 6 місцевих телеканалах*, аби знаходити та спростовувати фейки та маніпуляції. Загалом було проаналізовано 33400 повідомлень на онлайн-ресурсах та на facebook-сторінках і 1109 телевізійних сюжетів. Які результати отримав проєкт та про що вони можуть свідчити — у підсумковому тексті.
Маніпуляцій більше ніж фейків
11% дніпровських та криворізьких новин є маніпуляціями або фейками. Загалом, протягом 6 місяців експертками “Інфокрайм Дніпро” у медіа Дніпра та Кривого Рогу, а також на фейсбук-сторінках місцевих політиків, було виявлено 3826 маніпуляцій і 13 фейків.
Згідно методології ІМІ, фейком є неправдива інформація, факти, що не відповідають дійсності. А такі явища, як емоційні оцінки; заголовки, що не відповідають текстам самих новин; подання лише частини інформації; прихована політична та комерційна реклама; неналежно маркована реклама; заангажовані експерти, що просувають певну думку; перебільшення чи применшення даних; маніпулятивні бекграунди новин; меми, що використовуються для позначення суспільних явищ — це маніпуляції.
Принципова різниця між цими двома типами порушень полягає у тому, що фейки абсолютно не відповідають дійсності, у той час як маніпуляції її викривляють. Такі тексти можуть мати дуже різні цілі: просування ідеологічних меседжів, залучення аудиторій на власні сторінки для монетизації реклами, постачання розважального контенту спраглим до нього аудиторіям або це може ставатись через незнання авторами журналістських стандартів, або свідоме нехтування ними.
Але розрізняти ці типи порушень важливо як професійним редакціям, так і аудиторіям. Томасо Вентуріні у тексті “From fake to junk news” (“Від фейкових до шкідливих новин”) пише, що сьогодні “фейковими новинами” називають усі можливі типи маніпуляцій і термін є занадто загальним. Це призвело до появи “фейкових новин про фейкові новини” та зростанню різноманітних бюджетів (зокрема, державних) на боротьбу із невизначеним явищем. До того ж, конструкт “фейкових новин” перетворився на “зброю для дискредитації опозиційних джерел інформації”.
«Термін «фейкові новини» використовується як механізм придушення вільної преси та підриває довіру до медіа-інституцій, сподіваючись створити ситуацію, за якої ті, хто при владі, зможуть обійти пресу та досягти прихильників безпосередньо через соціальні мережі», — пише дослідник.
Таку тактику використовував під час президентських виборів у США Дональд Трамп. Утім український уряд, за президентства Зеленського, також намагався запровадити спірний закон “Про дезінформацію”. ІМІ та інші правозахисні журналістські організації не рекомендували депутатам підтримувати його, адже документ містив неоднозначні норми, “які є неприпустимими в демократичному суспільстві”. Раніше, колишній глава Офісу президента Андрій Богдан, коментуючи Радіо Свобода власний жарт про відставку, сказав, що вони спілкуються “із суспільством без посередників, без журналістів”.
Таке ставлення влади імпонує й аудиторії. Згідно із останнім дослідженням Томсон Рейтерс, 59% опитаних українців вважають, шо в Україні немає незалежних ЗМІ, а для 72% опитаних соцмережі є основним джерелом новин. Вентуріні також звертає увагу, що така нечітка ідея фейкових новин формує оманливе враження, де фейк — це сфабрикована інформація, що піддавалася попередній обробці, а не-фейк, відповідно, протилежене — просто необроблена інформація. Так, повідомлення у соцмережах здаються користувачам цією “справжньою чесною інформацією”. І це знецінює журналістську роботу взагалі. Адже якісно написана новина — це кропітка праця з пошуку джерел, їх перевірки, балансування, доповнення контекстом і бекграундом.
Джинса — основна маніпуляція
57% маніпуляцій у дніпровських та криворізьких медіа були прихованою політичною та комерційною рекламою — тобто “джинсою”. Нагадаємо, що згідно Закону України “Про рекламу” замовні матеріали мають бути марковані словами “Реклама” або “На правах реклами”. Усе інше, згідно методології ІМІ, є неналежним маркуванням або джинсою. “Джинса” була виявлена абсолютно на всіх медіа, що підпадали під моніторинг: онлайн-ресурсах і телебаченні.
На думку дослідниці Світлани Матвієнко, саме реклама є прообразом фейку.
“Колись давно, сто років тому, ми всі погодились, що реклама — це окей. А реклама і є ця напівправда і обман. Ми погодились бути постійно суб’єктами цього обману реклами і, фактично, це наше окей для того, щоби ця комерційна реклама перетворилася в рекламу політичну”, — розповіла Матвієнко в інтерв’ю Громадському.
Продовжуючи цю думку дослідниці, можна припустити, що відмовляючись від належного маркування реклами, редакції ще більше розмивають цю межу між правдивою та неправдивою інформацією. Тотальна легалізація такої стратегії стається через засилля прихованої політичної реклами розміщеної представниками діючої влади — як на національному, так і на місцевому рівнях.
Програма “Велике будівництво” та ще кілька державних програм, що подаються як особисті ініціативи президента України, протягом півроку були основними темами усієї політичної джинси у медіа Дніпра так Кривого Рогу — 27% від усієї джинси в аналізованих медіа присвячені саме ним.
Основними замовниками джинси у дніпровських та криворізьких медіа, після президента та програми “Велике будівництво”, згідно моніторингу Інфокрайм, проведеного у вересні 2021, були міський голова Дніпра Борис Філатов (13%) і Геннадій Корбан (6%), який позиціонує себе як голова громадської ради при міській раді Дніпра. Більше того, крім “джинси” на дніпровських онлайн-ресурсах і телебаченні розміщували і політичну контрагітацію, чи, так званий, “чорний піар” — 3% матеріалів від усієї джинси були саме контрагітацією. Такі тексти висвітлюють політиків лише у негативному світлі, ніколи не включають балансуючих коментарів, використовують заангажованих експертів і вдаються до емоційних оцінок, неправдивих заголовків, особистих суджень — тобто вдаються до усього переліку маніпуляцій з методології ІМІ. Також, у деяких контрагітаційних матеріалах було зафіксовано використання мови ворожнечі, а саме закликів до насильства та протиставлення однієї групи іншій.
Такі матеріали повідомляли про депутата міськради Дніпра від партії “Громадська сила” Загіда Краснова і його сина, депутата та голови фракції “Громадська сила” в Дніпропетровській облраді Руслана Краснова, депутата облради (фракція “Слуга народу”) Олександра Бондаренка, різних представників міського та обласного осередків партії “Слуга народа” тощо. “Днепровская панорама”, де було розміщено ці тексти, є одним з ресурсів, що отримує фінансування з міського бюджету на висвітлення діяльності дніпровської міської ради. “Інфокрайм Дніпро” немає документів, які підтверджують, що розміщення саме контрагітаційних матеріалів було сплачено із бюджетних коштів. Утім, будь-яка співпраця міської влади з ресурсом, що розповсюджує “чорний піар” та мову ворожнечі, протиречить наріканням Бориса Філатова про те, що “країні потрібна якісна журналістика”. Серед місцевих телеканалів контрагітацію поширював лише Д1 — уся вона була спрямована проти міської влади та Бориса Філатова особисто.
Замовники джинси, комерційної та, зокрема, політичної, з одного боку самі ж страждають від контрагітації своїх конкурентів в медіа, а з іншого — власноруч знищують можливості для розвитку якісних медіа, розміщуючи у них приховану політичну рекламу та контрагітацію проти власних конкурентів.
Небезпечні фейки розповсюджуються здебільшого у Facebook
4 виявлених фейки стосувалися політичних подій та були кваліфіковані як фейки, направлені проти національної безпеки. 75% з них розповсюджувались виключно у Facebook. На місцевих телеканалах протягом моніторингового періоду не виявлено жодного фейку.
3 виявлені у Facebook фейки, що загрожують національній безпеці — дописи народного депутата Максима Бужанського (член депутатської фракції політичної партії “Слуга народу”). Депутат на своїй сторінці надав неправдиву інформацію про кількість населення Литви та Естонії, поставив під сумнів приналежність України до Київської Русі та дезінформував підписників щодо оцінок Нюрнберзького трибуналу. Усі зазначені фейки резонували із темами російської пропаганди. Те, що ці меседжі Бужанський розповсюджує саме у соціальній мережі, вчергове демонструє, що соцмережі і є найзручнішою платформою для розповсюдження подібної інформації. Без “посередників” (журналістів) ця інформація не буде перевірена, збалансована чи спростована.
Ще один випадок фейку, що, згідно методології ІМІ, загрожує національній безпеці, був виявлений на сайті “Інформатор”. Поширив його у власній прямій мові заступник Дніпропетровської облради Геннадій Гуфман. Він повідомив, що Володимир Зеленський у квітні 2021 заявляв, що “в Україні війни немає”. “Інфокрайм Дніпро” проаналізували усі заяви та коментарі Володимира Зеленського у квітні 2021, наведені на офіційному сайті президента (80 новин), і не знайшли жодної дослівної заяви Зеленського про те, що “в Україні війни немає”. Те, що це твердження було озвучено саме в прямій мові, технічно не дозволяє стверджувати, що “Інформатор” поширив фейк. Утім розміщення подібних матеріалів без попередньої їх перевірки демонструє рівень дотримання редакцією журналістських стандартів і готовність розміщувати заяви на такі чутливі для українців теми у матеріалах із ознаками замовності.
Фейки в онлайн-медіа здебільшого розважають
31% виявлених моніторингом фейків мали розважальний характер. Усі вони були розміщені на онлайн-ресурсах.
Серед таких: тексти про кабалу та червону нитку на зап’ясті як оберіг, астрологію та способи визначення кількості життів, антинаукові причини почорніння срібла та обійми із деревами як лікувальна терапія від багатьох хвороб.
Томасо Вентуріні називає фейкові новини “шкідливими новинами”, англійською — “junk news”, по аналогії з “junk food”, якою зазвичай є фастфуд та інша шкідлива для організму їжа. Так дослідник намагається змістити акцент на цикл виробництва таких новин та їх схильність дуже швидко розповсюджуватись. “Junk news” викликають звикання та майже не піддаються спростуванню через їх широку та швидку розповсюджуваність (віральність).
Передруковуючи або власноруч створюючи такі новини, журналісти намагаються вбудуватись у цей цикл виробництва “junk news”, разом із соцмережами, аби втримати конкуренцію за увагу аудиторії.
Більше того, онлайн-медіа Дніпра та Кривого Рогу, згідно результатам різноманітних моніторингів, уподібнюються соцмережам і в інших “принципах” їх роботи. Окрім вище зазначеної тенденції не маркувати рекламу, журналісти тотально відмовляються від відповідальності на власних онлайн-ресурсах загалом. Лише 2 з 10 онлайн-медіа мають опубліковані редакційні політики. (Хоча як показує практика й ті — не дотримуються їх). А на “Днепровской панораме”, матеріали із ознаками замовності нерідко анонімні.
Таке уподібнення є глобальною тенденцією, і всі зазначені раніше у тексті дослідники сходяться у тому, що вона є наслідком роботи соціальних мереж.
“Нам слід зробити інтернет-рекламу — і її деструктивний механізм “клік-поширення” — менш важливою у тому, як ми живемо, працюємо та спілкуємося. Водночас нам слід делегувати більше повноважень на ухвалення рішень громадянам, а не легко корумпованим експертам і корисливим корпораціям”, — пише Євгеній Морозов для Гардіан.
“Тільки розуміючи систему цифрової віральності, ми можемо протистояти дезінформації в Інтернеті”, — підсумовує Томасо Вентуріні.
Назвати кожен окремий тип маніпуляції власною назвою — це значить помітити різні впливи таких маніпуляцій. Наприклад, використання особистих суджень або емоційних оцінок апелює до емоцій аудиторії, а заголовки, що не відповідають новинам, можуть дезінформувати ті 48% читачів, що читають лише заголовки. Помітити такі впливи (колективно чи індивідуально) — також значить попередити власну автоматичну реакцію на них — на яку розраховує автор, або несвідомо провокує власною роботою.
Валерія Мальченко. infocrimednipro.medium.com
Проєкт Infocrime здійснюється ГО Інститутом Масової Інформації за підтримки Фонду Thomson Reuters у рамках програми підтримки незалежних ЗМІ у країнах Східного партнерства, за підтримки Міністерства закордонних справ і у справах Співдружності націй Великої Британії.
*З 24 травня по 19 листопада 2021 досліджувались 33400 повідомлень на ресурсах dnpr.com.ua, informator.dp.ua, gorod.dp.ua, 056.ua, Dnepr.info, 1kr.ua, krlife.com.ua, 0564.ua, opentv.media, dv-gazeta.info і на 10 facebook-сторінках місцевих лідерів думок: Борис Філатов, Михайло Лисенко, Валентин Резніченко, Микола Лукашук, Геннадій Гуфман, Костянтин Павлов, Олександр Вілкул, Максим Бужанський, Загід Краснов; 1109 сюжетів на телеканалах Дніпро ТВ, D1, 34 канал, 11 канал, ТРК Рудана, Перший міський канал Кривого Рогу щотижня протягом 26 тижнів.